Рішення № 86729763, 28.12.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2019 р.

м. Київ

Справа № 911/2626/19

Суддя Черногуз А.Ф., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до Університету державної фіскальної служби України (08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 31, код ЄДРПОУ 40233365)

про стягнення 748,25 грн боргу, 27,29 грн пені та 5,35 грн 3% річних за договором постачання природного газу №9515/19-ТЕ(Т)-17 від 27.12.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №14/4-1580 від 01.10.2019 Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Університету державної фіскальної служби України про стягнення 748,25 грн боргу, 27,29 грн пені та 5,35 грн 3% річних за договором постачання природного газу №9515/19-ТЕ(Т)-17 від 27.12.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2019 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу – відповіді на відзив до 21.11.2019; відповідачу – заперечень до 27.11.2019.

21.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов відзив відповідача на позов.

29.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло заперечення на відзив.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 27.12.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Університетом державної фіскальної служби України (споживач) укладено договір № 9515/19-ТЕ(Т)-17 купівлі-продажу природного газу;

- відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період січень – квітень 2019 року продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 2592111,47 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання;

- відповідач за поставлений природний газ сплатив позивачу не в повному обсязі, а саме, не сплаченою та простроченою залишилась сума у розмірі 748,25 грн (докази неоплати містяться в матеріалах справи).

- у зв`язку із наведеним позивачем було нараховано відповідачу, окрім основного бору 748,25 грн, також, 27,29 грн пені та 5,35 грн 3% річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що в нього відсутня заборгованість перед позивачем, оскільки відповідачем було сплачено 748,25 грн на виконання договору постачання природного газу №9516/19-БО(Т)-17 від 27.12.2018, що підтверджується платіжним дорученням №589 від 15.05.2019.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Університетом державної фіскальної служби України укладено договір №9515/19-ТЕ(Т)-17 постачання природного газу. Крім того, сторонами було укладено низку додаткових угод до договору, відтак його умови цитуються судом у їх кінцевій редакції.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, за кодом ДК 021:201509120000-6 – Газове паливо (Природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.1. Постачальник передає споживачу в період з 01.01.2019 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 398 тис. куб. метрів.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу. Підписані споживачем два примірника акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з договором із урахуванням п. 3.8 договору, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді. (п. 3.8., 3.8.1., 3.9.3., 3.10., 3.11. договору)

Оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 5.1. договору).

Приписами ст.ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, відповідно до актів приймання-передачі природного газу (акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2019; від 28.02.2019; від 31.03.2019; від 30.04.2019) за період січень – квітень 2019 року (копії актів містяться в матеріалах справи) продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 2592111,47 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання. Вказаний факт також підтверджується відсутністю скарг або заперечень відповідача щодо строків, якості тощо. А відтак, у відповідача виник обов`язок оплатити вартість прийнятого природного газу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сумлінно сплачував за газ до квітня 2019, водночас, відповідачем відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2019 сплачено за природний газ не в повному обсязі, а саме, несплаченою залишилась сума у розмірі 748,25 грн. Вказана інформація підтверджується банківською випискою поданою позивачем, яка міститься у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 7.1. та 7.2. за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 5.1., 5.6., цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3%, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У зв`язку із наведеним позивачем було нараховано відповідачу окрім 748,25 грн основного боргу, також, 27,29 грн пені та 5,35 грн 3% річних у відповідності до ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України відповідно.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що в останнього відсутня заборгованість перед позивачем, оскільки відповідачем було сплачено 748,25 грн на виконання договору постачання природного газу №9516/19-БО(Т)-17, що підтверджується платіжним дорученням №589 від 15.05.2019, отже позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та такими що задоволенню не підлягають.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно п. 5.2. договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється листом, який направляється постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Відтак, відповідачем до відзиву додано копію платіжного доручення №589 від 15.05.2019 на суму 748,25 грн з призначенням платежу 3507050;2282; за природний газ за квітень 2019; акт №1/14.05.19 дог. №9516/19-БО(Т)-17/27.12.19; ПДВ – 124,71.

Водночас, з поданої копії платіжного доручення вбачається, що вказаний платіж стосується іншого договору (№9516/19-БО(Т)-17 від 27.12.19) про існування та умови якого, в суду немає інформації.

Виходячи з того, що сторони в обов`язковому порядку погодили те, що під час перерахування коштів, у призначенні платежу посилання на номер договору повинно бути обов`язковим, суд не може вважати платіжне доручення №589 від 15.05.2019 на суму 748,25 грн, згідно договору №9516/19-БО(Т)-17/27.12.19 належним доказом оплати боргу за договором №9515/19-ТЕ(Т)-17 від 27.12.2018.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів надсилання позивачу листа щодо зміни споживачем призначення платежу, як того вимагає п. 5.2. договору.

Отже, в матеріалах справи не міститься належних доказів сплати відповідачем на користь позивача 748,25 грн за природний газ згідно договору №9515/19-ТЕ(Т)-17 від 27.12.2018, у зв`язку з цим, позовні вимоги стосовно стягнення боргу підлягають задоволенню.

Також, судом встановлено, що розрахунок 3% річних є арифметично вірним, тому також підлягає задоволенню.

Стосовно нарахування позивачем пені у розмірі 27,29 грн, судом зроблено відповідний розрахунок за період, який зазначає позивач (з 28.05.2019 по 22.08.2019) та встановлено, що сума пені є більшою, водночас, суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому задовольняє вказану позовну вимогу у розмірі 27,29 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Університету державної фіскальної служби України (08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 31, код ЄДРПОУ 40233365) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 748,25 грн боргу, 29,27 грн пені, 5,35 грн 3% річних, а також 1921,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 28.12.2019.

Суддя А.Ф. Черногуз