Постанова № 8672517, 18.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.02.10 місто СевастопольСправа №2а-2908/09/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,

за участю представників:

позивача –Михайлов Денис Валерійович, довіреність б/н від 25.11.2009,

відповідача –Ліннік Олексій Вікторович, довіреність № 3888/9/10-0 від 02.12.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Судосервіс» до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополяпро визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Судосервіс»звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя з відображення у облікових картках позивача сум штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 2206,64 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 2397,69 грн. та зобов’язання відобразити в облікових кратках позивача фактично сплачені податки у розмірі 5000,00 грн. з податку на прибуток та у розмірі 12450,00 грн. з податку на додану вартість.

Позов мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Судосервіс»здійснило платежі з податку на прибуток та податку на додану вартість 19.06.2001 шляхом перерахування коштів через Севастопольську дирекцію банку «Україна», однак відповідач не здійснив відповідних записів у облікових картках позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 22.12.2009 відкрито провадження у справі, призначене попереднє судове засідання.

У попередньому судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про заміну первинного відповідача –Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на належного –Державну податкову інспекцію у Нахімовському районі міста Севастополя у зв’язку із зміною позивачем юридичної адреси та взяттям на облік у Державній податковій інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя.

Ухвалою суду від 26.01.2010 здійснено заміну первинного відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на Державну податкову інспекцію у Нахімовському районі міста Севастополя, справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості другого відповідача Державну податкову інспекцію у Гагарінському районі міста Севастополя.

У задоволенні вказаного клопотання відмовлено, оскільки проти нього заперечував представник позивача, наполягав на позовних вимогах саме до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.02.2010 до 18.02.2010.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.02.2010, представник позивача надав уточнення позовних вимог, в яких просить зобов’язати Державну податкову інспекцію у Нахімовському районі міста Севастополя відобразити в облікових кратках позивача фактично сплачені податки у розмірі 5000,00 грн. з податку на прибуток та у розмірі 12450,00 грн. з податку на додану вартість; визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя з відображення у облікових картках позивача сум штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 2255,89 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 4557,72 грн.

У ході судового розгляду справи представник позивача на позовних вимогах наполягав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважаючи, що позовні вимоги надумані, не підтверджені доказами, позивач не звертався до податкового органу з заявою про відображення будь-яких сум в облікових картках. Також зазначив, що за даними облікових карток у позивача немає зобов’язань зі сплати штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з довідкою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 52 від 29.01.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Судосервіс»перебуває на обліку платника податків у Державній податковій інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, взято на облік в органах державної податкової служби 17.07.2000.

Платіжними дорученнями від 19.06.2001 № 29, 30, 31 позивач здійснив оплату податку на прибуток за травень 2001 року по строку сплати 19.06.2001 у розмірі 5000,00 грн. та податку на додану вартість за травень 2001 року по строку сплати 20.06.2001 у розмірі 5500,00 грн. та 7450,00 грн. через Севастопольську дирекцію Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», що підтверджується матеріалами справи.

Але, як стало відомо позивачу, зазначені суми податків не надійшли до бюджету з підстав банкрутства Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», у зв’язку з чим в обліковій картці Товариства з обмеженою відповідальністю «Судосервіс»числиться заборгованість з податку на прибуток у розмірі 5000,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 12450,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечував факт наявності в обліковій картці позивача вказаної заборгованості.

Спірні відносини регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000. Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Підпунктом 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 вказаного Закону передбачено, що за порушення строків зарахування податків до бюджету з вини банку він несе відповідальність за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку до бюджету, тобто й іншу, крім нарахування пені, відповідальність, встановлену Законом. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Згідно з підпунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»№ 2346-III від 05.04.2001 при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Згідно з підпунктом 1.24 статті 1 вказаного Закону переказ грошей –це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача.

Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” виконання платником зобов’язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання пов’язано з моментом подання в банк платіжного доручення та перерахування сум податку. Здійснення платником податків будь-яких інших додаткових дій, крім подання платіжних документів, чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, позивач вчасно сплатив податки, виконав вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а тому у відповідача немає законних підстав для відображення в облікових картках Товариства з обмеженою відповідальністю «Судосервіс»заборгованості зі сплати фактично сплачених податків: у розмірі 5000,00 грн. з податку на прибуток та у розмірі 12450,00 грн. з податку на додану вартість.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд вважає необхідним зауважити, що 19.06.2001 позивачем сплачений податок на додану вартість у розмірі 12950,00 грн., але позовні вимоги заявлені про відображення фактично сплаченого податку на додану вартість у сумі 12450,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя з відображення у облікових картках позивача сум штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 2255,89 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 4557,72 грн. суд вважає необхідним зазначає наступне.

З матеріалів справи, а саме –повідомлення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про наявність зобов’язань по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів), наданого відповідачем, та акту звіряння розрахунків з бюджетом з податку на прибуток від 16.02.2010, наданого позивачем, не вбачається наявності заборгованості позивача у вигляді штрафних санкцій взагалі.

Акт звіряння розрахунків з податку на додану вартість не приймається судом до уваги, оскільки він датований 03.03.2010, тобто датою, яка ще не настала.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не доведений факт наявності в обліковій картці Товариства з обмеженою відповідальністю «Судосервіс»заборгованості перед бюджетом у вигляді штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 2255,89 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 4557,72 грн., а тому немає підстав для визнання неправомірними дій відповідача в цій частині.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки позивачем при зверненні до суду здійснені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6,80 грн., а позовні вимоги задовольняються судом частково, суд вважає необхідним повернути позивачеві судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3,40 грн.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Нахімовському районі міста Севастополя відобразити в облікових картках платника податків –Товариства з обмеженою відповідальністю «Судосервіс»фактично сплачені податки у сумі 5000 грн. з податку на прибуток та в сумі 12450 грн. з податку на додану вартість.

3. У решті позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Судосервіс»(99058, м.Севастополь, вул.Г.Мельника, 1, кв. 326, код ЄДРПОУ 31051558, р/р 26007317824001 у Севастопольскій філії КБ «Приватбанк», МФО 324935) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Прохорчук Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 23 лютого 2010 року.