Рішення № 86722573, 27.11.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/838/19

Справа №754/6578/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2019 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

за участю

секретаря судового засідання Шевчук М.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Колективного підприємства «Автокомплекс», Громадської організації Київська міська організація «Військовий автоаматор», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання майнових прав забудовника та поділ спадкового майна, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до суду з позовом до Колективного підприємства «Автокомплекс», Громадської організації Київська міська організація «Військовий автоаматор», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання майнових прав забудовника та поділ спадкового майна, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - ОСОБА_7 , який ще за життя уклав з Колективним підприємством «Автокомплекс» однотипні договори забудови з метою побудови чотирьох гаражних боксів в інтересах своєї сім`ї.

У відповідності до умов вказаних договорів забудови ОСОБА_7 , як Забудовником, за спільні кошти подружжя були профінансовані в повному обсязі відповідні роботи з будівництва гаражів.

Також, умови вказаних вище договорів забудови передбачають після побудови та введення в експлуатацію гаражних боксів набуття Забудовником права власності на них.

З огляду на наведене позивач стверджує, що у подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_2 виникли спільні майнові права забудовника на проінвестовані чотири гаражні бокси, які є складовими гаражного комплексу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що належнить Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор», тому позивач є належним володільцем Ѕ частини таких майнових прав, а інша Ѕ частина цих майнових прав може бути визначена спадковим майном, та підлягає спадкуванню за законом.

За умови відсутності відповідних правовстановлюючих документів, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайлова Н.О. своєю постановою № 19/02-31 від 24.01.2017р. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначені вище гаражні бокси, що і спричинило необхідність звернення до суду за захистом свого права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву за викладеними в ній обставинами та просив її задовольнити, при цьому не заперечував щодо винесення заочного рішення.

Відзив на позовну заяву та будь-які заяви, клопотання відповідача до суду не надходили. За даний обставин, суд вважав за можливе прийняти рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду заперечень щодо розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи,суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_3 , підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2011 року між позивачем - ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_7 було укладено шлюб, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис № 508, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб від 15 жовтня 2011 року.

В липні 2014 року після початку бойових дій на Донбасі подружжя переїхало до міста Києва, де стали на облік, як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджуєтьсядовідками ВСЗН Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 3004003364 від 20.11.2014р. та №3004003366 від 20.11.2014р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивача - ОСОБА_7 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 21 квітня 2015 року.

22 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О. була заведена спадкова справа № 1/2015 відносно ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Копія спадкової справи № 1/2015 від 22.04.2015 р. була витребувана судом та міститься в матеріалах справи.

З матеріалів вказаної спадкової справи вбачається, що окрім позивача ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_3 за померлим спадкодавцем прийняли спадщину і інші спадкоємці першої черги, а саме:

-ОСОБА_4 - мати спадкодавця;

-ОСОБА_5 - батько спадкодавця;

-ОСОБА_6 - донька спадкодавця.

Ще за життя ОСОБА_7 в інтересах своєї сім`ї з метою побудови гаражних боксів уклав з Колективним підприємством «Автокомплекс» наступні однотипні договори забудови:

-№ 4919 від 27.11.2014р. на забудову гаражного боксу № 3-9-1;

-№ 4920 від 27.11.2014р. на забудову гаражного боксу № 3-9-2;

-№ 4921 від 27.11.2014р. на забудову гаражного боксу № 3-10-1;

-№ 4922 від 27.11.2014р. на забудову гаражного боксу № 3-10-2.

У відповідності до умов вказаних договорів забудови ОСОБА_7 , як Забудовником,за спільні кошти подружжя були профінансовані в повному обсязі відповідні роботи з будівництва гаражів.

Окрім того, умови вказаних вище договорів забудови передбачають після побудови та введення в експлуатацію гаражних боксів набуття Забудовником права власності на них.

З наведеного вбачається, що права забудовника за вказаними вище договорами прямо пов`язані зі створенням та набуттям права власності на нерухому річ, тому можуть обґрунтовано бути визначені, як майнові права.

Таким чином, у подружжя ОСОБА_7 та позивача ОСОБА_2 виникли спільні майнові права забудовника на наступні гаражні бокси: № 3-9-1, № 3-9-2, № 3-10-1, № 3-10-2, які є складовими гаражного комплексу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що належить Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор».

Також судом встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_7 був членом Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор», що підтверджується членською карткою організації № 3737 від 26.11.2014 р.

Наявність побудованих спірних гаражних боксів, а також належність майнових прав на них ОСОБА_7 не заперечується землекористувачем - відповідачем Громадською організацією Київська міська організація «Військовий автоаматор», що підтверджується довідками ГО КМО «Військовий автоаматор» № 7 від 20.04.2016р. та № 10 від 21.06.2016р.

В період з грудня 2014 року по березень 2015 року зазначені гаражні бокси були фактично добудовані, але за певних обставин, зокрема хвороби та згодом смерті Забудовника ОСОБА_7 експлуатацію введені не були.

