Рішення № 86714129, 17.10.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/5920/19

Провадження № 2/638/3211/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2019 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Шестака О.І.,

за участю секретаря – Цуваревої Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення 3% річних і інфляційних витрат, -

встановив:

До Дзержинського районного суду м. Харкова звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просить стягнути з відповідачів солідарно 3% річних і інфляційних витрат на загальну суму 109231,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.07.2004 року, 20.09.2004 року видано виконавчий лист у справі №1-524/2004 про стягнення на її користь з відповідачів у солідарному порядку 37456,75 грн., однак до теперішнього часу відповідачі добровільно не сплатили суми боргу, а також державною виконавчою службою сума боргу не стягнута.

Також в обґрунтування позову посилається на вимоги ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що з огляду на те, що відповідачі порушили вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Позивач зазначає, що 01 березня 2019 року Дзержинським районним судом м. Харкова у справі № 638/4512/18 винесено рішення і частково задоволений її позов за період з липня 2004 р. по лютий 2018 р. в частині інфляційних втрат на суму 72546 грн. і 3% річних - 15387,02 грн. При цьому в результаті помилкового розрахунку інфляційних втрат нею не охоплена вся сума інфляційних втрат а також не охоплені інфляційні втрати з лютого 2018 р. по квітень 2019 р.; також зазначеним рішенням суду не охоплені втрати 3% річних від простроченої суми за період лютий 2018 р. по квітень 2019 р.

Так, за період з серпня 2004 року по лютий 2018 року включно, інфляційні виплати на прострочену суму боргу в розмірі 37456,75 грн. з урахуванням індексу інфляції складають: 37456,75 грн.(сума боргу) х 596,56 (загальний індекс інфляції) : 100 = 213 338,66 грн. 213338,66 грн. (сума боргу з урахуванням інфляції) 37456,75 грн.(сума боргу) = 175881,91 грн. Отже, загальна сума інфляційних нарахувань на суму основного боргу за вказаний період складає 213338,66 грн. - 37456,75 грн. = 175881,91 грн. Однак, оскільки за розрахунком суду у справі № 638/4512/18 сума за вимогами про стягнення інфляційних втрат по зобов`язанню з відшкодування матеріальної шкоди, стягнутої вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.07.2004 року, є більшою за суму, яку позивач просила стягнути у попередньому позові, відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, зазначені позовні вимоги були задоволені в межах заявлених нею вимог, а саме у розмірі 72546 грн., що не позбавляє її права звернутися до суду з відповідною вимогою про стягнення інфляційних витрат з відповідачів на суму, що не охоплена даним судовим рішенням від 01 березня 2019 р. у справі № 638/4512/18.

Вірною сумою інфляційних втрат за період з липня 2004 р. по лютий 2018 р. буде – 175881,91 грн.

Позивач зазначає, що мають також місце і інфляційні втрати за період з лютого 2018 р. по квітень 2019 р., що розраховуються за формулою: 37456,75 грн.(сума боргу) х 12 (загальний індекс інфляції): 100 = 4494,81 грн.,а загальна сума інфляційних втрат з липня 2004 р. по квітень 2019 р. становить 175881,91 грн. + 4494,81 грн. = 180376,72 грн. Враховуючі рішення суду від 1 березня 2019 р. у справі № 638/4512/18, сума інфляційних втрат, яка не охоплена судовим рішенням становить 180376,72грн. - 72546грн. = 107830,72 грн.

Позивач зазначає, що на відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення: 100. Період розрахунку приймається з 05.02.2018 року по 19.04.2019 року. Отже, 3% річних з простроченої суми основного боргу становить 37456,75 грн. х 3 % : 365 (кількість днів у році) х 455 (кількість днів прострочення): 100 = 1400,77 грн.

У зв`язку із вищенаведеним позивач просить суд стягнути на її користь з відповідачів 3% річних за період з 05.02.2018 року по 19.04.2019 року у розмірі 1400,72 грн. (одна тисяча чотириста гривень 72 копійки, інфляційні витрати за період з серпня 2004 року по квітень 2019 року у розмірі 107830,72 гривень (сто сім тисяч вісімсот тридцять гривень 72 копійки).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 травня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причина неявки суду не відома. Позивач надала до суду заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутність за наявними в матеріалах справи доказами, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву у якій зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані приписами ч.2 ст. 625 ЦК України відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ОСОБА_2 зазначив, що у нього та інших відповідачів відсутнє грошове зобов`язання перед позивачкою. Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.07.2004 року у справі №1-524/04, з нього та інших відповідачів солідарно стягнуто на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним заволодінням транспортним засобом 37456,74 грн. Цим же вироком встановлено, що він та інші відповідачі незаконно заволоділи автомобілем позивачки вартістю 37456,74 грн., чим заподіяли позивачу шкоду в такому розмірі. Будь-яких інших зобов`язань у ОСОБА_2 перед позивачкою на час постановлення вироку не існувало. Відтак його зобов`язання по відшкодуванню заподіяної шкоди майну позивачки є деліктним, позадоговірним зобов`язанням із завдання шкоди і не відноситься до грошових зобов`язань, для яких характерним є наявність обов`язку боржника сплатити на користь кредитора грошові кошти, ще до постановлення судового рішення.

Саме таку правову позицію щодо природи грошових зобов`язань, за невиконання яких передбачена відповідальність ст. 625 ЦК України висловлено в узагальненні Верховного Суду України від 10.10.2014 року. В якому зокрема зазначено, що «відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, стати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідач ОСОБА_2 зазначив, що ст. 625 ЦК регулюються зобов`язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов`язань. Крім того, з рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність; також зазначив, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Таким чином, на переконання ОСОБА_2 , дія ч. 2 ст. 625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди», отже, вимоги Позивача про стягнення 3% і інфляційних за час виконання вироку в частині відшкодування майнової шкоди позивачці не ґрунтується на приписах чинного законодавства та не підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного ОСОБА_2 просить в позові відмовити.

Окрім того, відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду заву про застосування строку позовної давності у якій зазначив, що позовні вимоги пред`явлені по збігу строку позовної давності передбаченого ст. 257 ЦК України і відповідно не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За приписами ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.07.2004 року відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочинів та притягнуто до кримінальної відповідальності. Вказаним вироком солідарно стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої незаконним заволодінням транспортним засобом у розмірі 37456,75 грн.

Зазначений вирок набрав законної сили 28.07.2004 року

На виконання зазначеного вироку Дзержинським районним судом м. Харкова 14.08.2017 року видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої незаконним заволодінням транспортним засобом 37456,75 грн.

На даний час рішення суду не виконано.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або не грошовим.

За змістом ст. ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України)

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась колегія Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

З огляду на матеріали справи, предметом позову у даній справі є стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних, за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування майнової шкоди, підтвердженого судовим рішенням.

Отже, відповідачі мають грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.07.2004 року в частині вирішення цивільного позову про солідарне стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 37456,75 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Грошове зобов`язання по відшкодуванню матеріальної шкоди за вироком суду на даний час не виконано. З огляду на те, що відповідачі порушили вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд в оцінці обґрунтованості вимог позивача виходить з того, що зволікання відповідачів з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з них судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідачів сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п.2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики Українивід 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді у порівнянні з базовим.

Підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

Суд погоджується із розрахунком 3% річних та інфляційних витрат, що приведений позивачем у позовній заяві

Отже, сума інфляційних витрат та 3% річних, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача, розрахована на прострочену суму боргу у розмірі 37456,75 грн. за період з серпня 2004 року по квітень 2019 року складає 107830,72 грн. (інфляційні втрати) та за період з 05.02.2018 року по 19.04.2019 року складає 1400,72 грн. (3% річних).

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів у дольовому (пропорційному) порядку в дохід держави судовий збір в сумі 879,33 грн., оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від вказаних витрат при подачі позову до суду.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.625 ЦК України, керуючись ст.ст.3-5, 11-13, 76- 81, 83, 89, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення. 3% річних і інфляційних витрат - задовольнити.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , РНОКПП – не відомий), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 3% річних за період з 05.02.2018 року по 19.04.2019 року у розмірі 1400,72 грн. (одна тисяча чотириста гривень 72 копійки, інфляційні витрати за період з серпня 2004 року по квітень 2019 року у розмірі 107830,72 гривень (сто сім тисяч вісімсот тридцять гривень 72 копійки).

Стягнути пропорційно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , РНОКПП – не відомий), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір у розмірі 879,33 грн., по 219,83 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий