Рішення № 86707271, 20.12.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/4502/16-ц

Провадження № 2/500/245/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого – судді Присакар О.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Аубекерової Г.В.,

позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Штирбулова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , відділ державної реєстрації та надання інформації з Державних реєстрів секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – Ізмаїльська міська рада Одеської області, ОСОБА_4 , Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про скасування рішення, свідоцтва та знесення самочинно збудованого нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами про знесення самочинно збудованих будівель, які заявою від 22.05.2019 року (т.2., а.с. 137) змінила та просить: визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дмитренко Ольги Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22089033 від 15.06.2015 року 17:55:23; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 39102585 від 15.06.2015 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 17.06.1999 року Ізмаїльським УМВС України в Одеській області, країна громадянства: Україна, місце проживання: АДРЕСА_1 ) державним реєстратором Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дмитренко Ольгою Юріївною; визнати незаконним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності: 100436331 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий об`єкт, об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:658671751106; знести самочинно збудовані ОСОБА_3 будівлі літньої кухні літ. «Б» та сараю літ. «В», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що вона є власником житлових будівель з надвірними спорудами та землекористувачем за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 являється сусідом по межі ділянки з АДРЕСА_1 , ним було збудовано двоповерховий будинок літ. «А», літню кухню літ. «Б» та сарай літ. «В», а пізніше встановлено бруківку. Відносно побудованих ним літньої кухні літ. «Б» та сараю літ. «В», виник спір, оскільки вони побудовані з істотним порушенням будівельних і санітарних норм. Наявність даної будівлі порушує права позивача, а саме: внаслідок самочинного будівництва, відстань будівель від спільної межі становить менше одного метра, а від будинку позивача 1,36 та 1,50 метрів відповідно, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 110/2018 від 28.01.2019 р. Відповідно до Державних будівельних норм 360-92**, додатку 3.1 таблиці 1, мінімальні протипожежні розриви між будівлями повинні становити не менше 6 метрів. Ухил даху будівель відповідача та зливостоки спрямовані в сторону ділянки та будівлі позивача. Оскільки відстань між будівлями становить менше двох метрів, стічні води з даху будівлі стікають на земельну ділянку позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 тим самим підтоплюючи її будівлю, наносять їй шкоду руйнуючого характеру. В будівлі руйнуються стіни та заводиться грибок внаслідок постійної сирості. Будівлі відповідача розміщені таким чином, що перешкоджають позивачеві у повній мірі здійснювати право власності на своє майно, оскільки унеможливлюють доступ та обслуговування позивачем його будівлі. З цього приводу позивач неодноразово зверталась до Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області. Так згідно відповідей ДАБІ в Одеській області №1015-01/11-6013 від 18.04.2016 р. та № 01/11- 3375 від 01.0.2015 р., відповідач самовільно збудував житловий будинок літ. «А», літню кухню літ. «Б» та сарай літ. «В», реєстрація про готовність об`єкта до експлуатації також не відбувалась. По даній справі була проведена судова будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза судовим експертом Скибінською Т.