В кожному з договорів забудови, зокрема п. 4.6. кожного договору, закріплено, що Забудовнику ( ОСОБА_7 ) належить частка спільної власності 1 (однієї) ідеальної частки, яка в натурі є усім внутрішнім об`ємом гаражного боксу.

Також п. 5.9. кожного з договорів закріплено, що умови договору поширюються у повному обсязі на спадкоємців Забудовника.

За умови відсутності відповідних правовстановлюючих документів, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайлова Н.О. своєю постановою № 19/02-31 від 24.01.2017р. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначені вище гаражні бокси.

З сукупності викладених вище обставин суд приходить до висновку, що майнові права забудовника на гаражні бокси: № 3-9-1, № 3-9-2, № 3-10-1, № 3-10-2, які є складовими гаражного комплексу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці належній Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор» є спільною власністю подружжя спадкодавця ОСОБА_7 та позивача ОСОБА_2 , тому позивач є належним володільцем Ѕ частини таких майнових прав, а інша Ѕ частина цих майнових прав може бути визначена спадковим майном, яке у даному випадку підлягає спадкуванню за законом.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною третьою статті 61 СК України визначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Положеннями статті 70 СК України встановлена рівність часток дружини та чоловіка у спільному майні подружжя.

За змістом статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є не споживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Визначення терміну «майнові права» наведено зокрема в абзаці 3 частини другої статті 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»: майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Разом із тим, положеннями статті 370 ЦК України врегульовано, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною першою статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

До того ж, частиною другою статті 372 ЦК України врегульовано, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 є володільцем Ѕ (5/10) спільного майна, зокрема майнових прав набутих в період перебування у шлюбі з померлим ОСОБА_7 та має право на виділ своєї частки зі спільного майна подружжя.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 8 Постанови № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Частиною першою статті 1222 встановлено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Окрім того, частиною другою статті 1279 ЦК України встановлено, що спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 , а також її малолітній син ОСОБА_3 , в інтересах якого позивач діє як законний представник, з урахуванням наявності інших спадкоємців першої черги, мають право на спадкування за померлим ОСОБА_7 зокрема по 1/5 частці усього спадкового майна та прав, що входять до складу спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 23, 76, 81, 141, 280-289 ЦПК України,ст.ст. 61, 70 СК України, ст.ст. 190, 370, 372, 1216, 1218, 1222, 1258, 1261, 1267, 1279 ЦК України, п.8 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»,

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Колективного підприємства «Автокомплекс», Громадської організації Київська міська організація «Військовий автоаматор», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання майнових прав забудовника та поділ спадкового майна - задовольнити.

Визнати майнові права забудовника за договорами забудови: № 4919 від 27.11.2014р., № 4920 від 27.11.2014р., № 4921 від 27.11.2014р., № 4922 від 27.11.2014р. на гаражні бокси: № 3-9-1, № 3-9-2, № 3-10-1, № 3-10-2 у гаражному комплексі розташованому за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці належній Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор» (ідентифікаційний номер: 2293447, зареєстроване місцезнаходження: м. Київ, вул. Пухівська, 2) спільним сумісним майном подружжя позивача ОСОБА_2 та її померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_7 .

В порядку виділення частки зі спільного майна подружжя визнати за позивачем ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) майнове право забудовника на 5/10 часток у кожному з гаражних боксів:

-№ 3-9-1, на підставі Договору забудови № 4919 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-9-2, на підставі Договору забудови № 4920 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-10-1, на підставі Договору забудови № 4921 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-10-2, на підставі Договору забудови № 4922 від 27 листопада 2014 року,

у гаражному комплексі розташованому за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці належній Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор» (ідентифікаційний номер: 2293447, зареєстроване місцезнаходження: м. Київ, вул. Пухівська, 2).

В порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 визнати за позивачем ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) майнове право забудовника на 1/10 частку у кожному з гаражних боксів:

-№ 3-9-1, на підставі Договору забудови № 4919 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-9-2, на підставі Договору забудови № 4920 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-10-1, на підставі Договору забудови № 4921 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-10-2, на підставі Договору забудови № 4922 від 27 листопада 2014 року,

у гаражному комплексі розташованому за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці належній Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор» (ідентифікаційний номер: 2293447, зареєстроване місцезнаходження: м. Київ, вул. Пухівська, 2).

В порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) майнове право забудовника на 1/10 частку у кожному з гаражних боксів:

-№ 3-9-1, на підставі Договору забудови № 4919 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-9-2, на підставі Договору забудови № 4920 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-10-1, на підставі Договору забудови № 4921 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-10-2, на підставі Договору забудови № 4922 від 27 листопада 2014 року,

у гаражному комплексі розташованому за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці належній Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор»(ідентифікаційний номер: 2293447, зареєстроване місцезнаходження:м. Київ, вул. Пухівська, 2).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст складено 06.12.2019р.

Суддя