Ухвала суду № 86729819, 28.12.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" грудня 2019 р. м. Київ

Справа № 911/1019/19

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

за участі секретаря судового засідання Щербакової В.О., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д.Ф.” на бездіяльність Києво – Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні №60034156 щодо виконання ухвали суду від 31.05.2019 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д.Ф.” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ленд Плюс” про стягнення 393 958,24грн, за участю представників від:

позивача – не з`явилися;

відповідача – не з`явився;

органу ДВС – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 31.05.2019 закрито провадження у даній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України, зважаючи на затвердження судом мирової угоди у поданій сторонами редакції (а.с.106-110).

Відповідно до умов мирової угоди, відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленд Плюс» (далі – ТОВ «Ленд Плюс») визнав позовні вимоги позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф. (далі – ТОВ «Прогрес Д.Ф.») в частині стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за договором № 1-31/08/17 про оренду опалубки від 31.08.2017 у розмірі 230 862,96грн. При цьому, позивач відмовився від своїх позовних вимог в частині повернення обладнання (опалубки) на загальну суму 148 268,44грн, що передано відповідачу за договором № 1-31/08/17 про оренду опалубки від 31.08.2017, а також вимог в частині стягнення неустойки у розмірі 10%, що складає 14826,44грн. Крім того, сторонами у мировій угоді вирішено питання про розподіл судових витрат у даній справі.

У відповідній мировій угоді сторонами погоджено порядок та строки оплати відповідачем визнаної заборгованості.

19.12.2019 до Господарського суду Київської області від ТОВ “Прогрес Д.Ф.” надійшла скарга б/н від 16.12.2019 на бездіяльність Києво – Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі – Києво – Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, орган ДВС) у виконавчому провадженні №60034156 щодо виконання ухвали суду від 31.05.2019.

У поданій скарзі заявник просить:

- визнати бездіяльність державного виконавця Києво – Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області – Кучеренко А.І. та/або іншої уповноваженої особи неправомірною,

- зобов`язати державного виконавця Києво – Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області – Кучеренко А.І. та/або іншу уповноважену особу встановити у боржника всі наявні у нього рахунки та накласти на них арешт,

- зобов`язати державного виконавця Києво – Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області – Кучеренко А.І. та/або іншу уповноважену особу встановити у боржника все наявне в нього рухоме та нерухоме майно та накласти на його арешт (а.с.129-130).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2019: скаргу прийнято до розгляду; розгляд вищевказаної скарги призначено в судовому засіданні 28.12.2019; запропоновано Києво – Святошинськиому РВ ДВС ГТУЮ у Київській області надати письмове пояснення по суті вимог скарги з наданням документів (в оригіналі або належним чином засвідченій копії), які підтверджують викладені у такому поясненні обставини (а.с.129-130).

В судове засідання 28.12.2019 орган ДВС, боржник та стягувач не з`явились і про причини неявки суд не повідомили; про дату, час і місце засідання суду повідомлені шляхом направлення копії ухвали від 19.12.2019, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень за 20.12.2019 (а.с.141-145).

Крім того, ухвала від 20.12.2019 опублікована у Єдиному державного реєстру судових рішень під №86438119; органу ДВС копія відповідної ухвали направлена також електронною поштовою 19.12.2019 (а.с. 130, зворот).

Києво – Святошинськис РВ ДВС ГТУЮ у Київській області письмових пояснень по суті скарги не надав.

Як визначено ч.2 ст.342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

30.08.2019 стягувач звернувся до Києво – Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області з заявою про примусове виконання ухвали Господарського суду Київської області від 31.05.2019, що прийнята у даній справі, вказавши при цьому, що заборгованість боржника станом на 30.08.2019 становить 46 954,32грн (а.с.124). Направлення відповідної заяви з ухвалою суду підтверджується поштовою накладною №7904906987491 від 30.08.2019 (а.с.125).

Відповідно до даних УДППЗ «Укрпошта» таке відправлення отримано органом ДВС 03.09.2019 (а.с.146).

Постановою Києво – Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 30.09.2019 ВП №60034156 відкрито виконавче провадження з виконання ухвали суду від 31.05.2019 (а.с.120).

Звертаючись до суду з відповідною скаргою, стягував стверджує, що станом на 13.12.2019 державним виконавцем у відповідному виконавчому провадженні не вчинено жодної дії, незважаючи на численні звернення.

Оскільки органом ДВС не надано пояснень щодо скарги та документів, які підтверджують вчинення певних дій у такому виконавчому проваджені, суд виходить із наявних у справі доказів та інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження.

Згідно даних з автоматизованої системи виконавчого провадження, державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №60034156 станом на момент подання скарги вчинено наступні дії.

Постановами від 07.11.2019 державним виконавцем змінено (доповнено) реєстраційні дані стягувача та боржника, оскільки при відкритті виконавчого провадження у постанові від 30.09.2019 не вказано організаційно-правової форми таких учасників виконавчого провадження (а.с.135, 136).

Крім того, постановою від 07.11.2019 у вказаному виконавчому провадженні накладено арешт на грошові кошти боржника на рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, в межах суми звернення стягнення 52 218,75грн (з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження) (а.с.138).

Постановою від 07.11.2019 накладено арешт на все майно, що належить боржнику в межах суми звернення стягнення 52 218,75грн з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (а.с.137).

Поряд з цим, 06.12.2019 стягувач звертався до органу ДВС з клопотанням про встановлення всіх наявних у боржника рахунків, рухомого та нерухомого майна та накладення на них арешту (а.с.121), а також клопотанням про звернення до суду для встановлення керівнику боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання ухвали суду від 31.05.2019 у повному обсязі (а.с.122), що підтверджується фіскальними чеками (а.с.123).

19.12.2019, вже після направлення скарги до суду стягувачем та в день прийняття судом такої скарги до розгляду, виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника. Відповідно до вказаної постанови, арешт накладено на грошові кошти на рахунках, інформацію щодо яких отримано у зв`язку з надходженням до виконавця відповіді Державної фіскальної служби від 22.11.2019 на запит виконавця від 21.11.2019 (а.с.139-140).

Іншої інформації щодо вчинення державним виконавцем певних дій у виконавчому провадженні під час розгляду скарги не отримано.

Згідно ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження», (далі – Закон) ст. 1 якого встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, - на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності до ст.13 вказаного Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, як визначено ч. 2 вказаної норми, виконавець зобов`язаний, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання тощо;

Відповідно до ч. 3 вказаної норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; у разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право, зокрема, звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду, зокрема, керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Як визначено п.1 ч.1 ст. 26 вказаного Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до ч. 5 вказаної норми, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно ч. 7 вказаної норми, у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника; у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт; на інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Таким чином, враховуючи що стягувач звернувся до органу ДВС з заявою про відкриття провадження, яка отримана органом ДВС ще 03.09.2019, виконавець мав би відкрити виконавче провадження ще 04.09.2019, проте така постанова прийнята лише 30.09.2019, тобто з порушенням встановлено строку.

Однак, як визначено ч.5 ст.13 Закону, порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

У заяві стягувача не вказано номерів рахунків боржника та не зазначено майна боржника, яке належить боржнику та на яке відповідно можна було б звернути стягнення.

Зокрема, згідно ч.2 ст.13 Закону, арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого ч.7 ст. 26 вказаного Закону.

Як визначено чч.1,2,4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» якою регулюються особливості звернення стягнення на кошти та інше майно боржника: звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації; стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах; на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

В силу ч.8 ст.48 Закону, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження; у подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно ст.52 вказаного Закону, на кошти та майно боржника, зокрема, юридичної особи, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом; інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Таким чином, суд констатує, що дії виконавця щодо арешту коштів та майна здійснені виконавцем не у відповідності до строків, встановлених Законом,оскільки інформація, як вбачається з постанови від 19.12.2019, про рахунки надійшла ще 22.11.2019.

Однак, оскільки відповідні дії державним виконавцем вчинені, доказів наявності у боржника інших рахунків, аніж вказані у постанові державного виконавця не надано, підстав для задоволення заяви в частині зобов`язання встановити у боржника всі наявні у нього рахунки та накласти арешт наданий час не має, зважаючи також на те, що накладення арешту на кошти на рахунку мало місце 19.12.2019.

Також, суду не надано доказів проведення перевірки майнового стану боржника у строк, визначений ч.8 ст.48 Закону, зокрема щодо виявлення у боржника нерухомого та рухомого майна. Так, державним виконавцем не надано доказів вчинення певних дій з метою виявлення такого майна (направлення запитів, перевірки інформації за реєстрами тощо). Отже, вимоги скаржника в частині зобов`язання державного виконавця встановити у боржника наявне рухоме та нерухоме майно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Так, відповідно до ст. 74 Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Як визначено чч. 2, 3 ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233-234, 342-344 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д.Ф.” б/н від 16.12.2019 на бездіяльність Києво – Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні №60034156 щодо виконання ухвали суду від 31.05.2019 у даній справі задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

3. Зобов`язати державного виконавця Києво – Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області вчинити дії щодо встановленню наявного у боржника рухомого та нерухомого майна та у разі виявлення, накласти на нього арешт.

4. Відмовити у задоволенні скарги в частині зобов`язання державного виконавця Києво – Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області встановити у боржника всі наявні в нього рахунки та накласти на них арешт.

5. Копію ухвалу направити на адресу боржника, стягувача та Києво – Святошинському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (08132, Київська обл., Києво – Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 86).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова