Рішення № 86730097, 28.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7689/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6), за участю 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору – товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКСПЕРТ ГРУП» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11-А, оф. 60), Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язати вчинити певні дії.,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору – товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКСПЕРТ ГРУП», Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Жорнового Павла Вікторовича в межах виконавчого провадження №57792941 щодо: невчинення дій спрямованих на перевірку майнового стану боржника; невнесення постанов про опис і арешт майна та звернення стягнення на нерухоме майно божника до Автоматизованої системи виконавчого провадження, ненадання їх копій боржникові; неповідомлення боржника про результати оцінки майна у визначений законом строк.

Визнати протиправними дій старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Жорнового Павла Вікторовича в межах виконавчого провадження №57792941: щодо звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 (нежитлове приміщення №2-н, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 38 кв. м (основна 25,1 кв. м, підсобна - 12,9 кв. м), обладнане водопроводом та каналізацією) та щодо проведення і прийняття оцінки вказаного нерухомого майна з порушенням законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Визнати протиправною оцінку нерухомого майна, - нежитлового приміщення №2- н, що знаходиться за адресою: м АДРЕСА_2 , загальною площею 38 кв. м (основна 25,1 кв. м, підсобна - 12,9 кв. м), обладнане водопроводом та каналізацією, що належить на праві власності ОСОБА_1 , - визначену у висновку про вартість, складеному оцінювачем ТОВ «ЄВРОЕКСПЕРТ ГРУП» Свертокою Є.В. від 21.31.2019.

Зобов`язати Перший Приморський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області зняти з реалізації нерухоме майно, - нежитлове приміщення №2-н, що знаходиться за адресою: м АДРЕСА_2 , загальною площею 38 кв. м (основна 25,1 кв. м, підсобна - 12,9 кв. м), обладнане водопроводом та каналізацією, належне на праві власності ОСОБА_1 .

Виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження допущено ряд порушень вимог законодавства, в т.ч., положень Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», внаслідок чого допущено порушення прав та законних інтересів позивача як боржника у виконавчому провадженні та як власника арештованого майна.

Крім того позивач вважає, що передача відповідачем нерухомого майна на електронні торги ДП «Сетам» за ціною, визначеною згідно Звіту є такою, що порушує його права та призводить до нанесення суттєвої фінансової шкоди позивачу, яка полягає у втраті права власності на нерухоме майно, що може бути реалізовано за ціною, що є значно меншою за його ринкову вартість, а тому просить суд визнати протиправними бездіяльність та дії відповідача протиправними.

Відзиву на позов від відповідача до суду не надходило.

Заяви, клопотання учасників справи.

19.12.2019 року від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.

26.12.2019 року від представинка позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 115).

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою суду від 21.12.2019 року заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову по справі задоволено.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Сторони у судове засідання на 26.12.2019 року не з'явились, повідомленні належним чином.

За таких обставин, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено у порядку письмового провадження та згідно з ст. 287 КАС України, справу розглянуто протягом 10 днів після відкриття провадження у справі.

В силу частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини справи.

06.08.2018 року Одеським окружним адміністративним судом ухвалено рішення, яким стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, боржник) на користь державного бюджету України суму податкового боргу в розмірі 400 333, 29 грн.

Судове рішення набрало законної сили 13.09.2018 року. За вказаним судовим рішенням видано виконавчий лист, який 27.11.2018 року пред`явлений Головним управлінням ДФС в Одеській області (далі - стягувач, третя особа) до примусового виконання в органи державної виконавчої служби.

Постановою старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Жорнового П.В. від 28.11.2018 року за заявою стягувача відкрито виконавче провадження №57792941.

Постановою державного виконавця від 28.11.2018 року накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів.

В ході виконавчого провадження державним виконавцем з метою примусового виконання рішення вжито ряд заходів, зокрема, постановами від 07.12.2018, 11.07.2019, 20.09.2019 та від 25.09.2019 оголошено в розшук зареєстровані за боржником транспортні засоби; постановами від 04.03.2019 та від 30.05.2019 накладено арешт на банківські рахунки боржника; постановами від 30.05.2019 та від 03.06.2019 звернуто стягнення на заробітну плату боржника.

23.09.2019 державним виконавцем винесено постанову, відповідно до якої здійснено опис та арешт належного боржнику нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення №2-н, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 38 кв. м (основна 25,1 кв. м, підсобна - 12,9 кв. м), обладнане водопроводом та каналізацією.

30.09.2019 року постановою державного виконавця у виконавчому провадженні призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання: ТОВ “ЄВРОЕКСПЕРТ ЕРУП”, який має сертифікат, виданий 26.10.2018 №816/18 Фондом державного майно України зі строком дії до 26.10.2021 року.

21.11.2019 року оцінювачем ТОВ «ЄВРОЕКСПЕРТ ГРУП» Свертокою Є.В. складено висновок про вартість вищевказаного нерухомого майна, згідно якого вартість майна визначена у розмірі 691 990, 00 грн.

05.12.2019 року на Веб-сайті Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам») за посиланням https://setam.net.ua/auction/396146 розміщено інформаційне повідомлення про проведення 26.12.2019 року електронних торгів по лоту 394688 щодо реалізації нерухомого майна, належного боржнику.

Не погоджуючись з бездіяльністю та зазначеними діями Відповідача, Позивач звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішення органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно положень статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: законності, справедливості, неупередженості, гласності та відкритості виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом частин першої, четвертої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження.

У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

Згідно частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника є одним із заходів примусового виконання рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, за змістом статі 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч. 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», передбачає, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (частина перша статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» (частина 3 статті 61 Закону).

Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» перебачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ.

Проведення опису майна (коштів) боржника та визначення його вартості (оцінка) є обов`язковою передумовою передачі такого майна на реалізацію, що випливає зі змісту пунктів 1, 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні від 12.07.2001 № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон № 2658- III), оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно з ч. 1 статті 9 Закону № 2658-ІІІ, методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Відповідно до ч. 6 статті 9 Закону № 2658-ІІІ, положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Згідно статті 11 Закону № 2658-ІІІ визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Статтею 32 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відповідно до статті 33 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

За змістом приписів пункту 50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; - ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; - вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; - узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; - складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; - доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Відповідно до пункту 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Висновки суду.

Судом встановлено, що Позивач є власником нежитлового приміщення №2-н, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, будинок 49/1, загальною площею 38 кв. м (основна 25,1 кв. м, підсобна - 12,9 кв. м).

Суд зазначає, що норми Конституції України закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, захист прав і свобод людини і громадянина судом.

Принцип непорушності права приватної власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини 1статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його примусової реалізації є предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Правомірність такого втручання відповідно до сталої практики ЄСПЛ передбачає, що воно є законним, переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, та що відповідні заходи (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційними визначеним цілям.

Всупереч приписам статей 8, 48, 56 Закону, постанова про звернення стягнення на нерухоме майно, належне позивачу, а також постанова про опис та арешт нерухомого майна, не були внесені державним виконавцем до автоматизованої системи виконавчого провадження у належному вигляді.

Відповідачем також не спростовано, що зміст зазначених документів був доведений позивачу державним виконавцем іншим способом.

Про такі виконавчі дії не було повідомлено і у листі за наслідками розгляду звернення позивача від 30.10.2019 №3-1272-09.

Окрім цього, в межах виконавчого провадження №57792941 державним виконавцем оголошено в розшук зареєстровані за боржником транспортні засоби, а саме: автомобіль HONDA ACCORD, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; та автомобіль ВАЗ 21043, 2006 р. вип., номерний знак НОМЕР_3 .

В межах виконавчого провадження державним виконавцем, серед іншого, накладено арешт на банківські рахунки позивача та звернуто стягнення на його заробітну плату.

Положеннями частини другої, п`ятої статті 48, частини першої статті 50 Закону № 1404-VIII передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Позивач вважає, що державний виконавець не перевірив майновий стан боржника безпосередньо перед передачею належного йому майна на реалізацію, а також позбавив боржника права запропонувати інше майно, яке він має право надати для першочергової реалізації, оскільки опис та арешт нерухомого майна було проведено державним виконавцем за відсутності та без повідомлення позивача, а тому просить суд визнати таку бездіяльність протиправною, однак суд не погоджується в цій частині з Позивачем, оскільки як встановлено судом та зазначається самим Позивачем у позові, що державним виконавцем оголошено в розшук зареєстровані за боржником транспортні засоби, а саме: автомобіль HONDA ACCORD, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; та автомобіль ВАЗ 21043, 2006 р. вип., номерний знак НОМЕР_3 . Також, накладено арешт на банківські рахунки позивача постановами від 04.03.2019 та від 30.05.2019 та звернуто стягнення на його заробітну плату постановами від 30.05.2019 та від 03.06.2019, що свідчить про дотримання вимог ч. 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» щодо черговості звернення стягнення на майно боржника.

Таким чином, на думку суду, в цій частині, бездільність з боку Відповідача відсутня.

З тих самих підстав є правомірними дії відповідача щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Першого Приморського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Жорнового П.В. в межах виконавчого провадження №57792941: щодо проведення і прийняття оцінки вказаного нерухомого майна з порушенням законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, то її слід задовольнити частково з огляду на те, що виконавцем не дотримано вимоги статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

Отже, виконавцем, без повідомлення сторін виконавчого провадження про можливість такого визначення, призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для оцінки арештованого нерухомого майна та прийнято таку оцінку після її проведення з порушенням права сторін на ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки майна не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку та оскарження необ`єктивності оцінки в судовому порядку.

Позивач зазначає, що звіт про вартість майна виготовлено 21.11.2019 року, а відповідне повідомлення виконавцем направлено лише 29.11.2019 року, і вже на 26.12.2019 року призначено електронні торги. Судом встановлено, що оголошення про реалізацію арештованого майна на електронних торгах розміщено 05.12.2019 року.

В наслідок таких протиправних дій державного виконавця було значно скорочено строк для реалізації позивачем його права на оскарження проведеної оцінки майна. При цьому, позивач позбавлений реалізувати таке право до початку проведення процедури електронних торгів, тому позовну вимогу про зобов`язання зняти з реалізації нерухоме майно належить задовольнити.

Таким чином, відповідачем, як компетентним органом державної влади, здійснено втручання у право власності позивача, яке полягає у передачі належного позивачеві нерухомого майна на торги для здійснення його реалізації в примусовому порядку, без дотримання критеріїв законності та «пропорційності».

Недотримання критерію законності полягає в тому, що відповідач здійснюючи передачу нерухомого майна на реалізацію, здійснив визначення його вартості з порушенням вимог закону та нормативно-правових актів з оцінки майна. Крім цього, в межах виконавчого провадження державним виконавцем було допущено і ряд інших порушень, внаслідок яких, позивач був позбавлений можливості ефективно та в повному обсязі здійснювати процесуальні права, надані йому як стороні виконавчого провадження відповідно до закону.

Недотримання критерію «пропорційності» полягає у відсутності розумного та справедливого балансу між «публічним» інтересом, який полягає у забезпеченні виконання судового рішення, що набрало законної сили, та інтересом позивача, на якого буде покладено «індивідуальний і надмірний тягар», який полягає у покладанні на позивача збитків у вигляді різниці між вартістю майна, визначеною державним виконавцем шляхом проведення оцінки, та дійсною ринковою вартістю майна.

За таких обставин має місце порушення права власності позивача та його законних інтересів, оскільки здійснюване відповідачем втручання у право власності позивача не відповідає критерію законності та пропорційності, та відповідно не ґрунтується на засадах верховенства права, справедливості, неупередженості та об`єктивності, як це передбачено у статті 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач також вважає, що у результаті порушень нормативно-правових актів з оцінки майна, допущених суб`єктом оціночної діяльності, останнім протиправно занижено дійсну ринкову вартість належного позивачеві нерухомого майна, яка складає 900 067, 00 грн.

Суд погоджується з тим, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду (пункт 31 постанови від 20.03.2019 р. по справі №821/197/18/4440/16).

Разом з тим, позивач просить окремо визнати протиправним звіт про оцінку майна, як акт індивідуальної дії, а не дії виконавця з визначення вартості майна чи неналежне виконання умов договору оцінювачем, зокрема, через недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Суд зазначає, що звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань і не може вважатися юридичним актом, нормативно-правовим актом чи актом ненормативного характеру (індивідуальним актом) будь-якого державного чи іншого органу або уповноваженої ним особи.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду (від 13 березня 2018 року по справі №914/881/17/), тому вимога про визнання протиправною оцінку нерухомого майна, визначену у висновку про вартість нежитлового приміщення №2-н, що знаходиться за адресою: м АДРЕСА_2 , загальною площею 38 кв. м (основна 25,1 кв. м, підсобна - 12,9 кв. м), обладнане водопроводом та каналізацією, що належить на праві власності позивачу, складеному оцінювачем ТОВ «ЄВРОЕКСПЕРТ ГРУП» Свертокою Є.В ОСОБА_2 від 21.31.2019 року, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, на якого покладений, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відзову на позов не надав.

Частиною 4 ст. 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відсутність відзиву з обгрунтуванням правомірності дій з примусового виконання судового рішення оцінюється судом як визнання позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору – товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКСПЕРТ ГРУП», Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Жорнового Павла Вікторовича в межах виконавчого провадження №57792941 щодо невнесення постанов про опис і арешт майна та звернення стягнення на нерухоме майно боржника до Автоматизованої системи виконавчого провадження, ненадання їх копій боржникові, неповідомлення боржника про результати оцінки майна у визначений законом строк.

Визнати протиправними дій старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Жорнового Павла Вікторовича в межах виконавчого провадження №57792941 щодо проведення і прийняття оцінки нерухомого майна - нежитлового приміщення №2- н, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 38 кв. м.

Зобов`язати Перший Приморський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області зняти з реалізації нерухоме майно, - нежитлове приміщення №2-н, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, будинок 49/1, загальною площею 38 кв. м (основна 25,1 кв. м, підсобна - 12,9 кв. м), обладнане водопроводом та каналізацією, належне на праві власності ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6, код ЄРПОУ 41405070), сплачений судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.