Рішення № 86730182, 28.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5277/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому відповідно до уточненої позовної заяви від 18.10.2019 року (вхід. №38964/19 від 22.10.2019 року) просить:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (в наступному реорганізовано до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, а на даний час ліквідовано) №3162 від 27.04.2015 року (яке оформлено протоколом у вигляді розрахунку) в частині визначення пенсії у розмірі 60%, з яких встановлено проводити виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” із розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Одеської області від 02.02.2016 року №507, починаючи з 11.02.2016 року (з дати звільнення з органів прокуратури), з урахуванням вже здійснених виплат, без обмеження максимального її розміру.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 25 травня 1999 року вона працювала в органах прокуратури Одеської області. 20 квітня 2015 року за наявності стажу роботи на посадах прокурорів 15 років 10 місяців 26 днів та загального стажу за вислугу років 22 роки 11 місяців відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ із змінами в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років.

27.04.2015 Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, за результатами розгляду заяви від 20.04.2015 року №3152/3162 та доданих до неї документів позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ.

Проте, оскільки позивач продовжувала працювати в органах прокуратури, пенсія їй не виплачувалась.

Позивач вказала, що згідно зауважень листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.07.2015 року №7129/04, Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси прийнято нове рішення №107 від 13.07.2015 про відмову у призначені пенсії, оскільки до стажу за вислугу років не зараховано період роботи на посаді державного службовця з 02.02.1993 р. по 25.05.1999 р., так як вища юридична освіта набута лише 25.05.1999 р.

Позивач зазначила, що будучи незгодною з прийнятим Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси рішенням №107 від 13.07.2015 р. про відмову у призначені пенсії та вважаючи це рішення таким, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення, вона звернулася до Приморського районного суду м. Одеси за захистом своїх прав.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2015 р. прийнятою у справі №522/16577/15-а, рішення УПФУ в Приморському районі м. Одеси визнано протиправним та скасовано, судом зобов`язано призначити позивачу пенсію за вислугу років з 20.04.2015 року у відповідності до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ. Рішення суду набрало чинності 01.02.2016 року.

Наказом № 314к від 08.02.2016 року позивач звільнена з органів прокуратури з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 з 10.02.2016 року, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за власним бажанням (у зв`язку із виходом на пенсію за вислугу років).

25.02.2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати їй пенсії у зв`язку із звільненням з органів прокуратури та додала до заяви довідку прокуратури Одеської області № 507 від 02.02.2016 року про розмір посадового окладу прокурора, який складав 12342,00 грн.

Позивач зазначила, що постанова Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2015 року була виконана, їй було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-Х II, але в розмірі 60% від суми заробітної плати.

Позивач вказала, що відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001 р., яка діяла на момент її виходу на пенсію (20.04.2015 р.), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Позивач вважала, що їй підлягала нарахуванню пенсія в розмірі саме 90% (80% основні та додатково за 5 років за роботу понад 10 років на 2%, але не більше 90%) від суми місячного заробітку.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, 24 липня 2019 року позивач звернулася до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області із заявою (вх. №1730/Ф-11) про проведення перерахунку пенсії з 60 на 90 відсотків.

08.08.2019 року позивач отримала відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.08.2019 року №1730/Ф-11, що підстав для перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків немає, так як ч.2 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», чинній на 20.04.2015 року, було передбачено, що пенсії працівникам прокуратури призначаються у розмірі 60% від суми їхньої місячної заробітної плати.

Позивач вказала, що не погоджуючись з діями Головного управління, вона подала електронну скаргу до Пенсійного Фонду України і 25.09.2019 року отримала відповідь №22574/Ф-11, що Головне управління діяло в межах покладених зобов`язань із посиланням на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18.05.2016 року по справі №522/6250/16-а, якою зобов`язано відповідача провести перерахунок пенсії із розрахунку 60%.

Позивач зазначила, що до цього рішення було ще одне рішення від 19.11.2015 року у справі №522/16577/15-а, яким відповідача зобов`язано призначити пенсію відповідно до статті 50-1 Закону №1789, проте, це рішення суду виконано неналежним чином, їй призначена пенсія не 90%, а 60%, що є невірним. Ці дії по призначенню 60% пенсії потягли за собою прийняття судом перерахунку із розрахунку 60%.

Позивач наполягала, що дії відповідача є неправомірними, рішення суду від 19.11.2015 року у справі № 522/16577/15-а не виконано належним чином, так як станом на 20.04.2015 року ще не діяли зміни в Закон від 28.12.2014 року, які набирали чинності 25.04.2015 року і на позивача не розповсюджувались, так як погіршували її становище, та набирали чинності (п. 42) 25.04.2015 року, а вона звернулась за призначенням пенсії 20.04.2015 року.

На думку позивача, помилка відповідача полягає в тому, що він вважає, що Закон №2663-ІII від 12.07.2001 р. втратив чинність з прийняттям 14.10.2014 р. Верховною Радою України Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, який змінив 80 відсотків на 70 відсотків. Але, Закон України від 14.10.2014 року мав Розділ XII Прикінцеві положення, які передбачали, що Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року. Таким чином з 15 липня 2015 року позивачу можливо було б призначити пенсію у розмірі 70 відсотків, які встановлені Законом України від 14.10.2014 року №1697-VII. При цьому, положення статті щодо призначення пенсії регламентовані статтею 86 нового закону.

Звернення позивача за призначенням пенсії відбулося 20 квітня 2015 року, що за правилами календарної дати є раніше, ніж набирали чинності внесені зміни.

Так, 28.12.2014 року Верховною Радою України Законом України №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» пунктом 42 у Закон України від 14.10.2014 року «Про прокуратуру» № 1697-VII у статтю 86 внесені зміни, за якими цифри 70 замінили на цифри 60. А Розділ III Прикінцеві положення передбачав, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу І цього Закону, який набирає чинності з 25 квітня 2015 року.

Таким чином, Законом № 76-VIII від 28.12.2014 року внесені зміни до Закону України від 14.10.2014 року, положення якого набували чинності лише 15 липня 2015 року і встановили, що пенсія прокурора складає 60%, але ця норма набирала чинності лише 25 квітня 2015 року.

Позивач зазначила, що вона подала заяву до відповідача про призначення пенсії 20 квітня 2015 року, коли ще діяли норми ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»» №2663-ІІІ від 12.07.2001 року, що передбачали розмір пенсії 80%, не більш 90%, а норми Законів №1697-VII від 14.10.2014 р. статті 86 і наступні зміни Законом України №76-VIII від 28.12.2014 року в статтю 86 на неї не розповсюджувались, так як набрали чинності після її звернення до відповідача.

Ухвалою судді від 11.09.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 08 жовтня 2019 року об 11:00 год.

Ухвалою від 11.09.2019 року у відповідача витребувано докази.

У підготовчому засіданні 29.10.2019 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву позивача.

Протокольною ухвалою від 29.10.2019 року відповідача Центральне ОУПФУ в Одеській області замінено правонаступником – ГУ ПФУ в Одеській області.

У підготовчому засіданні 29.10.2019 року оголошено перерву до 06.11.2019 року до 15:15 год. для подання учасниками справи заяв по суті справи.

Ухвалою від 06.11.2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Протокольною ухвалою від 06.11.2019 року судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою від 06.11.2019 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 26 листопада 2019 року о 15 год. 30 хв.

Судове засідання 26.11.2019 року відкладено на 24.12.2019 року на 15:30 год. у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

У судове засідання, призначене на 24 грудня 2019 року на 15:30 год., сторони не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

24.12.2019 року через канцелярію суду позивач подала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

26.09.2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 24.07.2019 року позивач завернулася до управління з заявою №1730/Ф-11 від 24.07.2019 року про застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, які діяли на час звернення за призначенням пенсії, провівши перерахунок пенсії з 60% до 90% відповідно до довідки Прокуратури Одеської області №507 від 02.02.2016 року, яка наявна в матеріалах пенсійної справи. У відповідь на звернення позивача листом управлінням від 07.08.2019 року №1730/Ф-11 у задоволенні вимог відмовлено з огляду на те, що постановою Приморського районного суду від 19.11.2015 року по справі №522/16577/15-а зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року період роботи з 02.02.1993 р. по 25.05.1999 р. у Жовтневому районному суді м. Одеси на посаді державного службовця та призначити позивачу пенсію за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 25.04.2015 року. Зазначена постанова набрала законної сили та виконана управлінням у повному обсязі згідно чинного законодавства.

Відповідач вказав, що оскільки частиною 2 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (чинній станом на 20.04.2015 року), передбачено, що пенсії працівникам прокуратури призначаються у розмірі 60% від суми їх щомісячної заробітної плати, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії, для перерахунку пенсії у розмірі 90% відповідно до довідки Прокуратури Одеської області №507 від 02.02.2016 року, жодних законних підставне немає.

Також відповідач зазначив, що постановою Приморського районного суду від 18.05.2016 року по справі №522/6250/16-а зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №763), із розрахунку 60% від і середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Одеської області від 02.02.2016 р. №507, починаючи з 01.04.2016 року, з урахуванням вже здійснених виплат.

Таким чином з 01.04.2016 року позивачу здійснено перерахунок пенсії за вислугу років із розрахунку 60% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Одеської області від 02.02.2016 р. №507, як зазначено у вищевказаній постанові.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що з 25 травня 1999 року ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури Одеської області.

20 квітня 2015 року за наявності стажу роботи на посадах прокурорів 15 років 10 місяців 26 днів та загального стажу за вислугу років 22 роки 11 місяців відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ із змінами в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років.

Протоколом у вигляді розрахунку 27.04.2015 №3162 Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, за результатами розгляду заяви від 20.04.2015 року №3152/3162 та доданих до неї документів позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ у розмірі 60% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури (а.с. 21).

Оскільки позивач продовжувала працювати в органах прокуратури, пенсія їй не виплачувалась.