М., за результатами якої був складений висновок № 110/2018 від 28.01.2019 р. У відповіді на третє питання висновку зазначено, що: « відстань від стіни житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 вм. Ізмаїлі, що належить ОСОБА_1 до стіни літньої кухні - літ. «Б», розташованої по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , становить - 1,36 м. Також, в цій відповіді вказано, що відстань від стіни житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 до стіни сараю - літ. «В», розташованої по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , становить - 1,50 м. Це не відповідає п. 15.2.2. ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», в якому зазначено, що: «...Відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами на суміжних ділянках приймається згідно із таблицею 6.7, але не менше протипожежних вимог даних норм», тобто не менше 6 м. Враховуючи те, що об`єкти нерухомості по АДРЕСА_1 , були побудовані пізніше, ніж житловий будинок, розташований по АДРЕСА_3 , експерт прийшов до висновку про те, що порушення вказаних вимог виникло з боку домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 ». Таким чином, вказаним висновком експерта підтверджені факти порушень ОСОБА_3 норм, що фіксувались в актах інспекторів Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції. Жодного документу, який би породжував речове право ОСОБА_3 на земельну ділянку, на якій ним самочинно була збудована житлова будівля, в матеріалах реєстраційної справи немає. Як вбачається з рішення державного реєстратора, в ньому обов`язково передбачений реєстровий номер земельної ділянки, на якій розташоване новозбудоване нерухоме майно, однак такі дані відсутні. Відсутність кадастрового номеру свідчить про те, що земельна ділянка не виділялась ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд. За таких обставин, державний реєстратор не мав законних підстав для проведення державної реєстрації права власності на спірну житлову будівлю за ОСОБА_3 . Таким чином, наступні документи були видані, а дії були вчинені всупереч положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженому Постановою КМ України № 868 17.10.2013 р. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією хоча б встановити ринву для водовідведення та поновити відмощення, але відповідач на дане прохання ніяк не відреагував. У зв`язку з тим, що самочинно збудовані відповідачем з порушенням норм ДБН будівлі, призводять до руйнації будинку позивача та перешкоджають обслуговуванню будинку позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Згідно відзиву відповідача від 13.06.2019 року на змінену позовну заяву (т.2, а.с. 173), ОСОБА_3 зазначає, що твердження позивача про те, що він самовільно збудував літню кухню літ «Б» та сарай літ «В» які не відповідають будівельним і санітарним нормам, в наслідок чого відстань вказаних самовільних будівель від спільної межі становить 1,36 та 1,50 метрів, що підтверджується висновками за результатами перевірки дотримання вимог законності у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16.03.2015 р. та 13.05.2015 р. складеним ДАБІ в Одеській області та проведеною будівельною експертизою, не підтверджуються доказами, у зв`язку з тим, що акти на які посилається позивач скасовані. Окрім того, твердження позивача про те, що домоволодіння з надвірними спорудами добудовано самочинно, не відповідає обставинам справи та спростовується рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради від 19.01.1989 року, яким дозволено ОСОБА_3 добудувати двоповерховий будинок, господарські та побутові будівлі. В позовній заяві з урахуванням змін, позивач та її представник додатково зазначають, що наявність спірних будівель порушують права ОСОБА_1 в зв`язку з тим, що ухил даху будівель ОСОБА_3 та зливостоки спрямовані в сторону ділянки та будівлі позивача та наносять їй шкоду руйнуючого характеру. В будівлі руйнуються стіни та заводяться грибки внаслідок постійної сирості. Однак, твердження позивача є неправдивими, та такими що вводять суд в оману, в зв`язку з тим, що у ОСОБА_3 по всім будівлям встановлені зливостоки на відведені місця які знаходяться заздалегідь від стін будівель и не порушують права позивачки. Позивачем та її представником не надано жодного допустимого доказу на підтвердження обставин на які вони посилаються. Навпаки, якщо шкода руйнівного характеру існує, то вона була спричинена саме позивачем, про що свідчить лист з Управління містобудування та архітектури від 21.09.2010 року, де встановлено факт відсутності зливостоків з даху позивачки по межі між нею та ОСОБА_3 . Тобто, всі дощові стоки стікали та стікають саме на вимощення ОСОБА_1 з даху її ж будинку. Також відповідач зазначив, що додатковою причиною руйнації будинку позивача як і будинку відповідача є яма на якій улаштована вбиральня і яка розташова на земельній ділянці третьої особи ОСОБА_4 , межуючої з позивачем та відповідачем. Крім того, відповідно до положень ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою. Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. При пред`явленні позову, позивач не враховує той факт, що рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради під 19.01.1989 року дозволено ОСОБА_5 побудувати двоповерховий будинок, господарські та побутові будівлі. Одночасно вказані будівлі належать відповідачу на праві власності, які належним чином зареєстровано, а тому не є об`єктом самовільного будівництва. Також матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про порушення прав позивача діями відповідача і наявність причинно-наслідкового зв`язку між здійсненням будівництва відповідачем та руйнацією будинку що належить позивачці, оскільки доказів цього матеріали справи не містять. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою й можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Окрім того, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 26.12.2017 року яке залишено без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 12.07.2018 року рішення міської ради про передачу земельної ділянки ОСОБА_6 були скасовані, правовстановлюючий документ на земельну ділянку ОСОБА_1 був визнаний недійсним та було зобов`язано Радову Н.І знести паркан який межував між будинками сторін по справі. На даний час рішення суду виконано, паркан який самовільно був встановлений ОСОБА_1 у 2017 році знесений і відповідно право власності ОСОБА_1 скасовано. При розгляді вищезазначеної справи за № 500/4172/16-ц було встановлено, що межі між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не відповідають схемі яка затверджена рішенням Ізмаїльської міської ради від 23.04.1964 року. Тобто, рішенням суду першої та апеляційної інстанції, проведеними судовими експертизами, було встановлено, що земельна ділянка вздовж будинку Радової Н.І по межі між ОСОБА_3 повинна перебувати у користуванні ОСОБА_3 і будинок Радової Н.І побудовано на межі. Таким чином, позивач не довела порушення її прав при наявності спірних будівель, та причинно-наслідкового зв`язку між здійсненням будівництва відповідачем та руйнацією будинку. Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, свідоцтва про право власності та запису у Державному реєстрі надійшли 22.05.2019 року. Про реєстрацію права власності та видачу ОСОБА_3 свідоцтва про право власності, ОСОБА_1 знала ще 09.12.2015 року, про що свідчать документи наявні в матеріалах справи. Отже з моменту коли ОСОБА_1 дізналася про реєстрацію права власності та видачу свідоцтва про право власності, тобто з 09.12.2015 року по 22.05.2019 року пройшло більше 3 років і позивач пропустив строк позовної давності, якій підлягає застосуванню. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а відтак - ефективному поновленню порушеного права. Крім того, застосування строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками. Окрім того, необхідно також звернути увагу, що в позові позивач зазначає що, спір виник відносно побудованих літ. «Б» та літ. «В». Однак просить суд не частково скасувати реєстрацію та свідоцтво, а в повному обсязі. Таким чином, враховуючи обставини справи, та надані сторонами докази, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

