Ухвала суду № 86723688, 18.03.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46305/17-ц

У Х В А Л А

18 березня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі судді Бортницької В.В., при секретарі Бондаренко О.В., розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у у м. Києві Кравцової Олени Сергіївни, -

В С Т А Н О В И В :

27.03.2018 до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кравцової Олени Сергіївни, в якій він просить визнати незаконними дії державного виконавця та скасувати постанову від 29.01.2018, як незаконну.

В обґрунтування скарги зазначає, що 17.03.2018 отримав постанову державного виконавця Кравцової О.С., яка не відповідає вимогам закону та повинна бути скасована.

До судового засідання скаржник та державний виконавець не прибули. Про день, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Враховуючи строки розгляду скарги визначені ст. 449 ЦПК України та положення ч. 2 ст. 450 ЦПК України щодо наслідків неявки учасників виконавчого провадження, суд ухвалив проводити розгляд скарги у відсутність осіб, що не з`явились.

Представник стягувача ЖБК «Художник-1» через канцелярію суду подав свої письмові заперечення, згідно яких зазначив, що постанова державного виконавця винесена у відповідності до норм діючого законодавства, тому підстав для її задоволення не вбачається. Крім того, виконавче провадження закінчено, про що винесена постанова державного виконавця.

Суд дослідивши скаргу та додані до неї документи приходить до наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі судового наказу № 757/46305/17-ц виданого 05.09.2017 Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооператива «Художник-1» заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 52636,17 грн., інфляційні витрати у розмірі 12 649,71, 3 % річних в розмірі 3 292,28 грн. та судовий збір 800,00 грн. 16.01.2018 відкрито виконавче провадження. 29.01.2018 постановою державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кравцовою О.С. накладено арешт на майно боржника.

Постановою старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кравцовою О.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно до ч. 1 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною два статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Згідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною два цієї статті передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Аналізуючи докази надані ОСОБА_1 на підтвердження обставин викладених в скарзі, стверджувати про порушення його під час виконавчого провадження з виконання судового наказу № 757/46305/17-ц від 05.09.2017 не вбачається. Дії державного виконавця були направлені на виконання судового рішення, а здійснення виконавчих дій були вчинені у відповідності до вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

За цих підстав, на даний час відсутні порушення прав боржника, що стверджує необґрунтованість вимог скарги.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 353, 354, 355, 447, 448, 449, 451 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

В задоволені скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подяється протягом 15 днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає чинності після закінчення апеляційного провадження.

Суддя В.В. Бортницька