Рішення № 86719197, 03.09.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4170/17

№ провадження 2/646/92/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.19 року м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

за участю секретаря Коммунарової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Основ`янському районі м.Харкова про відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на інфляційне збільшення, 3% річних, пені,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь та на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди стягнуто по 93800 грн, кожному. Рішення набрало законної сили, проте було виконано лише 04 листопада 2015 року, тому є всі підстави для стягнення сум відповідно до ст. 625 ЦК України. Просив суд стягнути з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання на свою користь: 42451,70 грн - інфляційного збільшення боргу за прострочення виконання основного зобов`язання; 2868,00 грн - 3% річних від простроченої суми; 45265,57 грн - подвійна облікова ставка Національного Банку України за весь час прострочення невиконання зобов`язання, як відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду.

Ухвалою від 27.10.2017 суд ухвалив замінити неналежного відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова на правонаступника Управління Державної казначейської служби України в Основ`янському районі м. Харкова.

Представник позивача адвокат Мудраченко І.В. у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник Державної казначейської служби України, у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся.

Представник Управління Державної казначейської служби України у Основ`янському районі м.Харкова, у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся.

Вивчивши матеріали справи, всебічно з`ясувавши усі обставини справи та повною мірою дослідивши наявні й подані суду докази, перевіривши об`єктивність та відповідність доводів учасників фактичним обставинам справи, суд у межах заявлених позивних вимог (ст. 13 ЦПК України), встановив наступне.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди стягнуто по 93800 грн кожному.

Зазначене рішення апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року набрало законної сили і було виконано лише 06 листопада 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання виникають і із завдання шкоди.

Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то у даному випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, оскільки одна сторона зобов`язана сплатити певну, визначену грошову суму стягувачу.

У разі виникнення спору щодо відшкодування шкоди та вирішення його у судовому порядку, визначення конкретного розміру шкоди, тобто грошового зобов`язання здійснюється судом у порядку, передбаченому, у разі, якщо позивачем є фізична особа, ЦПК України.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

У рішенні суду визнано грошові зобов`язання держави, визначено їх розмір; ці зобов`язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню.

Такий самий висновок зробила Велика палата Верховного суду у Постанові від 19.06.2019 по справі 646/14523/15-ц та вказала, що зупинення виконання рішення не впливає на реалізацію особою права за захист майнового інтересу, оскільки за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено обов`язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), враховуючи усталену практику, в рішенні від 18 липня 2013 року у справі «Москаленко і інші проти України» наголошує, що рішення ухвалені на користь заявників не були виконані своєчасно і відповідальність за це несе Держава.

На підставі викладеного суд вважає, що інфляційні втрати в сумі 42251,70 грн. та 3% річних в сумі 2868 грн підлягають стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунок на користь ОСОБА_1 .

Крім іншого, позивач просить стягнути на її користь 45265,57 грн подвійну облікову ставку НБУ за весь час прострочення невиконання зобов`язань, як відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду.

Суд не знаходить підстав для задоволення позову в цих частинах, оскільки ці позовні вимоги є недоведеними, належних та допустимих доказів завдання позивачу шкоди суду не надано. Збитки від знецінення коштів позивачу компенсовані шляхом застосування ст. 625 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, 625 Цивільного кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Державної казначейської служби України та Управління Державної казначейської служби України у Основ`янському районі шляхом списання на користь ОСОБА_1 : 42451,70 грн - інфляційне збільшення боргу за прострочення виконання основного зобов`язання, 2868 грн - 3% річних від простроченої суми.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Державна казначейська служба України, 01601, м. Київ, вулиця Бастіонна, 6.

Відповідач: Управління Державної казначейської служби України у Основ`янському районі, 61010, м. Харків, Гімназійна набережна, 16.

Суддя: В.А. Єжов