Згідно зауважень листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.07.2015 року №7129/04, Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси прийнято рішення №107 від 13.07.2015 про відмову у призначенні позивачу пенсії, оскільки до стажу за вислугу років не зараховано період роботи на посаді державного службовця з 02.02.1993 р. по 25.05.1999 р., так як вища юридична освіта набута лише 25.05.1999 р. (а.с. 107).

Не погодившись з прийнятим Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси рішенням №107 від 13.07.2015 р. про відмову у призначені пенсії, позивач оскаржила його до суду.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2015 р. по справі №522/16577/15-а визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №107 від 13.07.2015 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»; зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХII період роботи з 02 лютого 1993 р. по 25 травня 1999 р. у Жовтневому районному суді м. Одеси на посаді державного службовця та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХII з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 20 квітня 2015 року. (а.с. 23-24).

Наказом Прокуратури Одеської області №314к від 08.02.2016 року позивач звільнена з органів прокуратури з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 з 10.02.2016 року, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за власним бажанням (у зв`язку із виходом на пенсію за вислугу років) (а.с. 19).

25.02.2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати їй пенсії у зв`язку із звільненням з органів прокуратури та додала до заяви довідку прокуратури Одеської області № 507 від 02.02.2016 року про розмір посадового окладу прокурора, який складав 12342,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2015 року органом пенсійного фонду була виконана, позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-Х II, але в розмірі 60% від суми заробітної плати.

Не погоджуючись з відсотком призначення пенсії, 24 липня 2019 року позивач звернулася до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області із заявою (вх. №1730/Ф-11), в якій просила застосувати до спірних правовідносин норми Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, які діяли на час її звернення за призначенням пенсії, провівши перерахунок пенсії з 60% до 90% відповідно до довідки Прокуратури Одеської області №507 від 02.02.2016 року (а.с. 13).

Листом від 07.08.2019 року №1730/Ф-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивачу, що підстав для перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків немає, так як ч.2 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», чинною на 20.04.2015 року, було передбачено, що пенсії працівникам прокуратури призначаються у розмірі 60% від суми їхньої місячної заробітної плати (а.с. 14).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням пенсії (20.04.2015 року), прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: зокрема, з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років. (ч.1 ст.50-1). Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. (ч.2 ст.50-1).

При цьому, частина 2 вказаної статті викладена в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011р.; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1166-VII від 27.03.2014, № 76-VIII від 28.12.2014 р.

Щодо набрання чинності норм зазначеного Закону останній відсилає до "Прикінцевих положень" Закону № 76-VIII від 28.12.2014 р.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 76-VIII від 28.12.2014 р. (в редакції чинній станом на 20.04.2015 року), цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу I цього Закону, який набирає чинності з 25 квітня 2015 року.

Відповідно до пункту 42 розділу І Закону № 76-VIII від 28.12.2014 р., вносяться такі зміни до Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру":

1) частину першу статті 14 викласти у такій редакції:

"1. Загальна чисельність працівників органів прокуратури становить 15000 осіб.

Структура та чисельність Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України затверджуються наказом Генерального прокурора України за погодженням з Радою прокурорів України з урахуванням обсягу роботи прокуратури та у межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання органів прокуратури";

2) у статті 86:

у частинах другій та п`ятій цифри "70" замінити цифрами "60";

частину дванадцяту викласти у такій редакції:

"12. Особи, звільнені з роботи в порядку дисциплінарного стягнення з позбавленням класного чину або позбавлені класного чину за вироком суду, втрачають право на пенсійне забезпечення за вислугою років. Права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею, позбавляються також особи, звільнені з роботи у зв`язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією. У таких випадках пенсія прокурорам і слідчим призначається на загальних підставах";

частини шістнадцяту, сімнадцяту та вісімнадцяту виключити;

частину двадцяту викласти у такій редакції:

"20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України";

3) частину третю статті 89 виключити;

4) абзац третій підпункту 2 пункту 13 розділу XIII "Перехідні положення" виключити.

Як вбачається з наведеного вище пункту 42 розділу І Закону № 76-VIII від 28.12.2014 р., йдеться про внесення змін до Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру", а не у Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ.

Таким чином, суд вважає помилковими твердження позивача про те, що на момент подання нею заяви про призначення пенсії (20 квітня 2015 року) ще діяли норми ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №2663-ІІІ від 12.07.2001 року, що передбачали 80%, не більш 90%, оскільки наведені вище норми Закону від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ в редакції, чинній на 20.04.2015 року, спростовують ці доводи позивача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд.83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (в наступному реорганізовано до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, а на даний час ліквідовано) №3162 від 27.04.2015 року (яке оформлено протоколом у вигляді розрахунку) в частині визначення пенсії у розмірі 60%, з яких встановлено проводити виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” ОСОБА_1 ; зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” із розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Одеської області від 02.02.2016 року №507, починаючи з 11.02.2016 року (з дати звільнення з органів прокуратури), з урахуванням вже здійснених виплат, без обмеження максимального її розміру – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів

.