Рішення № 86718757, 27.12.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5769/19

Провадження № 2/645/2019/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Мартинової О.М.,

секретар судових засідань – Костін О.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 30.10.2018 року по 30.06.2019 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідно до укладеного договору б/н від 03.11.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, станом на 30.06.2019 року у нього виникла заборгованість в сумі 224596,07 грн., яка складається з заборгованості за кредитом – 10321,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 213275,07 грн. та заборгованістю за пенею та комісією у розмірі 1000,00 грн. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.04.2016 року з відповідача стягнуто на користь АТ КБ «ПриватБанк», заборгованість яка складає 16114,12 грн. При цьому, різниця між заборгованістю та стягнутою суми за рішення суду, складає 209249,29 грн., яка складається з заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 208522,96 грн., заборгованості за пенею та комісією у сумі 726,33 грн. Звертає увагу суду на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми. Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача не повну суму заборгованості, а 95469,99 грн., яка складається зі заборгованості за відсотками за період з 30.10.2018 року по 30.06.2019 року, та сплачену суму судового збору у розмірі 1921 грн.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2019 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи за відсутності його представника, згідно якого позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач в установлений ч. 7 ст.178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У зв`язку з викладеним, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 03.11.2008 року, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10400,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, шляхом підписання заяви.

З тексту даної заяви вбачається, що відповідач висловила свою згоду на те, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг. Разом з тим, відповідач ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім того, в заяві зазначено, що відповідач виявив бажання оформити на своє ім`я кредитну карту «Універсальна», з пільговим періодом 30 днів, при цьому кредитний ліміт складає 500 грн., базова процентна ставка за кредитом 3% на місяць на залишок заборгованості.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 с. 634 ЦК України.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом підписання заяви про приєднання, було укладено в письмовій формі кредитний договір.

З матеріалів справи вбачається, що банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу грошові кошти. Доказів неотримання грошових коштів відповідачем не надано.

Однак, відповідач, в свою чергу, не виконав своїх договірних зобов`язань, внаслідок чого станом на 30.06.2019 року утворилась заборгованість за кредитом в загальному розмірі 224596,07 грн., яка складається з 10321,00 грн. - заборгованості за кредитом, 213275,07 грн. - заборгованості по відсотками за користування кредитом, 1000,00 грн. - заборгованості за пенею та комісією, яка до цього часу не погашена.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а тому кредитодавець на свій розсуд просить суд стягнути з боржника заборгованість у розмірі 95469,99 грн., яка складається з: 9546,99 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 30.10.2018 року по 30.06.2019 року..

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16, і зазначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору.

Звернення банку про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц.

Судом встановлено, що заочним рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково, та стягнуто з ОСОБА_1 10321,00 грн. - заборгованість за кредитом, 4752,11 грн. заборгованість по процентам, 273,67 грн. пені та комісії, 767,34 грн. штрафу (процентна складова) та 1313,38 грн. – витрати по сплаті судового збору. Судове рішення набрало законної сили.

ПАТ КБ «ПриватБанк» використало право вимоги дострокового повернення заборгованості за кредитним договором, звернувшись у квітня 2016 року до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 03.11.2018 року, яка складалась з боргу за кредитом, боргу по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, неустойки та інших платежів за договором, із чим погодився й суд, який частково задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк».

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та неустойки за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Таким чином, у зв`язку з ухваленим рішенням суду від 05.04.2016 року про стягнення заборгованості, правовідносини між сторонами за кредитним договором від 03.11.2008 року припинилися, тому вимоги банку про стягнення відсотків за користування кредитом є безпідставними.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості у сумі 95469,99 грн., яка складається зі заборгованості за відсотками за період з 30.10.2018 року по 30.06.2019 року.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, понесені ним судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, не відшкодовуються.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Суддя -