Ухвала суду № 86719452, 24.12.2019, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/613/19

Провадження № 2/700/285/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року смт.Лисянка

Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Яценко Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Бондарчук Т.І.,

прокурора Судоми О.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника управління СЗН Лисянської РДА Гончаренка О.В.,

після оголошеної перерви у судовому зсіданні до 14 години 30 хвилин відповідач та його захисник у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Лисянка справу №700/613/17 провадження № 2/700/285/19 за позовною заявою Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої тимчасової допомоги,

установив:

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої тимчасової допомоги.

Позивач, свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03.07.2014 року ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 400 грн на утримання сина щомісячно, починаючи з 13.06.2014 і до досягнення дитини повноліття.

Згідно довідки – розрахунку від 28.02.2019 року Лисянського районного відділу виконавчої служби з червня 2014 року по квітень 2018 року відповідач не сплачував аліменти на утримання сина згідно рішення Лисянського районного суду Черкаської області. Станом на квітень 2018 року заборгованість із сплати аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 становила 18200 грн.

16.03.2015 року ОСОБА_4 звернулася до Управління соціального захисту населення Лисянської райдержадміністрації із заявою про призначення тимчасової допомоги на ОСОБА_3 .

Відповідні заяви ОСОБА_4 подавала до Управління соціального захисту населення Лисянської райдержадміністрації 01.09.2015, 15.01.2016, 10.01.2017 та 20.07.2017 року.

Відповідно до вимог Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189, посадовими особами Управління 16.03.2015 року прийнято рішення про призначення допомоги ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_3 .

Відповідні рішення Управлінням соціального захисту населення Лисянської райдержадміністрації приймались 01.09.20185, 15.01.2016, 21.07.2016, 10.01.2017 та 20.07.2017 року.

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Лисянської райдержадміністрації від 28.02.2019 року за період 01.03.2015 року по 31.12.2017 року ОСОБА_4 виплачено тимчасову допомогу на загальну суму 15 845 грн 10 коп.

Відповідно до довідки від 01.02.2018 року №1033531862 на запит Пенсійного фонду України про осіб – боржників, які отримують пенсії встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як пенсіонер та отримує пенсію у розмірі 1452 грн щомісячно, тобто встановлено можливість останнього сплачувати аліменти.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 27.06.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач не скористався своїм правом, відзив до суду не подав.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 24.07.2019 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 24.09.2019 року.

Процесуальні дії у справі не здійснювалися, оскільки головуючий у справі суддя з 29.08.2019 по 06.12.2019 року перебувала на лікарняному.

Представником відповідача адвокатом Хоріщенком А.В. 24.12.2019 року у судовому засіданні було подано клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів.

Положеннями ст.222 ЦПК України, визначено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені у підготовчому провадженні або в інший строк визначений судом. Звернення відповідача до адвоката лише 17.12.2019 не є поважною причиною подання письмових доказів під час розгляду справи по суті, оскільки відповідач у підготовчому судовому засіданні 24.07.2019 року був присутній та клопотань не заявляв.

Наступне клопотання представника відповідача адвоката Хоріщенка А.В. про відкладення розгляду справи було судом задоволено частково, оголошено перерву у судовому засіданні на одну годину, тобто до 14 години 30 хвилин 24.12.2019 року.

Прокурор позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Представник Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 23 Закон України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Положеннями ч.1 ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

До предмета доказування в широкому сенсі можна віднести наступні групи фактів: 1) юридичні факти матеріально-правового характеру; 2) доказові факти; 3) юридичні факти процесуально-правового характеру (що визначають наявність у особи права на пред`явлення позову та здійснення інших процесуальних дій); 4) факти, що сприяють правильній оцінці доказів (наприклад, факт фальшивості письмового доказу); 5) факти, встановлення яких необхідно суду для виконання запобіжних і виховних завдань цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і громадянина і основоположних свобод передбачено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу щодо захисту цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03.07.2014 року у справі №700/638/14-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 400 грн щомісячно, починаючи з 13.06.2014 і до досягнення дитини повноліття.

Відповідно до частин 8-9 ст.181 Сімейного кодексу України, якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім`ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 181 Сімейного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 затверджено Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку тимчасова допомога призначається у разі, коли: рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв`язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення; стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі; місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

Відповідно до частини 1 пункту 7 Порядку тимчасова допомога призначається на кожні шість місяців, починаючи з місяця, в якому подано усі необхідні документи.

16.03.2015 року ОСОБА_4 звернулася до Управління соціального захисту населення Лисянської райдержадміністрації із заявою про призначення тимчасової допомоги на ОСОБА_3 .

Відповідні заяви ОСОБА_4 подавала до Управління соціального захисту населення Лисянської райдержадміністрації 01.09.2015, 15.01.2016, 10.01.2017 та 20.07.2017 року.

Відповідно до вимог Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189, посадовими особами Управління 16.03.2015 року прийнято рішення про призначення допомоги ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_3 .

Відповідні рішення Управлінням соціального захисту населення Лисянської райдержадміністрації приймалися 01.09.20185, 15.01.2016, 21.07.2016, 10.01.2017 та 20.07.2017 року.

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Лисянської райдержадміністрації від 28.02.2019 року за період 01.03.2015 року по 31.12.2017 року ОСОБА_4 виплачено тимчасову допомогу на загальну суму 15 845 грн 10 коп.

Відповідно до довідки від 01.02.2018 року №1033531862 на запит Пенсійного фонду України про осіб – боржників, які отримують пенсії встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як пенсіонер та отримує пенсію у розмірі 1452 грн щомісячно, тобто встановлено можливість останнього сплачувати аліменти.

Згідно пункту 10 Порядку, виплата тимчасової допомоги припиняється, зокрема, у разі виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину.

Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла дана обставина.

Згідно із ч.10 ст.181 Сімейного кодексу України, суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

Так, згідно з пунктом 12 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. №189, якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину або місце проживання (перебування) одного з батьків встановлено, у зв`язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган соціального захисту населення звертається до суду із заявою про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 133, ст. 141 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурором заявлено одну вимоги майнового характеру та сплачено судовий збір у сумі 1921 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь особи, яка понесла дані витрати.

Керуючись ст.ст.12, 13, 263, 264 - 265, 268 ЦПК України, п. 8 ч. 2 ст. 16, ст. 22 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обліку картки платників податків: НОМЕР_1 на користь держави в особі Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації сплачену тимчасову допомогу у сумі 15 845 грн (п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок п`ять) 10 коп на р/р НОМЕР_2 , МФО 854018, код 03195725.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обліку картки платників податків: НОМЕР_1 витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подання позовної заяви, на користь прокуратури Черкаської області: бульвар Шевченка, 286, м.Черкаси, 18000, код за ЄДРПОУ 02911119, р/р НОМЕР_3 в Державній казначейській службі України в м.Київ, МФО 820172 в розмірі 1 921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28.12.2019 року

Суддя Г.М. Яценко