Рішення № 86730145, 28.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6348/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Лементовського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕГАС-СК” до Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Одеська митниця Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000107/1 від 01.08.2019 року, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00338 від 01.08.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняті рішення є необгрунтованими та суперечать фактичним обставинам та вимогам закону. Позивачем разом з митною декларацією відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 53 МКУ подано всі необхідні та достатні документи, що підтверджують митну вартість товарів, обчислену за першим методом. Надані документи є достовірними, у них відсутні ознаки підробки, вони містять числові значення складових митної вартості товарів, поставлених на умовах CIF. Номенклатура, опис та ціна товару, умови поставки в інвойсі, пакувальному листі до нього коренспондуються з інформацією що міститься в поданому до митного органу прайс-листі. Твердження щодо розбіжнотей між сумою фактурної вартості та сумою страхування, яка відображена в страховому полісі є неспроможними, з точки зору впливу на визначення митної вартості та суперечать міжнародному праву. Згідно п. 2 підрозділу А3 розділу CIF продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу + 10% і бути обумовленим у валюті договору. Також безпідставними є твердження щодо того, що з банківського докумету неможливо ідентифікувати зв`язок із партією товару, оскільки платіжні банківські документи містять посилання на дату та номер контракту. Надані платіжні документи повністю підтверджують ціну задекларованого товару та не суперечать обраному основому методу визначення митної вартості. При цьому, покладенийв основу оскаржуваного рішення висновок щодо різних номерів зазначених в рахунку фактурі та в експортній декларації немає жодного доказового значення. Відображення в експортній декларації умов поставки FOB кореспондується з графою прайс-листа та умовами контракту та не суперечить заявленій митній вартості. За таких обставин, у службових осіб не було підстав для витребування додаткових документів у декларанта, оскільки це суперечило вимогам ч. 2, 3 ст. 53 МК України.

Представником Одеської митниці ДФС до суду надано відзив на позовну заяву у якому представник відповідача зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності, та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Положення міжнародних документів та норм чинного законодавства передбачають зазначення достовірних відомостей про умови оплати товарів в зовнішньоекономічному контракті та в рахунку-інвойсі, а тому виявлені розбіжності в цих документах викликали сумніви у достовірності наданих документів. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів та зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 МКУ та обумовили необхідність запитування додаткових документів та відомостей. Проте декларантом та його уповноваженою особою не подані в повному обсязі додаткові документи. За результатом проведеної консультації з органом доходів і зборів та декларантом обрано метод визначення митної вартості - другорядний: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Таким чином, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій представник ТОВ «ПЕГАС-СК» вказує, що викладені у відзиві заперечення відповідача не спростовують аргументів та доказів адміністративного позову. В органу доходів і зборів були відсутні докази невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції), а відтак не було підстав для витребування додаткових доказів та коригування заявленої митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2019 року повернуто без розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕГАС-СК” про забезпечення позову від 28.10.2019 року (вхід. № 39822/19).

Ухвалою суду від 04 листопада 2019 року по справі № 420/6348/19 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (вхід. № 41392/19 від 06.11.2019 року).

Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі № 420/6348/19, в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Одеську митницю Держмитслужби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Одеської митниці Держмитслужби до суду не з`явився, про дату, час та місце судового засідання сповіщався, причини неявки суду не повідомив, наддав письмові пояснення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

25 липня 2019 року декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію № UA5000102019/019798 (а.с. 24-26, 179 т. 1).

25 липня 2019 року декларантом отримано повідомлення від митного органу щодо надання документів, а саме 1) каталоги, специфікації виробника товару, калькуляцію; 2) висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору; 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінювання товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) митну декларацію країни відправлення та її, завірений належним чином переклад (а.с. 27, 209 т. 1).

01 серпня 2019 року декларантом позивача надано відповідь на запит митного органу та повідомлено, що витребувані документи для підтвердження заявленої митної вартості надані, а саме – прайс-листи виробника товару, калькуляцію виробника товару, копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову), передоплату за товар виробнику, а також повідомлено, що додаткові документи, ніж ті, що подані, надаватися не будуть (а.с. 29, 208 т. 1).

За результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесена картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500010/2019/00338 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000107/1, відповідно до якого згідно наданого контракту від 29.11.2018 № HF-1 поставка товару здійснюється на умовах CIF YUZHNY. До митного оформлення надано документ, що підтверджує вартість фрахту та страхування від 04.06.2019 №В250035012019001701, проте сума зазначена в документі (88184,80) менша за фактурну вартість товару (88418,00). Згідно п. 4.3 договору від 29.11.2018 № HF-1 передбачена передплата за поставку товару перед завантаженням у контейнер у розмірі 20 %, але до митного оформлення документи про підтвердження передплати не надавались. Відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням. У наданих документах відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. 31.07.2019 року декларантом шляхом використання інформаційних технологій надано додаткові документи, зокрема платіжне доручення, митну декларацію країни відправлення та прайс-лист виробника товару. В платіжному дорученні відсутні реквізити документу, відповідно до п. 4.3 зовнішньоекономічного договору від 29.11.2018 № HF-1, внаслідок чого неможливо ідентифікувати з даною поставкою товару.В митній декларації країни відправлення зазначено умови поставки FOB, проте в усіх інших документах та митній декларації умови поставки CIF YUZHNY. Також зазначено номер рахунку KR190520000130, відмінний від рахунку, наданого до митного оформлення MDRHZKP190520000130. 01.08.2019 року декларантом повідомлено орган доходів і зборів про неможливість подання інших затребуваних документів. Крім того, декларантом не подані всі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в ч. 2-4 ст. 53 МКУ. В органу доходів і зборів наявна інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС ДФС та встановлено, що по товару № 1 рівень вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим – 135,151 дол. США/од (митна декларація № UA50017/2019/12161 від 22.05.2019, ніж заявлено декларантом – 119,289939 дол. США/од.; ) по товару № 2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим – 103,207921 дол. США/од. (митна декларація № UA50017/2019/11280 від 08.05.2019, ніж заявлено декларантом – 78,145649 дол. США/од.) (а.с. 20-23, 176-178 т. 1).

Відповідно до ст. 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7 ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року у справі № 815/6780/15, від 06.09.2019року у справі № 803/1212/14.

Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні про коригування митної вартості від № UA500010/2019/000107/1 від 01.08.2019 року, зазначено, що подані декларантом ТОВ «ПЕГАС-СК» документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: відповідно до наданого контракту від 29.11.2018 № HF-1 поставка товару здійснюється на умовах CIF YUZHNY. До митного оформлення надано документ, що підтверджує вартість фрахту та страхування від 04.06.2019 №В250035012019001701, проте сума зазначена в документі (88184,80) менша за фактурну вартість товару (88418,00); згідно п. 4.3 договору від 29.11.2018 № HF-1 передбачена передплата за поставку товару перед завантаженням у контейнер у розмірі 20 %, але до митного оформлення документи про підтвердження передплати не надавались; в платіжному дорученні відсутні реквізити документу, відповідно до п. 4.3 зовнішньоекономічного договору від 29.11.2018 № HF-1, внаслідок чого неможливо ідентифікувати з даною поставкою товару; в митній декларації країни відправлення зазначено умови поставки FOB, проте в усіх інших документах та митній декларації умови поставки CIF YUZHNY; також зазначено номер рахунку KR190520000130, відмінний від рахунку, наданого до митного оформлення MDRHZKP190520000130.

Разом з тим, судом встановлено, що 29.11.2018 року між HEFEIHUALINGCO. LTD та товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-СК» укладено контракт № HF-1, відповідно до якого продавець зобовязується передати у власніст покупця електричні прибори такі як холодильники, морозильники в кількості, асортименті і за цінами, що визначені в проформах-інвойсах, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари відповідно до договору. Поставка здійснюється у відповідності до FCA Одеса FCA Чорноморськ CIP Київ CIF Чорноморськ, FOB любий порт Китай Інкотермс 2010 зі складу продавця. Умови конкретної партії товару зазначаються постачальником в проформі-інвойсі. Товар повинен бути упакований та/або тарований відповідно до вимог покупця, зазначених у проформах-інвойсах цього контракту, а також вимог які звичайно пред`являються до цього виду товару. Загальна ціна договору визначається як сума всіх проформ-інвойсів до цього. Оплата здійснюється переказом 20 % попередньої оплати на рахунок банку отримувача згідно проформи-інвойсу та оплати балансу згідно комерційного інвойсу перед завантаженням у контейнер (а.с. 33-37, 189-193 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, у митній декларації № UA5000102019/019798 від 25.07.2019 року, поданій митним декларантом ТОВ "ПЕГАС-СК", зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах CIF (а.с. 24-26 т. 1)

Відповідно до п. А3 Розділу CIF міжнародних умов Інкотермс – 2010 “Продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити страхування вантажу, відповідне по крайній мірі, мінімальному покриттю, як це передбачено пунктом “С” Інститутська умов страхування вантажів” (Institute Cargo Clause) (LMA/IUA) або іншими подібними умовами. Договір страхування має бути укладений із страховиком або зі страховою компанією, мають гарну репутацію, і надавати покупцеві або будь-якій особі, яка має страховий інтерес у товарі, право вимоги безпосередньо до страховика. Страхування повинно покривати, як мінімум, передбачену в договорі купівлі – продажу ціну плюс 10 % (тобто 110 %) і здійснюватися у валюті договору купівлі – продажу.

З аналізу змісту наданих до митного оформлення контракту № HF-1 від 29.11.2018 року, пакувального листа від 31.05.2019 року, комерційного інвойсу (рахунок фактура) № MDRHZKP190520000130 від 31.05.2019 року та страхового полісу на транспортування вантажу слідує, що ціна, визначена з урахуванням страхування, є такою, що відповідає цим значенням вимогам міжнародних комерційних умов Інкотермс (на базі CIF).

Посилання Одеської митниці ДФС на те, що в митній декларації країни відправлення зазначено умови поставки FOB, проте в усіх інших документах та митній декларації умови поставки CIF YUZHNY суд вважає неспроможними, оскільки в контракті № HF-1 від 29.11.2018 року визначено, що поставка здійснюється у відповідності до FOB любий порт Китай Інкотермс 2010 зі складу продавця. При цьому, надані під час митного оформлення товарів документи, в тому числі, інвойс (рахунок-фактура) № MDRHZKP190520000130 та контракт № HF-1, які надавались під час митного оформлення, передбачають умови поставки CIF, які зазначені безпосередньо в митній декларації № UA5000102019/019798 від 25 липня 2019 року.

Крім того, позивачем до суду надано копію сервісного коносаменту міжнародної морської контейнерної лінії «ZIM» (порт призначення Одеса), який містить відмітку Одеської митниці ДФС від 24.07.2019 року та до якого додано перелік номерів контейнерів, в яких на адресу ТОВ «ПЕГАС-СК» надійшов товар, які відповідають експортній декларації, пакувальному листу, комерційному рахунку-фактурі, та містять відмітку умов поставки - CIF. Доказів в спростування зазначених обставин, відповідачем суду не надано (а.с. 2-7 т. 2).

Також, суд вважає неспроможними посилання відповідача на розбіжності в номері рахунку, який зазначений в митній декларації країни відправлення та рахунку, наданого до митного оформлення, оскільки як вбачається з матеріалів справи, митним декларантом позивача під час митного оформлення товарів до митного органу надавались експортна декларація, пакувальний лист, комерційний рахунок-фактуру, рахунок-проформу, з яких вбачається, що поставляємий товар є ідентичним по опису (вертикальні морозильники ЕМ-218FN, ЕМ-108 FN), кількості (904 шт.), цін за одиницю, вазі брутто (35513,92) та нетто (32239,28) та упакований в 5 контейнерів, номери який також є ідентичними. При цьому, номер рахунку, який зазначений в митній декларації країни відправлення збігається числовим значенням номеру рахунку, який надано до митного оформлення (а.с. 39-44, 50-51 т. 1). Таким чином, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Крім того, декларація країни-відправника (експортна декларація) не міститься у переліку документів, які декларант повинен подавати митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраного методу її визначення, але відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ може бути витребувана митним органом у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також, митним органом безпідставно зазначено про те, що в платіжному дорученні відсутні реквізити документу, відповідно до п. 4.3 зовнішньоекономічного договору від 29.11.2018 № HF-1, внаслідок чого неможливо ідентифікувати з даною поставкою товару, оскільки, в наданих під час здійснення митного оформлення платіжних дорученнях зазначені найменування постачальника HEFEIHUALINGCO. LTD та банківські реквізити, визначені в п. 9 контракту № HF-1 від 29.11.2018 року на підставі якого ТОВ «ПЕГАС-СК» здійснювало митне оформлення товару та який був наявний у відповідача. При цьому, позивачем до суду надано акт розрахунків по контракту від 29.11.2018 № HF-1, яким підтверджено оплату ТОВ «ПЕГАС-СК» за поставлений товар (а.с. 58-69, 202-203 т. 1).

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідачем не надано до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Тобто, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

За таких підстав, зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Відповідно до ст. 189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом, шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів як: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

За результатами проведеного аналізу баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС ДФС митним орагном встановлено, що 1 рівень вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим – ніж заявлено декларантом.

В даному випадку митним органом використано МД № UA50017/2019/12161 від 22.05.2019 року та МД № UA50017/2019/11280 від 08.05.2019 року (а.с. 176-177 т. 1)

Разом з тим, як вбачається з митних декларацій № UA50017/2019/12161 від 22.05.2019 року та № UA50017/2019/11280 від 08.05.2019 року вказані декларації стосуються товару з іншими характеристиками, що виключає можливість порівняння заявленої позивачем митної вартості із митною вартістю товару, зазначеного в митній декларації в 2018 році.

При цьому, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №805/2713/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000107/1 від 01.08.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00338 від 01.08.2019 року, підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕГАС-СК” (код ЄДРПОУ 33592087, адреса місцезнаходження: 04073, м.Київ, вул. Сирецька, 9) до Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000107/1 від 01.08.2019 року

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00338 від 01.08.2019 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 28 грудня 2019 року.

Суддя О.А. Левчук

.