Рішення № 86712189, 28.12.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 грудня 2019 р. Справа № 903/861/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши матеріали по справі за № 903/861/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Автосервіс-Альянс”, м.Полтава.

до відповідача: Приватного підприємства “КУРУС ПЛЮС”, м.Луцьк.

про стягнення 46 388,00 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

Встановив: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Автосервіс-Альянс” звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства “КУРУС ПЛЮС” про стягнення 46 388,00 грн. за неналежене виконання умов договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу транспортного засобу №329/19 від 18.07.2019, в частині продажу несправного автомобіля.

Ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі №903/861/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач через відділ діловодства суду подав відзив за вх.№01-57/12971/19 від 15.11.2019 в якому просить суд відмовити в позові в повному об`ємі. Обґрунтовуючи тим, що в липні 2019 між сторонами було погоджено купівлю-продаж транспортного засобу, вантажний марки «Citroen», модель Jumper, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2014 виготовлення, 24.07.2019 даний транспортний засіб був переданий представнику позивача, який діяв за його довіреністю №32 від 19.07.2019. Крім того, звертає увагу суду на те, що при передачі транспортного засобу, представник ТзОВ «Автосервіс-Альянс» оглянув автомобіль, здійснив тестову поїздку та жодних недоліків чи претензій до технічних та якісних характеристик автомобіля не виявлено.

Разом з автомобілем представнику позивача було передано оригінали документів щодо купівлі-продажу транспортного засобу (договір купівлі-продажу №329/19, акт №329/19 приймання-передачі, видаткова накладна №422) для підписання та завірення їх печаткою підприємства та надсилання на адресу ПП «Курус Плюс». 02.09.2019 позивач звернувся до ПП «Курус Плюс» з претензією про виявлення неробочого стану турбіни, дана претензія відповідачем залишена без задоволення, оскільки транспортний засіб передавався у повністю справному стані, а можлива поломка турбіни є результатом неналежної експлуатації покупцем транспортного засобу.

Представник позивача через відділ діловодства суду подав відповідь на відзив за вх.№01-57/13342/19 від 25.11.2019 в якому просить суду задоволити позов в повному об`ємі. Мотивуючи тим, що фактичний детальний огляд реалізованого транспортного засобу, з метою визначення технічного стану даного авто відповідачем забезпечено не було. Наявна несправність була виявлена одразу після виїзду з місця отримання. Звертає увагу суду на те, що даний недолік був умисно прихований відповідачем і не зазначений в момент передачі авто. В підтвердження долучив лист ТзОВ «Автодрайв-Альянс» від 22.11.2019.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

18.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосервіс-альянс» (покупець) та Приватним акціонерним товариством «Курус Плюс» (продавець) було укладено договір купівлі - продажу транспортного засобу №329/19, відповідно до змісту якого продавець зобов`язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити за нього обумовлену грошову суму. (пункт 1.1. Договору).

Згідно п.п 1.2 договору визначено, що продавець продає бувший у використанні вантажний автомобіль, марки «Citroen», модель Jumper, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2014 виготовлення.

Відповідно до п.п 2.1, 2.2 договору сторони передбачили, що продаж транспортного засобу за домовленістю сторін вчиняється за 119 200 грн. в т.ч. ПДВ 19 866,67 грн., які попередньо отримає продавець від покупця, оскільки сторони встановили, що умови договору щодо сплати ціни договору застосовуються до передачі транспортного засобу по акту приймання-передачі. Покупець зобов`язаний здійснити оплату вартості транспортного засобу шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно п.п 3.1, 3.2 договору визначено, що транспортний засіб передається продавцем за актом приймання-передачі, що є невід`ємною частиною даного договору. Транспортний засіб вважається переданим покупцю з моменту підписання акту приймання-передачі.

Згідно п.п.4.4.1 договору покупець має право вимагати вимагати від продавця передачі транспортного засобу у стані, що відповідає технічним нормам звичайним вимогам й умовам даного договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін (Пункт 5.1. Договору).

Однак, даний договір №329/19 від 18.07.2019 підписано в односторонньому порядку зі сторони продавця, а саме: директором ПП «Курус Плюс» - О.Л. Іващенко. (а.с. 56-57)

Акт прийняття-передачі №329/19 від 24.07.2019 вантажного автомобіля, марки «Citroen», модель Jumper, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2014 виготовлення, підписаний також в односторонньому порядку зі сторони відповідача. (а.с. 58)

Видаткова накладна №422 від 24.07.2019 на суму 119 200,00 грн. також підписана лише зі сторони ПП «Курус Плюс».

02.09.2019 позивач звернувся до ПП «Курус Плюс» з претензією про виявлення неробочого стану турбіни та просив сплатити вартість ремонту в розмірі 46388,00 грн., дана претензія відповідачем залишена без задоволення, В обґрунтування підстав для відмови в оплаті відповідач посилався на те, що транспортний засіб передавався у повністю справному стані, а можлива поломка турбіни є результатом неналежної експлуатації покупцем транспортного засобу.

Отже, позивач доводить, що в порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу транспортного засобу №329/19 від 18.07.2019, в частині продажу несправного вантажного автомобіля, марки «Citroen», модель Jumper, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2014 виготовлення, позивач поніс витрати в сумі 46 388 грн. за ремонт туррбокомпресора даного автомобіля, що і стало підставою для звернення до суду.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 181 ГК України визначено, шо господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, для встановлення факту укладення письмового договору необхідна наявність підписів уповноважених осіб сторін та скріплення їх печатками.

Як було вказано вище, договір купівлі-продажу №329/19 від 18.07.2019, акт приймання передачі транспортного засобу №329/19 від 24.07.2019, видаткова накладна №422 від 24.07.2019 та акт огляду реалізованого транспортного засобу №7641/19/001393 підписані односторонньо та скріплені печаткою відповідача, погодження зі сторони позивача відсутнє.

Належні та допустимі докази про оплату позивачем транспортного засобу не надано.

Отже, у суду відсутні правові підстави для висновку, що у сторін склались цивільні права та обов`язки на підставі письмового договору №329/19 від 18.07.2019 купівлі- продажу вантажного автомобіля марки «Citroen», модель Jumper, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2014 виготовлення.

Судом встановлено, що надана позивачем видаткова накладна № 422 від 24.07.2019 на суму 119200 грн. не може вважатися первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не підписана зі сторони ТзОВ «Автосервіс-Альянс», із наданих позивачем доказів в обґрунтування заявленої позовної вимоги про компенсацію вартості зміненого турбокомпресора в автомобілі марки «Citroen», модель Jumper, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2014 виготовлення, встановити обставини чи фактично був переданий спірний транспортний засіб, і з якого автомобіля проводилась діагностика турбокомпресора, а також встановити його технічну справність на момент продажу, не вбачається можливим.

Рахунок на оплату №810 від 31.07.2019 про придбання 8414801190 турбіни не містить відомості на, який саме автомобіль дана турбіна придбавалась, та відсутні докази про його оплату та встановлення саме на спірний автомобіль.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини суд приходить до висновку про недоведеність належними доказами заявлених позовних вимог з боку позивача та відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.

Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено: 28.12.2019р.

Суддя В. М. Дем`як