Ухвала суду № 86719118, 21.10.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

№ провадження 2-к/646/1/2019

Справа № 641/6474/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2019 року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.,

за участю секретаря Славгородської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання Департаменту майнових та земельних відносин Воронезької області про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Ліскінського районного суду Воронезької області по справі №2-920/2016 від 22.09.2016 про спонукання до продажу земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Департамент майнових та земельних відносин Воронезької області в особі заступника керівника Провоторової О.С. звернувся із клопотанням про визнання та дозвіл на примусове виконання на території України рішення Ліскінського районного суду Воронезької області від 22.09.2016 по справі №2-920/2016 про спонукання до продажу земельних ділянок шляхом виставлення частки у праві часткової власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 36:14:0800004:61, 36:14:0800004:134, 36:14:0800004:255, що розташовані за адресою: Воронезька область, Ліськінський район, західніше с.Залужне шляхом виставлення на торги з віднесенням витрат по проведенню торгів на відповідача ОСОБА_1

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, тому вивчивши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути клопотання за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.

Рішенням Ліскінського районного суду Воронезької області від 22.09.2016 по справі №2-920/2016 було зобов`язано ОСОБА_1 провести відчуження:

1/117 частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 931000кв.м із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 36:14:0800004:61, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , західніше с.Залужне;

1/171 частку в праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 530000кв.м із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 36:14:0800004:134, розташований за адресою: АДРЕСА_1 Ліскінський район, західніше с.Залужне;

1/114 частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 1765000кв.м із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 36:14:0800004:255, розташований за адресою: Воронезька область, Ліскінський район, південно-західніше с.Залужне,

шляхом продажи с торгів(а.с.8-10).

ОСОБА_1 був своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду цивільної справи №2-920/2016, були направлені копії заяв з додатками у відповідності до норм ЦПК РФ, що підтверджується довідкою №2-920/2016 від 31.05.2018 (а.с.11).

Рішення Ліскінського районного суду Воронезької області від 22.09.2016 по справі №2-920/2016 набрало законної сили 28.10.2016, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.12).

Зазначене рішення суду на території Російської Федерації не виконувалося, що підтверджується довідкою на а.с.13.

Згідно з ч.1 статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Приписами ч.1 статті 462 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки (стаття 463 ЦПК України). Строк пред`явлення рішення до примусового виконання в Україні не порушено.

Усі документи, які повинні додаватися до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, заявником додані до матеріалів справи (ст.53 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993).

У п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» роз`яснено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

Відповідно до міжнародних договорів України суд відмовляє у задоволенні клопотання про визнання й виконання рішення іноземного суду у випадках, коли: згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої постановлено рішення, воно не набрало законної сили, за винятком випадків, коли рішення підлягає виконанню до набрання законної сили; відповідач не брав участі у процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не було своєчасно і належним чином вручено виклик у суд; у справі між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав на території Договірної Сторони, де має бути визнано й виконано рішення, вже було постановлено рішення, що набрало законної сили, або установою цієї Договірної Сторони раніше було порушено провадження, або ж є визнане рішення суду третьої держави; згідно з положеннями даного міжнародного договору, а в не передбачених ним випадках згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнано й виконано, справа належить до виключної компетенції її установи, спір вирішено не компетентним судом; відсутній документ, що підтверджує угоду сторін у справі про договірну підсудність; закінчився строк давності примусового виконання, передбачений законодавством Договірної Сторони, суд якої виконує доручення.

Жодного з випадків, які б були підставами для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду відповідно до ст.55 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.38 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 право власності на нерухоме майно визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться нерухоме майно. Питання про те, яке майно є нерухомим, вирішується відповідно до законодавства країни, на території якої знаходиться це майно. Виникнення і припинення права власності або іншого речового права на майно визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої майно знаходилося в момент, коли мала місце дія або інша обставина, що послужила підставою виникнення або припинення такого права.

Відповідно до п.а ст.51 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін , зокрема, рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов`язань (далі - рішень).

Відповідно до ч.2 ст.54 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 суд, що розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені цією Конвенцією, дотримані. У випадку, якщо умови дотримані, суд виносить рішення про примусове виконання.

В той же час судом встановлено, що в рішенні Ліскінського районного суду Воронезької області від 22.09.2016 по справі №2-920/2016 зобов`язано ОСОБА_1 здійснити відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення шляхом продажу з торгів. В рішенні не зазначено про покладенням витрат по проведенню торгів на відповідача, тобто заявник Департамент майнових та земельних відносин Воронезької області в частині клопотання про покладенням витрат по проведенню торгів на відповідача вийшов за межі змісту рішення.

З урахуванням викладеного, та на підставі наданих у справі доказів, з яких судом не встановлено підстав для відмови у задоволені клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, вважає клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню за виключенням вимоги про покладення витрат по проведенню торгів на ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 462-469 ЦПК України, Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993,

УХВАЛИВ:

Клопотання Департаменту майнових та земельних відносин Воронезької області про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Ліскінського районного суду Воронезької області по справі №2-920/2016 від 22.09.2016 про спонукання до продажу земельних ділянок задовольнити частково.

Надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Ліскінського районного суду Воронезької області по справі №2-920/2016 від 22.09.2016 в частині зобов`язання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) провести відчуження:

1/117 частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 931000кв.м із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 36:14:0800004:61, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , західніше с.Залужне;

1/171 частку в праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 530000кв.м із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 36:14:0800004:134, розташований за адресою: АДРЕСА_1 Ліскінський район, західніше с.Залужне;

1/114 частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 1765000кв.м із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 36:14:0800004:255, розташований за адресою: Воронезька область, Ліскінський район, південно-західніше с.Залужне,

шляхом продажу с торгів.

Відмовити у задоволенні клопотання в частині покладення витрат по проведенню торгів на ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: В.А.Єжов