Ухвала суду № 86726134, 17.12.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №6/760/1015/19

В справі № 760/22258/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Олех Ю.М.

представника стягувача- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів,суд

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулася до суду із заявою і просить визнати виконавчий лист № 760/22258/13-ц, виданий 8 травня 2015 року Солом`янським районним судом м. Києва, таким, що не підлягає виконанню.

Посилається на те, що 1 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бердар М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59687175 з примусового виконання виконавчого листа №760/22258/13-ц, виданого 08.05.2015 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з неї на користь ОСОБА_3 . 88 500, 00 гр.

24 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бердар М.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59687175 в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Вважає, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бердар М.М. не мав права приймати до виконання виконавчий лист № 760/22258/13-ц, виданий 08.05.2015 року Солом`янським районним судом м. Києва з огляду на наступне.

Відповідно до інформації, зазначеної в виконавчому листі, виконавче провадження по виконанню вищезгаданого листа було відкрите після спливу 4 років після його видачі.

В свою чергу, з точки зору Закону України « Про виконавче провадження», виконавчий лист може бути пред`явлено до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ним законної сили.

Вважає, що пред`явлення виконавчого листа до виконання після спливу цього строку є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, з урахуванням ч.4 ст.432 ЦПК України просить також вирішити питання про стягнення з боржника на її користь безпідставно отримані за виконавчим листом кошти в розмірі 88 500, 00 гр.

Виходячи з цього, просить задовольнити заяву.

Заявник в судове засідання не з`явилася, про час розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення про вручення судової повістки.

Виходячи з цього та положень ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу в її відсутності.

Представник стягувача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, посилаючись на те, що постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби від 10.12.2018 року виконавчий документ був повернутий стягувачу, після чого повторно у встановлений законом строк був звернутий до виконання.

Оскільки строки звернення за виконанням рішення суду стягувачем були дотримані, просить відмовити в задоволенні заяви.

Заслухавши пояснення представника стягувача, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Судом встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 3 червня 2014 року був частково задоволений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 . 88 500, 00 гр. компенсації та судові витрати в справі.

Рішення суду в цій частині залишено без змін рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року.

8 травня 2015 року на виконання зазначених судових рішень Солом`янським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом`янського РУЮ у м. Києві від 18 травня 2015 року було відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця від 10 грудня 2018 року виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п.7 ст.37 Закону України « Про виконавче провадження».

За змістом постанови виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання повторно до 10 грудня 2021 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара М.М. від 01 серпня 2019 року було відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду.

Постановою від 24 вересня 2019 року виконавче провадження було закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України « Про виконавче провадження», тобто в зв`язку з фактичним виконання рішення суду.

/ а.с.110 - 112; 178-179; 198; 199; 211 /

Згідно з ч.2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.

Наведені в ст. 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до п 29.31 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України № 173 від 17 грудня 2013 року / із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної судової адміністрації № 240 від 28 грудня 2015 року / для виконання судового рішення у цивільній чи адміністративній справі, що набрало законної сили або допущено до негайного виконання, стягувачу за його письмовою заявою видається виконавчий лист.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України « Про виконавче провадження» / в редакції Закону України № 606-XIV від 21 квітня 1999 року/ виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Тобто, виконавчий лист стягувачем був пред`явлений до виконання у строки, визначені законом, який перебував на виконанні до грудня 2018 року.

Згідно з ч.5 ст.37 Закону/ в редакції Закону України № 1404-VIII від 2 червня 2016 року/ повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

В статті 12 Закону зазначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Таким чином, виконавчий лист стягувачем після його повернення був пред`явлений до виконання повторно у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.4 ст.432 ЦПК України якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

З урахуванням цього, висновку суду про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні підстави для стягнення грошових коштів, отриманих стягувачем при його виконанні.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких підстав, достатніх для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявником приведено не було.

В той же час, відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене вище, недоведеність заявником наявності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, принцип обов`язковості судових рішень, суд не знаходить підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 4, 18, 432 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 27 грудня 2019 року.

Суддя Л. А. Шереметьєва