Ухвала суду № 86729990, 23.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.002437

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

23 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі : головуючого судді Гулкевич І.З., секретар судового засідання Іванес Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про демонтаж тимчасової споруди,-

в с т а н о в и в :

Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася з позовом до суду, в якому просить зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду на АДРЕСА_1 .

Від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що спір у справі має не публічний, а приватно-правовий характер, а відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів. В обґрунтування цього вказав, що земельна ділянка кадастровий номер 4610137200:08:008:0082 за адресою : АДРЕСА_1 , площею 0,0457 га для обслуговування житлового будинку зареєстрована на праві спільної часткової власності по 1/3 частки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Відповідно на зазначеній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 житловий будинок загальною площею 133,3 кв. м., житловою 74,9 кв.м. Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є гараж, Б-1 площею 25,5 кв.м. та нежитлова будівля, В-1 площею 28,1 кв.м. Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрита спадкова справа Третьою Львівською державною нотаріальною конторою №62218432, відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в процесі оформлення спадщина 1/3 земельної ділянки та будинку за адресою : АДРЕСА_1 . Звертає увагу суду на те, що зазначена позивачем нібито самочинно встановлена тимчасова споруда на АДРЕСА_1 є нежитловою будівлею. В-1 площею28,1 кв. м., право власності на яку у встановленому законом порядку зареєстровано.

Згідно п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

В даному випадку позивач просить демонтувати встановлену тимчасову споруду на АДРЕСА_1 м. Львові, яка є нежитловою будівлею В-1 площею 28,1 кв.м., право власності на яку зареєстровано у встановленому законом порядку. Нежитлова будівля, В-1 площею 28,1 кв.м. на вул. Васильченка,29 у м. Львові знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4610137200:08:008:0082, право власності на яку також зареєстровано у встановленому законом порядку. Відтак вважає, що даний спір в залежності від особи-відповідача повинен розглядатися належить розглядати в цивільному чи господарському судочинстві.

З огляду на викладене, просить задовольнити клопотання та закрити провадження справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України.

В ході розгляду справи судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що на вул АДРЕСА_2 Васильченка, 29 знаходиться тимчасова споруда, яка належить ФО-П ОСОБА_1 .

Згідно ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» із змінами від 04.04.2019 ухвала №4839, тимчасова споруда ФО-П ОСОБА_1 , розміщена за адресою АДРЕСА_1 не увійшла у Комплексну схему розміщення тимчасових споруд як частина Програми комплексного благоустрою міста.

Відповідно до листа Управління комунальної власності від 26.07.2018 №4-2302-1518 за ФО-П ОСОБА_1 не обліковується укладення договору оренди конструктивних елементів благоустрою. Договір оренди з ФО-П ОСОБА_1 не укладався, паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 Львові відсутній.

29.11.2018 постановою №213 адміністративної комісії при Личаківській адміністрації Львівської міської ради Чапрана ОСОБА_4 притягуто до адміністративної відповідальності за самочинне встановлення тимчасової споруди на АДРЕСА_1 Львові.

Личаківською районною адміністраціє Львівської міської ради прийнято розпорядження №12 від 15.01.2019 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул АДРЕСА_1 ,29», яким зобов`язано ФО-П ОСОБА_1 добровільно демонтувати за власні кошти самочинно встановлено тимчасову споруду розміром 6,8*5,2 на АДРЕСА_1 у термін до одного місяця з дня видачі розпорядження.

Згідно з актом обстеження від 01.03.2019 вимоги розпорядження районної адміністрації №12 від 15.01.2019 ФО-П ОСОБА_1 не виконано, тимчасову споруду не демонтовано.

Вказана тимчасова споруда розміщена на власній земельній ділянці ФО-П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Наведене, на думку позивача, є підставою для постановлення судового рішення про демонтаж самочинно встановленої тимчасової споруди. У зв`язку із чим, звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Однак з такими твердження позивача суд не погоджується, оскільки з матеріалів справи встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 4610137200:08:008:0082 за адресою : АДРЕСА_1 , площею 0,0457 га для обслуговування житлового будинку зареєстрована на праві спільної часткової власності по 1/3 частки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Відповідно на зазначеній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 133,3 кв. м., житловою 74,9 кв.м. Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є гараж, Б-1 площею 25,5 кв.м. та нежитлова будівля, В-1 площею 28,1 кв.м. Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрита спадкова справа Третьою Львівською державною нотаріальною конторою №62218432, відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в процесі оформлення спадщина 1/3 земельної ділянки та будинку за адресою :

АДРЕСА_1 споруда на АДРЕСА_1 є нежитловою будівлею, В-1 площею 28,1 кв. м., право власності на яку у встановленому законом порядку зареєстровано, відтак суд вважає, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 5 частини першої встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 46 КАС України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої зазначеної статті КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб`єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб`єктів владних повноважень.

Крім того, пункт 5 частини четвертої зазначеної статті КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб`єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 22 вересня 2015 року (справи №№ 21-1884а15, 21-2209а15) та від 25 травня 2016 від (справа № 21-883а16).

Так, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено п.4 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Крім того, ст.177 ЦК України визначено, що об`єкти самочинного будівництва належать до об`єктів цивільних прав.

Разом з тим, суд звертає увагу, що публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку позов пред`явлено з підстав порушення ФО-П ОСОБА_1 правил розміщення тимчасових споруд. Тобто в учасників правовідносин є майновий інтерес: у одного зберегти об`єкт самочинного будівництва і юридично визнати право на нього, у суб`єкта владних повноважень знищити у законний спосіб об`єкт як такий, що порушує інтерес суб`єкта владних повноважень.

За наведених обставин, суд приходить висновку, що спір за позовом Личаківської районної адміністрації про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права. Відтак, його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Суд зазначає, що тимчасова споруда, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , знаходить на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і вказане не спростоване позивачем.

За правилами ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В той же час, суд звертає увагу, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виходячи із суті права та інтересу, за захистом яких звернулася позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, суд приходить висновку, що провадження у справі за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про демонтаж тимчасової споруди слід закрити. Оскільки даний спір виник із цивільних відносин, його вирішення віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, відповідно до підсудності, визначеної Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства суд закриває провадження в адміністративній справі.

Водночас суд роз`яснює позивачеві, що в силу вимог ч.2 ст.239 КАС України, повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Поряд з тим, ухвала про закриття провадження у справі не обмежує сторін у реалізації захисту свого права у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частини першої цієї статті, - повністю.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №1235 від 18.04.2019, згідно із яким встановлено, що під час звернення до суду із даним позовом позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1921,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив :

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про демонтаж тимчасової споруди задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про демонтаж тимчасової споруди.

Повернути з Державного бюджету України на користь Личаківській районної адміністрації (ЄДРПОУ 04056109) 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення №1235 від 18.04.2019 року.

Роз`яснити, що спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п`ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 27 грудня 2019 року.

Суддя Гулкевич І.З.