Постанова № 8672069, 24.12.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

24.12.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 6328/09/1470

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: закритого акціонерного товариства ”Диаман”, м. Миколаїв

до відповідача: державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

представники:

від позивача: Полівода О.В.

від відповідача: Науменко А.С.

В засіданні приймає участь: прокурор Волкожа С.В.

СУТЬ СПОРУ: про скасування податкового повідомлення-рішення.

12.11.09 р. закрите акціонерне товариство ”Диаман” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.09 р. № 0033422360/0, прийнятого державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва (надалі - відповідач), про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі основного платежу 169063 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 84532 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 21.09.09 р. по 16.10.09 р. відповідач по справі провів планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 р. по 30.06.09 р. та склав Акт від 30.10.09 р. № 1430/23-600/20860153 (надалі - Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зробив висновки і зазначив, що позивач порушив абзац 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункт 7.3.1, пункту 7.3, підпункт 7.4.1 підпункту 7.4, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого був занижений податок на додану вартість на загальну суму 169063 грн., у тому числі:

- за жовтень 2007 р. в сумі 66843 грн.;

- за листопад 2007 р. в сумі 54160 грн.;

- за грудень 2007 р. в сумі 5243 грн.;

- за лютий 2008 р. в сумі 5853 грн.;

- за квітень 2008 р. в сумі 465 грн.;

- за вересень 2008 р. в сумі 35995 грн.;

- за листопад 2008 р. в сумі 504 грн.

За наслідками проведеної перевірки та зроблених висновків відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 10.11.2009 р. № 0033422360/0 яким визначив податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 169063 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 84532 грн.

Позивач вважає, що правомірно включив до податкового кредиту періоду, що перевірявся, ПДВ у сумі 169063 грн. по податковим накладним, які були одержані ним в періоді, який перевірявся, але були виписані в минулих періодах за інші роки.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає, що правова позиція позивача є помилковою, виходячи з наступного.

За період з 01.10.07 р. по 30.06.09 р. позивачем по справі було задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 10541346 грн. Перевіркою визначення податкового кредиту за період з 01.10.07 р. по 30.06.09 р. було встановлено завищення податкового кредиту на суму 169063 грн. по періодах:

- за жовтень 2007 р. в сумі 66843 грн.;

- за листопад 2007 р. в сумі 54160 грн.;

- за грудень 2007 р. в сумі 5243 грн.;

- за лютий 2008 р. в сумі 5853 грн.;

- за квітень 2008 р. в сумі 465 грн.;

- за вересень 2008 р. в сумі 35995 грн.;

- за листопад 2008 р. в сумі 504 грн.

Відповідно підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Судом встановлено, що підприємство позивача підлягало перевірці відповідачем, що підтверджується складеними актами перевірок від 27.03.07 р. №257/38-20860153 за період з 01.10.03 р. по 30.09.06 р. та від 18.01.07 р. №22/38-20860153 за період з 01.10.06 р. по 30.09.07 р. В зазначених актах перевірок не відображено, що в перевіряємих періодах позивачем здійснено господарські операції по яким не віднесено суми до податкового кредиту в перевіряємих податкових періодах за першою подією, в зв’язку з відсутністю податкових накладних.

Судом з’ясовано, що позивач не оскаржував до ДПІ дії своїх постачальників в зв’язку з ненаданням ними податкових накладних.

Відповідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит складається з сум податків у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові закритого акціонерного товариства ”Диаман” (м. Миколаїв) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.09 р. № 0033422360/0 прийнятого державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва, про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі основного платежу 169063 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 84532 грн. - відмовити повністю.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

19.01.2010 р.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

”24” грудня 2009 р. Справа № 2а-6328/09/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: закритого акціонерного товариства ”Диаман”, м. Миколаїв

до відповідача: державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

представники:

від позивача: Полівода О.В.

від відповідача: Науменко А.С.

В засіданні приймає участь: прокурор Волкожа С.В.

СУТЬ СПОРУ: про скасування податкового повідомлення-рішення.

12.11.09 р. закрите акціонерне товариство ”Диаман” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.09 р. № 0033422360/0 прийнятого державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва (надалі - відповідач), про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі основного платежу 169063 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 84532 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд встановив, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові закритого акціонерного товариства ”Диаман” (м. Миколаїв) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.09 р. № 0033422360/0 прийнятого державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва, про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі основного платежу 169063 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 84532 грн. - відмовити повністю.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа