Рішення № 86723890, 07.11.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3057/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Рябцовій Ю.О.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Сироватська О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів, в якій позивач просить суд:

- стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 149315 гривень 62 коп.

- стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» на користь ОСОБА_2 , судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви, позивач вказує, що вироком Подільського районного суду м. Києва від 22.08.2018 р. у кримінальному провадженні №1-кп/758/580/18 (справа №758/3919/18, кримінальне провадження під час проведення досудового розслідування №12018100000000300), ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, який набрав законної сили 22.09.2018.

Позивач вказує, що у період з серпня 2016 року по березень 2017 року, обіймаючи посаду головного інженера сектора інкасації коштів та перевезення валютних цінностей №3, перерахунку та зберігання валютних цінностей, привласнив майно ПАТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» спричинивши відповідачу шкоду у розмірі 255 474,38 коп.

В той же час, під час досудового розслідування позивачем в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої відповідачу, помилково було перераховано грошові кошти у значно більшому розмірі, а ніж розмір завданої шкоди, а саме грошові кошти у сумі 404 790,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами:

- №2810875711 від 08.06.2017 р. на суму 149000,00 грн.;

- №2811047511 від 08.06.2017 р. на суму 106790,00 грн.;

- №2811016711 від 08.06.2017 р. на суму 149000,00 грн.

Отже, розмір коштів, що помилково був перерахований позивачем в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої відповідачу, становить 149315, який розрахований наступним чином:

404790,00 грн. (сума коштів, перерахована в рахунок відшкодуванням матеріальної шкоди) - 255474,38 грн. (матеріальна шкода, завдана відповідачу) = 149315,62 грн. (сума помилково перерахованих коштів).

У зв`язку з цим, 08.06.2018 р. позиваечм на адресу ввідповідача була направлена вимога про повернення грошових коштів у сумі 149 315,62 грн.

Позивач вказує, що згідно листа-відповіді відповідача від 10.07.2018 р. за вих. №100.22-07/64855/2018-26/вих, останній до ухвалення вироку у кримінальному провадженні від повернення коштів відмовився.

13.12.2018 р., тобто після набрання вироком законної сили, позивачем повторно на адресу відповідача була направлена, а 19.12.2018 р. ним отримана, вимога про повернення грошових коштів у сумі 149315,62 грн., на яку сторона відповідача не відреагувала.

Позива вказує, що станом на сьогоднішній день, АТ «ОЩАДБАНК» грошові кошті у сумі 149315,62 грн. не повернуло.

З врахуванням зазначеного, позивач був змушений звернтись з даним позовом, з метою повернення помилково переплачених грошових коштів.

24.01.2019 ухвалою суду було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного спрощеного провадження без повідомлення сторін, на підставі статті 274 ЦПК України.

26.02.2019 до суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_3 про заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

28.02.2019 ухвалою суду призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засідання.

19.03.2019 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому було зазначено, що AT «Ощадбанк» позов не визнає, оскільки він є безпідставним, недоведеним та таким, що викладений без посилання на належні, допустимі, достовірні та достатні докази, а тому позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Заявляючи вимоги про стягнення із банку грошових коштів в сумі 149 315,62 гривень, позивач вважає, що вказані кошти помилково були ним перераховані Банку та підлягають поверненню йому на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті відповідачем.

Однак, як вказує представник відповідача, вказане твердження позивача є хибним та не відповідає дійсним обставинам справи.

Так, упродовж 2015 - 2017 року працівниками сектору інкасації коштів та перевезення валют цінностей №3 відділу інкасації коштів та перевезення валютних_цінностей управління організ інкасації, перерахунку та зберігання валютних цінностей Головного управління по м. Києв\ Київській області AT «Ощадбанк» (в тому числі позивачем - ОСОБА_2 , які діючи умисно, всупереч обов`язків покладених посадовими інструкціями з метою заволодіння - мастильними матеріалами, що перебували у їх віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, свідомо занижували показники одометрів у шляхових листах на наступний звітний період та поступовим, протягом наступного звітного періоду, штучним збільшенням в шляхових листах пробігу автотранспорту на 40-150 км. від фактично пройденого автомобілем шляху за день, або оформлення шляхових листів у дні, коли автомобілі взагалі не використовувалися, понаднормово списували паливо у значних розмірах, в результаті чого Банку було завдано майнової шкоди на загальну суму 625 300,00 гривень (ухвала від 06.07.2017 року №752/135 18/1 7).

У зв`язку з виявленими порушеннями, за заявою банку відкрито кримінальне провадження за фактами крадіжки ПММ в секторі інкасації коштів та перевезення валютних цінностей № 3 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» за період з липня 2015 року по нь 2017 року та зареєстроване в ЄРДР за № 12017100000000594.

Під час досудового розслідування вказаної кримінальної справи, позивачем ОСОБА_2 - особисто добровільно (згідно заяви від 08.06.2017 року) відшкодовано АТ «Ощадбанк» частину завданої майнової шкоди, а саме: 404 790,00 гривень.

В подальшому, 23.03.2018 року з вищевказаного кримінального провадження виділено кримінальне провадження № 12018100000000300 за фактами крадіжки ПММ за період з липня 2016 по березень 2017 року. Кримінальне провадження № 12018100000000300 було передане до суду та вироком Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року у кримінальній справі №757/3919/18 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.І - 366. ч.4 ст. 191 КК України з призначенням покарання за сукупністю злочинів у виді 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком у 2 роки. Встановлено, що за період з з липня 2016 року по березень 2017 року ОСОБА_2 заподіяв АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 255 474,38 гривень.

В той же час, загальна сума шкоди заподіяної банку злочинними діями з паливно-мастильними матеріалами становить 625 300,00 гривень. При цьому, станом на 18.03.2019 року кримінальне провадження за фактами крадіжки ПММ в секторі інкасації коштів та перевезення валютних цінностей №3 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» за період з липня 2015 року по березень 2017 року та зареєстроване в ЄРДР за № 12017100000000594, триває .

Представник вказує, що в межах досудового слідства у кримінальній справі 12017100000000594 позивачем 08.06.2017 року особисто добровільно за наявності правових підстав (майнова шкода, завдана банку), з метою відшкодування банку завданих злочинними діями з паливно-мастильними матеріалами збитків, внесено грошові кошти в сумі 404 790.00 гривень.

Станом на 18.03.2019 року майнова шкода в загальній сумі банку повністю не відшкодована, кримінальна справа № 12017100000000594 не є завершеною, особи, винні у заподіянні шкоди в частині, не розглянутій у кримінальному провадженні № 12017100000000594, достеменно не встановлені.

Таким чином, представник позивача зазначає, що станом на дату витребування позивачем грошових коштів в сумі 149 315,62 гривень, правова підстава набуття банком цих коштів (відшкодування збитків) не відпала, оскільки збитки Банку в повній сумі не погашені, кошти на відшкодування збитків ОСОБА_2 внесені особисто та добровільно, а відсутність його вини у заподіянні майнової шкоди банку за період з липня 2015 року по липень 2016 року наразі не підтверджена жодним документом.

04.06.2019 позивачем було подано відповідь на відзив, в якому останній не погодився з твердження відповідача щодо того, що в якості обґрунтування відсутності підстав для повернення коштів є здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017100000000594 за фактом крадіжки невстановленими особами з числа працівників сектору інкасації коштів та перевезення валютних цінностей управління організації інкасації, перерахунку та зберігання валютних цінностей Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» в період липня 2015 року по березень 2017 року паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 625300,00 грн.

За твердженням відповідача, оскільки всі винні у розкраданні ПММ особи не встановлені, а матеріальна шкода у повному обсязі не відшкодована будь-яких підстав для повернення коштів не має.

З вказаним твердженнями позивач не погоджується, вважає останні незаконними, безпідставними та надуманими, а відтак такими, що не підлягають взяттю до уваги, враховуючи наступне.

Позивач посилається, що відповідно до п. 1 наказу ПАТ «Державний ощадний банк України» філія - Головне управління по м. Києву та Київської області від 29.07.16 р. №1007 «Про відповідальних за використання та утримання в належному технічному стані автотранспорту Головного управління», мене було призначено відповідальним за належний технічний стан, проведення ремонтів, технічного обслуговування, інструктажів водіїв з питань безпеки дорожнього руху, реєстрацію, утримання, використання автомобільного транспорту, видачу та ведення обліку подорожніх листів, талонів на бензин та дизпаливо головного інженера сектора інкасації коштів та перевезення валютних цінностей №03, перерахунку та зберігання валютних цінностей відділу інкасації коштів та перевезення валютних цінностей управління організації інкасації, перерахунку та зберігання валютних цінностей.

В інші періоди, зокрема з липня 2015 року по липень 2016 року, позивач не був відповідальним за видачу та ведення обліку подорожніх листів, талонів на бензин та дизпаливо, доступу до талонів тощо не мав, оскільки обіймав зовсім іншу посаду.

Так, в період з серпня 2016 року по березень 2017 року, позивач, обіймаючи вказану посаду та будучи відповідальним за видачу та ведення обліку подорожніх листів, талонів на бензин та дизпаливо, щодо пробігу автотранспорту, здійснив привласнення талонів на пальне у кількості 13 044 літра на загальну суму 255474,38 грн.

Завдання позивачем шкоди відповідачу саме у вказаній сумі та у зазначений період (255474,38 грн.; серпень 2016 р. - березень 2017 р.) встановлено на підставі судово-економічної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження №12017100000000594 (витяг з ЄРДР, долучений відповідачем до відзиву).

08.06.2017 р. позиваем під час досудового розслідування на підставі прибуткових касових ордерів №2810875711, №2811047511 та №2811016711 відшкодована шкода, завдана відповідачу, у повному обсязі, при цьому розмір помилково перерахованих коштів склав 149 315,62 грн.

Вказані обставини підтверджені вироком Подільського районного суду м. Києва від 22.08.2018 р. у кримінальному провадженні №1-кп/758/580/18 (справа №758/3919/18, кримінальне провадження під час проведення досудового розслідування №12018100000000300), який 22.09.18 р. набрав законної сили.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на думку позивача, він жодного відношення як до кримінального провадження №12017100000000594, так і до вчинення крадіжки невстановленими особами з числа працівників відповідача (близько 40 осіб, відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 06.07.17 р. у справі №752/13518/17, долученої Відповідачем до Відзиву) талонів на ПММ та будь-яких інших матеріальних цінностей Відповідача за інший період, в тому числі з липня 2015 року по липень 2016 року, не має.

Вчинення позивачем злочину відбулося у період часу з серпня 2016 року по березень 2017 року, за який він поніс покарання на підставі вироку, а відтак посилання відповідача на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017100000000594 на увагу не заслуговують, як безпідставні.

Позивач вказує, що саме по собі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017100000000594 жодним чином не свідчить та не може свідчити про його причетність до крадіжки талонів на ПММ, адже будь-яких належних та допустимих доказів, в тому числі судових рішень та/або вироків у кримінальних провадженнях, які набрали законної сили, не існує.

У зв`язку з цим, доводи відповідача, викладені у відзиві, що, на думку позивача, є лише особистими припущеннями та не спростовують вимоги, а відтак взяттю до уваги не підлягають.

01.08.2019 ухвалою суду було відмовлено у витребувані доказів.

01.10.2019 ухвалою суду було закінчено півідготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити з викладених в матерілах справи підстав.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову, оскільки він є необгрунтованим. Так, як на думку представника відповідача кошти були добровільно направлені банку позивачем, тому не підлягають поверненню.

Дослідивши надані документи та думку учасників процесу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, з матеріалів справи, вбачається, що 22.08.2018 вироком Подільського районного суду ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. (а.с. 7-76).

З наданих копій касових ордерів вчається, що позивач сплатив на користь відповідача загальну суму грошових коштів у сумі 404 790,00 грн., оскільки, як зазначає позивач, розмір шкоди було встановлено в розмірі 255 474, 38 грн. 38 коп., таким чином позивач стверджує, що він помилково перерахував суму в розмірі 149 315 грн. 62 коп.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В силу частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частина 1 ст. 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Окрім у відповідності до ч. 2 та ч 3 ст. 1212 ЦК України вказує, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Також, положення цієї глави застосовуються також до вимог про:1) повернення виконаного за недійсним правочином;2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1213 вказує, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Стаття 1214 ЦК України, передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Разом з цим, ст. 1215 ЦК України вказано, що не підлягає поверненню безпідставно набуті:1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Верховний Суд України висловив правову позицію в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першоїстатті 1215 Цивільного кодексу України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Правовий аналіз ст.ст.1212,1215 ЦК України, зміст цитованого вище правового висновку Верховного Суду України, дає підстави стверджувати про те, що у разі виплати особі без необхідності чи без правової підстави грошової допомоги або якщо відпала підстава для такої виплати, то платнику ці кошти поверненню не підлягають, крім випадків наявності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, суд вивчивши матеріли справи та наданні докази прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки на думку, що вказані кошти хоч і були сплачені в добровільному порядку, однак сплачувались позивачем на погашення майнової шкоди, внаслідок вчинення кримінального правопорушення позивачем, ще до винесення вироку суду відносно останнього. Тому на думку суду, грошові кошти, які просить повернути позивач, а саме: 149 315 грн. 62 коп., підлягають поверненню, оскільки судом по розгляду кримінального провадження встановлено завдану майнову шкоду в розмірі 255 474,38 грн., а позивач помилково сплатив загальну суму 404 790, 00 грн., тому помилково сплачені грошові кошти платником ОСОБА_2 в розмірі 149 315 грн. 62 коп.

Щодо позиції сторони відповідача, щодо того, що загальна сума шкоди значно перевищує суму, яку було сплачено позивачем, суд звертає увагу, що у кримінальному провадженні по якому було винесно вирок від 22.08.2018 та визнано винним позивача, шкода завдана ним була встановлена та відшкодована. Щодо іншої частини кримінального провадження №12017100000000594, в якому станом на день розгляду справи здійснюється досудове розслідування, в якому встановлюється обставини вчининення кримінального правопорушення та, як вказує представник відповідчаа можливої причетності позивача до нього, не встановлено, оскільки у дане кримінальне провадженні перебуває на стадії досудового розслідування, тому зазначене не може бути предметом розгляду даної справи та окрім цього не входить у повноважень суду по розгляду даної справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 493 грн. 17 коп. відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246, 258, 259, 263-268, 272, 273 ЦПК України, ст.ст. 1212, 1213, 1215 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 149 315 (сто сорок дев`ять тисяч триста п`ятнадцять) гривень 62 (шістдесят дві) койпіки.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 493 грн. 17 коп.

Позивач: ОСОБА_2 - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» - 01101, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ №00032129.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 18.11.2019.

Суддя Т.Г. Ільєва