Рішення № 86730206, 18.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 р. Справа №480/2747/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника позивача - Грицика Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2747/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просить:

- визнати незаконними дії відповідача, які полягають в не затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.11.2018 позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Оскільки в термін більше місяця ГУ Держгеокадастру не надало дозвіл або вмотивованої відмови, то 19.12.2018 позивач набула право на розроблення проекту землеустрою на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, на замовлення позивача було розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

25.04.2019 позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, однак станом на 15.07.2019 жодної відповіді на вказану заяву не надходило.

Зважаючи на те, що проект землеустрою, розроблений на замовлення ОСОБА_1 , було погоджено у встановленому законом порядку експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області,то, відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, на думку позивача, він має бути затверджений відповідачем.

Ухвалою суду від 26.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

На виконання зазначеної ухвали відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що в листопаді 2018 року ОСОБА_1 зверталася до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області.

Заява ОСОБА_1 була розглянута та листом від 07.12.2018 № Д-13958-5518/21-18 позивача повідомлено про результати її розгляду. Так, зазначений лист було направлено засобами поштового зв`язку простим поштовим відправленням на адресу місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що її заява від 07.11.2018 не була розглянута у місячний строк, є безпідставними.

У подальшому, позивач звернулася із заявою від 25.04.2019 про затвердження проекту землеустрою. Листом від 10.05.2019 № Д-6442-3050/21-19 її було повідомлено про те, що в даному випадку неможливо застосувати принцип "мовчазної" згоди, передбачений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки про результати розгляду її заяви, ОСОБА_1 була повідомлена листом від 07.12.2018 № Д-13958-5518/21-18.

Таким чином, відповідач вказує на те, що всупереч вимогам статті 118 Земельного кодексу України про порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок із земель державної і комунальної власності, а саме отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не оскаржуючи рішення Головного управління від 07.12.2018 № Д-13958-5518/21-18 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою в судовому порядку після його отримання та порушуючи загальний порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок за видом використання «для ведення особистого селянського господарства», передбачений статтями 116, 118 та 122 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 укладала з ФОП ОСОБА_2 договір про проведення робіт щодо розроблення та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області. Отримавши даний проект, позивач разом з заявою від 27.03.2019 надала його Головному управлінню для затвердження 25.04.2019. Під час розгляду заяви Головним управлінням було встановлено, що ОСОБА_1 не отримувала дозволу на розроблення проекту землеустрою в передбаченому законом порядку відповідно до мотивованої відмови від 07.12.2018. Оскільки позивач не отримувала дозволу на розроблення проекту землеустрою, такий проект не може бути затверджений.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що вимога зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою є втручанням у дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов`язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом (а.с. 30-33).

За результатами розгляду поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, а також зважаючи на необхідність дослідження окремих доказів, суд дійшов висновку про необхідність виклику сторін у судове засідання. Ухвалою суду від 06.09.2019 призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив позов задовольнити.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду справи, у судове засідання не з`явився (а.с. 62).

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру із заявою від 07.11.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області (а.с. 12).

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, розглянувши вищезазначену заяву, листом від 07.12.2018 № Д-13958-5518/21-1 повідомило позивача про неможливість задоволення її заяви, оскільки відповідно до інформаційної довідки, наданої Відділом у Білопільському районі Головного управління від 28.11.2018 р. № 1064/402-18, землі, за рахунок яких позивач планує відведення земельної ділянки у власність, відносяться до земель сільськогосподарського призначення: шифр рядка 94 (землі запасу), номер графи 12 (пасовища). Оскільки, пасовища можуть бути у складі земель для будь-якого сільськогосподарського призначення, але прямо забороняється розорювання пасовищ, відповідно до частини 3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель", а саме на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей, пасовищ (а.с. 35).

Зазначений лист було направлено на адресу, зазначену в заяві від 07.11.2018, а саме: АДРЕСА_1 .

Як зазначає позивач, у зв`язку з ненаданням ГУ Держгеокадастру дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови більше місяця, на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України на замовлення ОСОБА_1 . ФОП ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області (а.с. 8-11).

Зазначений проект погоджено експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області (зворот. бік а.с. 25).

Після погодження проекту землеустрою позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру із заявою про затвердження проекту землеустрою. Вказана заява була 25.04.2019 отримана ГУ Держгеокадастру та зареєстрована за № Д-6442/0/94 (а.с. 36).

Листом від 10.05.2019 № Д-6442-3050/21-19 ГУ Держгеокадастру повідомило Денисенко В.С. про неможливість задоволення заяви від 27.03.2019, оскільки в наданому проекті землеустрою відсутнє рішення відповідного органу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Крім того наголошено, що положення ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України щодо розроблення проекту землеустрою за принципом "мовчазної згоди" не можуть бути застосовані, оскільки Головним управлінням була надана мотивована відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Також у листі зазначено, що відповідно до інформаційної довідки, наданої Відділом у Білопільському районі Головного управління, землі, за рахунок яких позивач планує відведення земельної ділянки у власність, відносяться до земель сільськогосподарського призначення - землі запасу та пасовища. Оскільки, пасовища можуть бути у складі земель для будь-якого сільськогосподарського призначення, але прямо забороняється розорювання пасовищ, відповідно до частини 3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель", а саме на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей, пасовищ (а.с. 37).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі – Земельний кодекс України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.

Так, зокрема, частинами 6-7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з положеннями ч. 9-10 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а у разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з ч.13 ст.123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки. При цьому, стаття 123 Земельного кодексу України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, зокрема, його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тобто, поданий проект за змістом, формою має відповідати вимогам законів та інших нормативно-правових актів.

Тобто, відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_1 , повинен був прийняти одне з двох рішень: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України або надати мотивовану відмову у його затвердженні. При цьому, у випадку надання відмови, Управління повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у Земельному кодексі України.

Однак, в порушення зазначених норм законодавства, Управлінням у листі від 10.05.2019 № Д-6442-3050/21-19 фактично було повернуто проект землеустрою без прийняття відповідного мотивованого рішення про відмову у його затвердженні, без посилання на будь-які норми, визначені Земельним кодексом України для розгляду таких звернень, та з посиланням на те, що землі, за рахунок яких позивач планує відведення земельної ділянки у власність, відносяться до земель сільськогосподарського призначення - пасовища.

Суд зазначає, що вказані доводи ГУ Держгеокадастру є безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про охорону земель» від 19.06.2003 №962-ІV власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно- правовими актами України.

Згідно з ч. 3 вказаної статті на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Таким чином, норма ч.3 ст.37 Закону України «Про охорону земель» від 19.06.2003 №962-ІV визначає, що на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей. Однак, пряма заборона щодо такої діяльності в Законі відсутня.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 №600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому, пунктом 123 Типової інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Отже положеннями вказаних нормативно-правових актів передбачено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

У даному випадку позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру не із зверненням, а із відповідною заявою (клопотанням) про затвердження землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, за наслідками розгляду якої відповідач повинен був прийняти відповідне управлінське рішення у формі наказу, однак, як свідчать матеріали справи, лише направив позивачу відповідь у формі листа.

Враховуючи те, що відповідачем в порушення приписів чинного законодавства не було прийнято належного рішення за результатами розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою у формі наказу, це свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Таким чином, відповідь, викладена у листі відповідача від 10.05.2019 № Д-6442-3050/21-19, є бездіяльністю, оскільки вищезазначеними нормами права не закріплено за суб`єктом владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання про затвердження проекту землеустрою.

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Згідно із пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 ч. 4 ст. 245 КАС України).

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені Земельним кодексом України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою відповідно до вимог чинного законодавства, враховуючи висновки суду.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 , пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 384,20 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 16.07.2019 № 1241 (а.с. 4).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, яка полягає у не розгляді заяви від 25.04.2019р. про затвердження землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) розглянути заяву від 25.04.2019р. щодо затвердження проекту землеустрою відповідно до вимог чинного законодавства, враховуючи висновки суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 384грн.20коп. (триста вісімдесят чотири грн. двадцять коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 23 грудня 2019 року.

Суддя О.О. Осіпова