Рішення № 86718579, 20.12.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3564/19

Провадження № 2/645/1508/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2019 року м. Харків

Фрунз енський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В.

секретар судового засідання - Савченко В.Ю.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення коштів за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, який в подальшому неодноразово уточнював, та просив стягнути з ДП «Харківський завод транспортного устаткування» на його користь середній заробіток за період з 06.06.2018 року по 29.11.2019 року у розмірі 96924 грн. 05 коп., а також з 05.06.2018 року по 23.04.2019 року за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання 22610,34 грн., із яких: 1397 грн. – 3% річних, 16568,34 грн. пеня, 4645,60 грн. – інфляційне збільшення боргу.

На обґрунтування уточнених позовних вимог позивач посилався на те, що 29.06.2017 року його було прийнято на роботу на посаду начальника ремонтно-будівельної ділянки ДП «Харківський завод транспортного устаткування». 28.09.2017 року позивач звільнений з роботи за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України. В день звільнення йому не була виплачена заробітна плата в повному обсязі за період з 01.07.2017 року по 28.09.2017 року, в сумі 8595 грн. 69 коп..

30.10.2017 року він звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку до Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування».

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.06.2018 року позов було задоволенно частково та стягнуто на його користь невиплачену заробітну плату за період з 29.06.2017 року по 28.09.2017 року у розмірі 8595 грн. 69 коп.; середній заробіток за період затримки розрахунку з 28.09.2017 року по 05.06.2018 року у розмірі 44 174 грн. 50 коп., а всього 52 770 грн. 19 коп. з врахуванням утримання прибуткового податку з фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

24.04.2019 року відповідач виконав рішення суду.

Крім середнього заробітку за час затримки розрахунку із ним, позивач вважав, що має право на стягнення у відповідності до ст. 611, 625 ЦПК України на 3 % річних, пеню та втрати від інфляції.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 , у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзиву на позов.

За наявності одночасного існування умов, передбачених положеннями ст.280 ЦПК України, суд вважав можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував позивач.

Суд, вислухавши позивача та його представника, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що наказом № 110-К від 29.06.2017 року ОСОБА_1 30.06.2017 року прийнятий на роботу на посаду начальника ремонтно-будівельної ділянки Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування».

Наказом № 201-К від 28.09.2017 року, ОСОБА_1 28.09.2017 року звільнений з займаної посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, ДП «Харківський завод транспортного устаткування» у день звільнення позивача не здійснив виплату нарахованої заробітної плати.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.06.2018 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» було задоволенно частково та стягнуто на його користь не виплачену заробітну плату за період з 29.06.2017 року по 28.09.2017 року у розмірі 8595 грн. 69 коп.; середній заробіток за період затримки розрахунку з 28.09.2017 року по 05.06.2018 року у розмірі 44 174 грн. 50 коп., а всього 52 770 грн. 19 коп. з врахуванням утримання прибуткового податку з фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання судових витрат.

Дане рішення суду було виконано відповідачем 24.04.2019 року, що підтверджується випискою із карткового рахунку позивача про перерахування 52 770 грн. 19 коп., тобто було проведено повний розрахунок із позивачем.

15.07.2019 року ОСОБА_1 звертався з письмовою заявою до директора Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування», в якій просив надати довідку про його середній заробіток. Однак відповідачем не надана відповідь на запитувану інформацію.

Станом на час розгляду справи, встановлено, що ДП «Харківський завод транспортного устаткування» (код ЄДРПОУ: 14309764) не ліквідоване.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв"язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці».

Згідно ст. 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України (виконання рішення відбулось 24.04.2019 року, позовна заява надійшла до суду 06.06.2019 року) з врахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 по справі №4-рп/2012.

Згідно ст. 117 КЗпП України - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що відповідачем не було виплачено заробітну плату позивачу в день звільнення, а також протягом 11 місяців після постановлення рішення про стягнення із відповідача заборгованості по заробітній платі.

Фактичний розрахунок із позивачем відбувся 24.04.2019 року, середній заробіток на користь позивача за затримку розрахунку із ним був проведений згідно рішення суду до 05.06.2018 року, тобто позивач має право на середній заробіток по день фактичного розрахунку із ним, до 24.04.2019 року, а не до 29.11.2019 року, як просить позивач.

За змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Таким чином, позовні вимоги позивача, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку із ним підлягають задоволенню за період з 06.06.2018 року по день фактичного розрахунку 24.04.2019 року.

Згідно ст. 625 ЦК України (розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання») - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо застосування положень ст. 625 ЦК України, а також пені, стягнення якої не передбачено КЗпП.

Але згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» - індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення), тому не виплачена своєчасно заборгованість по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, з моменту постановлення рішення судом та по день його фактичного виконання підлягає стягненню з урахування індексації.

Розраховуючи розмір заборгованості по стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку із позивачем за період з 06.06.2018 року по 24.04.2019 року, суд виходить з наступного.

Середній заробіток розраховується згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Довідку про середній заробіток позивача сторонами не надано.

В абзаці пятому п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.06.2018 року, ухваленим між цими ж сторонами, розраховано середній заробіток позивача ОСОБА_1 , який становить за одну робочу зміну - 259,85 грн.. Затримка за вказаний період по розрахунку із позивачем становить 224 робочих зміни (дні), тому стягненню на його користь підлягає з 06.06.2018 року по 23.04.2019 року у розмірі 58206 грн. 40 коп. (259,85 грн.х 224 дні), а також сума з урахування індексу інфляції - 4645,60 грн., за вказаний період.

За приписами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів невиплати заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку не з його вини.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

За частиною шостою вищевказаної статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 259, 263-265, 281, 282, 284 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення коштів за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку по заробітній платі з 06.06.2018 року по 23.04.2019 року у розмірі 58206 (п"ятдесять вісім тисяч двісті шість) грн. 40 коп., суму з урахуванням індексу інфляції 4645,60 грн., а всього 62 852 (шістдесят дві тисячі вісімсот п"ятдесят дві) гривні, з врахуванням утримання прибуткового податку з фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 гривень.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст.ст. 284, 285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення виготовлений 24 грудня 2019 року.

Суддя - І. В. Ульяніч