Рішення № 86715910, 24.12.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.12.2019 Справа № 905/1952/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (84307, Донецька область, місто Краматорськ, провулок Земляний, будинок 2; код ЄДРПОУ 03337119)

про стягнення 4 322,89 грн., з яких: 3% річних - 1 145,30 грн., інфляційні втрати - 3 177,59 грн., –

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” про стягнення 4 322,89 грн., з яких: 3% річних – 1 145,30 грн., інфляційні втрати - 3 177,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу №4769/1617-ТЕ-6/8 від 26.09.2016 в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ, що стало підставою для нарахуванням позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та посилався на те, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив п.6.1 вказаного договору; зазначив, що сторони погодили, що укладання спільних протокольних рішень, договору про організацію взаєморозрахунків в будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків, а внесення змін до спірного договору має відбуватись лише шляхом укладання окремої додаткової угоди. Підписавши спільне протокольне рішення, сторони спору лише декларують намір, проте до моменту проведення фінансування підписане протокольне рішення не є чинним та не має жодної юридичної сили; наголосив, що постанова Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року лише визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, природного газу, послуг тепло, водопостачання і водовідведення та не містить імперативних вимог щодо порядку проведення розрахунків за природний газ та обмежена сферою відносин саме з перерахунку субвенцій.

Відповідач під час розгляду даної справи проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та посилався на те, що всі розрахунки між сторонами були здійснені виключно шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів Державного бюджету України; зазначив, що підписанням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, відповідні учасники розрахунків, надали свою згоду на проведення розрахунку відповідно до чинної на момент укладення договору постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» та наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію» № 493/688 від 03.08.2015; зазначив, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України свідчить про погодження сторонами змін порядку і строків проведення оплати за поставлений природний газ; наголосив, що сторонами не заперечено той факт, що спільні протокольні рішення профінансовано та відповідні кошти сплачено в повному обсязі.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

26.09.2016 між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – постачальник) та Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго” (далі – споживач) було укладено договір постачання природного газу № 4769/1617-ТЕ-6/8 (далі – договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 по 31 березня 2017 (включно) природний газ обсягом до 145 тис. куб. метрів (сто сорок п`ять куб.метрів), а саме: жовтень – 10 тис. куб. метрів, листопад – 22 тис. куб. метрів, грудень – 30 тис. куб. метрів, січень – 31 тис. куб. метрів, лютий – 29 тис. куб. метрів, березень – 23 тис. куб. метрів.

Згідно п. 3.4. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копію акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.

Згідно п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ – 20%) – 988,40 грн. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5 930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за ним договором.

Згідно п.8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. договору цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 111 січня 2005 року №20.

Відповідно до п.10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, становить 5 років.

Відповідно до п. 12.1. договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 по 31 березня 2017 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору №4769/1617-ТЕ-6/8 від 26.09.2016 позивачем та відповідачем було підписано, в тому числі, наступні акти приймання-передачі природного газу:

- б/н від 31.12.2016 у грудні 2016 року на суму 159 432,88 грн. (26,884 тис. куб. м);

- б/н від 31.01.2017 у січні 2017 року на суму 157 416,54 грн. (26,544 тис. куб. м);

- б/н від 31.03.2017 у березні 2017 року на суму 87 544,56 грн. (14,762 тис. куб. м);

- б/н від 31.04.2017 у квітні 2017 року на суму 11 789,64 грн. (1,988 тис. куб. м);

Відповідачем було здійснено оплату за спожитий газ в сумі 416 183,62 грн., що підтверджено і відображено в довідці про операції за договором « 4769/1617-ТЕ-6/8» та довідці про сальдо за період з 01.10.2016 по 31.05.2018.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Донецькій області, Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» з метою погашення взаємної заборгованості укладено ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. Вказаними рішеннями сторонами погоджено, що предметом таких рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно п. 3 спільних протокольних рішень, сторони зобов`язуються перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання – до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Відповідно до п. 4 спільних протокольних рішень зазначено, що сторони, що підписали це спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 року №20 та Порядку проведення розрахунків за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Згідно п. 5.2, спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням .

Погашення заборгованості згідно договору постачання природного газу №4769/1617-ТЕ-6/8 від 26.09.2016 року спільними протокольними рішеннями відбувалось наступним чином:

- спільне протокольне рішення №619 від 24.01.2017 року на суму 159 432,88 грн. за природний газ 2016 року;

- спільне протокольне рішення №1092 від 16.02.2017 року на суму 157 416,54 грн. за природний газ 2017 року;

- спільне протокольне рішення №2220 від 18.04.2017 року на суму 87 544,56 грн. за природний газ 2017;

- спільне протокольне рішення №2941 від 19.06.2017 року на суму 11 789,64 грн. за природний газ 2017.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов`язок по оплаті отриманого товару у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” нараховано та заявлено вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, зобов`язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою грудня 2016 року на суму 159 432,88 грн.– 25.01.2017 включно;

- за поставкою січня 2017 року на суму 157 416,54 грн. – 27.02.2017 включно з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (25.02.2017, 26.02.2017) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);

- за поставкою березня 2017 року на суму 87 544,56 грн. – 25.04.2017 включно.

- за поставкою квітня 2017 року на суму 11 789,64 грн. – 25.05.2017 включно.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором №4769/1617-ТЕ-6/8 від 26.09.2016 (відомості, які містяться у довідці “Операції з 01.10.2016 по 31.05.2018 по підприємству “Донецьктеплокомуненерго ОКП” позивача) з порушенням встановлених договором строків.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Відповідно до положень пункту 1.2. “Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію” № 493/688 від 03.08.2015, яким сторони керувались при підписанні відповідних спільних протокольних рішень (розділ 3 спільних протокольних рішень), визначено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Предметом підписаних Головним управлінням Державної казначейської служби України в Донецькій області, Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго” та Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”.

Зі змісту вказаного Порядку вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

Суд зазначає, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним департаментом фінансів, відповідним головним управлінням Казначейства, постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг), акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.

Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у такий спосіб виявило свою згоду здійснити розрахунки відповідно до згаданого Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за договором №4769/1617-ТЕ-6/8 від 26.09.2016.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Таким чином, підписавши зазначені спільні протокольні рішення, сторони погодили, що відшкодування частини боргу відповідача, здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку. Тобто, сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2019 по справі №909/1065/18, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до відповідача: Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” про стягнення 4 322,89 грн., з яких: 3% річних - 1 145,30 грн., інфляційні втрати - 3 177,59 грн., – відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 24.12.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2019.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова