Постанова № 8671820, 20.01.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20.01.2010 р. Справа № 2а - 6443/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т. О. при секретарі судового засідання Лифаренко К. О. розглянувши адміністративну справу

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Кучеренко І.В. дов. № 5 від 12.01.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_2 доВійськова частина А0224, пр-т Героїв Сталінграду, 72,Миколаїв,54025 про визнання протиправною відмову виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно, зобовязання виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 4438,58 грн. В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини А-0224, м. Миколаїв про визнання протиправною відмову виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно, зобовязання виплатити грошову компенсацію за неотриману компенсацію в сумі 4438,58 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач відмовив позивачу виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно сумі 4438,58 грн., яке підлягає виплатити позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань у мирний час»№ 1135 від 22.08.1998 р. та постанови КМУ «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань у мирний час»№ 1444 від 28.10.2004 р.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»призупинено з 11.03.2000 р. дію ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 р. за № 2011-ХІІ, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих паків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні( або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»від 03.11.2006 р. № 328-V ( який набрав чинності з 01.01.2007 р.) ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 р. за № 2011-ХІІ викладена в новій редакції та доповнена статтею 9-1, якою за іншим порядком врегульовано здійснення продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а саме не передбачена за бажанням військовослужбовців одержувати грошову компенсацію замість продовольчих пайків та речового майна. Позивач не позбавлений право на отримання речового майна замість грошової компенсації.

В судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, представника відповідача, суд дійшов до наступного висновку:

Позивач ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у військовій частині А-0224 з 31.05.2007 р. по 21.10.2008 р. на посаді заступника командира частини озброєння начальника технічної частини.

На підставі наказу Командувача сухопутних військ Збройних сил України № 530 від 16.09.2008 р. та наказу командира військової частини А0224 № 242 від 21.08.2008 р. ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку відповідно до п. 63 п. п. «в»( за станом здоровя) Положення про проходження військової служби особам офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 р. № 1053/2001 з правом носіння військової форми одягу.

Під час проходження служби та при звільненні у відставку ОСОБА_1 повинен був отримати за рахунок держави речове майно в сумі 4438,58 грн., з яких:

- 455,23грн., що підтверджується довідкою розрахунком № 51/1 від 17.11.2008 р., виданою на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі станом на 11.03.2000 р.

-3983,35 грн. сума речового майна розрахунком на 21.10.2008 р. ( час звільнення позивача), що підтверджується довідкою розрахунком № 51/2 від 17.11.2008 р.

22.10.2008 р. позивач звернувся до командира В/ч А 0224 з заявою, в якій просить видати йому грошову компенсацію за речове майно в сумі 4438,58 грн.

Позивач отримав від командира В/ч А 0224 відповідь від 04.11.2009 р., в якій зазначено, що законодавством України не передбачено право військовослужбовця за його бажанням одержувати грошову компенсацію заміть речового майна, але за ОСОБА_1 зберігається право на отримання речового майна. З цього моменту 04.11.2009 р. позивач узнав про своє порушене право на вільне володіння, користування, розпорядження майном в сумі 4438,58 грн.

В судовому засіданні позивач пояснив, що просить стягнути з відповідача саме грошову компенсацію, а не речове майно, оскільки воно йому не потрібно.

Право на частину речового майна в сумі 561,78 грн., згідно довідки розрахунку № 51/1 від 17.11.2008 р. виникла у позивача станом на 11.03.2000 р., з яких 106,55 грн. позивач отримав майном 19.12.2008 р. згідно накладної № 2316, що підтверджується записом бухгалтера відповідача на довідці розрахунку № 51/1 від 17.11.2008 р. Таким чином залишок грошової компенсації замість речового майна, яка виникла станом на 11.03.2000 р. складає 455,23 грн.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що позивач отримав право на речове майно в сумі 561,78 грн. станом на 11.03.2000 р.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей»військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Проте дію частини другої ст. 9 цього Закону призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажання грошової компенсації замість них та замість речового майна згідно із Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 р. № 1459-ІІІ, який набрав законної сили з моменту опублікування в газеті «Урядовий курєр»№ 45 від 11.03.2000 р.

За таких обставин в частині стягнення 455,23 грн. грошової компенсації за речове майно слід відмовити, оскільки станом на день виникнення права на отримання речового майна 11.03.2000 р. дія ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей»була призупинена і у позивача було тільки право на отриманні речового майна, а не грошової компенсації за нього .

В частині зобовязання виплатити позивачу грошової компенсації за речове майно в сум 3983,35 грн. станом на 28.10.2008 р. позов підлягає задоволенню з оглядом на наступне:

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 р. за № 2011-ХІІ п.2 ст. 9-1( який вступив в силу з 01.01.2007 р. на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні( або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»від 03.11.2006 р. № 328-V) передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

п.67 Закону України « Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107- VІ від 28.12.2007 р. в Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»п.2.ч. 9-1 виключено.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/ 2008 р. від 22.05.2008 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення ст. 67 розділ 1, п.2-4,6-8,10-18 Закону України « Про державний бюджет України в 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107- VІ від 28.12.2007 р.

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р. положення наведеної норм Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Положеннями ч.2 ст.70 Закону України "Про Конституційний Суд України" щодо порядку виконання рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Таким чином з 22.05.2008 р. п.2 ст.9-1 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 р. за № 2011-ХІІ є чинним, та передбачає право на отримання грошової компенсації замість речового майна.

Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України, а саме п.27 постанови Кабінету міністрів України № 1444 від 28.10.2004 р. ««Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань у мирний час»військовослужбовці звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Заперечення відповідача в частині неможливості стягнення грошової компенсації замість речового майна в сумі 3983,35 грн. не приймаються до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судові витрати, оскільки позов задоволено частково відповідно до ст. 94 КАС України покласти на позивача.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.11, ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною відмову Військової частини А-0224, м.Миколаїв виплатити ОСОБА_1, АДРЕСА_2, грошову компенсацію за не отримане речове майно в сумі 3983,35 грн.

3. Зобовязати Військову частину А-0224, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду,72, код 08489704 виплатити ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 3983,35 грн.( три тисячі девятсот вісімдесят три грн. 35 коп.) грошової компенсації за неотримане речове майно.

4. В решті позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя Т. О. Гордієнко

Постанова оформлена у відповідності до

ст. 160 КАС Україн и та підписана суддею 21.01.2010 р.