04.11.2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_1 , Ізмаїльська міська рада про знесення самочинного будівництва (т.1, а.с. 69).

05.12.2016 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Ізмаїльська міська рада про усунення перешкод та знесення майна (т.1., а.с. 90).

22.01.2019 року ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про відмову від позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_1 , Ізмаїльська міська рада Одеської області про знесення самочинного будівництва.

02.10.2019 року представник ОСОБА_3 – ОСОБА_7 , звернувся до суду з заявою про відмову від зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Ізмаїльська міська рада Одеської області про усунення перешкод та знесення майна.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 02.10.2019 рокупровадження у справі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_1 , Ізмаїльська міська рада Одеської області про знесення самочинного будівництва було закрито.Також було закрито провадження у справі за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Ізмаїльська міська рада Одеської області про усунення перешкод та знесення майна.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.08.2016 року провадження по справі відкрито.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.09.2016 року були витребувані з реєстраційної служби виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області належним чином завірені копії реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 658671751106, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.11.2016 року була прийнятадо розгляду позовна заява третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору – ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_1 , Ізмаїльська міська рада Одеської області про знесення самочинного будівництва.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.12.2016 року був прийнятий зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Ізмаїльська міська рада Одеської області про усунення перешкод та знесення майна та об`єднаний в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – Ізмаїльська міська рада Одеської області, ОСОБА_4 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору – ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_1 , Ізмаїльська міська рада Одеської області про знесення самочинного будівництва.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.12.2016 року по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.09.2017 року було відновленопровадження по справі.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2017 року було частково задоволено клопотання судового експерта та зобов`язано ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 надати судовому експерту безперешкодний доступ до об`єктів дослідження, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 для належного проведення експертизи, у час та дату визначену судовим експертом. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2018 року було відновленопровадження по справі.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.02.2018 року було зупинено провадження по справі до набрання законної сили судового рішення по справі № 500/4172/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору міськрайонного управління в Ізмаїльському районі та м.Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень сесії Ізмаїльської міської ради, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов`язання демонтажу.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 25.04.2018 року ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 лютого 2018 року була скасована з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.06.2018 року було відмовлено у прийнятті матеріалів цивільної справи № 500/4097/11 (провадження №2/500/632/18) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про знесення самочинно збудованих об`єктів та об`єднання з цивільною справою № 500/4502/16-ц (провадження 2/500/605/18).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.06.2018 року була призначена по справі судова будівельно-технічна експертиза. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.02.2019 року було відновленопровадження по справі.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.06.2019 року було залучено до участі у справі в якості співвідповідача відділ державної реєстрації та надання інформації з Державних реєстрів секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області (адреса: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 02.10.2019 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 02.10.2019 року продовжено судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – Ізмаїльська міська рада Одеської області, ОСОБА_4 , відділ державної реєстрації та надання інформації з Державних реєстрів секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, про знесення самочинно збудованого нерухомого майна за правилами загального позовного провадження. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву та заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відділу державної реєстрації та надання інформації з Державних реєстрів секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Ізмаїльської міської ради Одеської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. В попередньому судовому засіданні зазаначив, що рішенням виконкому від 1964 року була виділена земельна ділянка під будівництво нерухомого майна, власником якого в даний час є ОСОБА_3 , будівлі літньої кухні літ. «Б» та сараю літ. «В», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 не порушують прав Ізмаїльської міської ради. Позивачем не було надано доказів істотних порушень будівельних норм і правил, тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

В судове засідання ОСОБА_4 не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та витребувану справу, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Змістом права власності є правомочності щодо права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позивач зобов`язаний довести факт самочинності предмету спору, порушення його прав та обґрунтованості захисту його прав лише у такий спосіб, як знесення.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 554/6946/16-ц, суддя-доповідач - Зайцев А. Ю., № рішення82968173.

Європейській суд з прав людини по справі "Іванова і Черкезов проти Болгарії" (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга N 46577/15) від 21 квітня 2016 року, підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору дарування частки житлового будинку від 01.10.2011 року та договору дарування частки житлового будинку від 04.10.2011 року (т.2, а.с. 80 – 86).

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.02.2014 року, серія НОМЕР_3 ОСОБА_8 ОСОБА_9 була зазначена власником земельної ділянки площею 0, 035 га за адресою: АДРЕСА_3 (т.1, а.с. 9).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

16.03.2015 року головним державним інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Терзі В.П. була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно якої було встановлено, що ОСОБА_3 самовільно збудовано житлову будівлю літ. «А», літню кухню літ. «Б» та сарай літ. «В», без отримання документів дозвільного характеру на виконання будівельних робіт з нового будівництва, чим грубо порушено ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (т.1., а.с. 5).

16.03.2015 року головним державним інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Терзі В.П. був винесений припис, яким вимагалось від ОСОБА_3 усунуту порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 16.04.2015 року (т.3, а.с. 22).

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2015 року по справі № 500/1906/15-а була скасована постанова по справі про адміністративне правопорушення № 188 від 26.03.2015 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 96 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрите (т.1, а.с. 21).

Постанова набрала чинності – 26.08.2015 року.

Ухвалою п`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2015 року (т.2, а.с. 184).

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2015 року було встановлено, що перевірка від 16.03.2015 року була проведена Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області відносно позивача з порушенням вимог ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та її результати, а як наслідок, й прийняті документи, які складені й отримані за її результатами, в силу ст. 70 КАС України взагалі не можуть прийматися до уваги, так як ці результати є доказами, одержаними з порушенням Закону.

Таким чином, акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16.03.2015 року та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16.03.2015 року були одержані з порушенням Закону і не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

13.05.2015 року головним державним інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Терзі В.П. та головним державним інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Грабовською С.В. була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно якої було встановлено, що вимога припису від 16.03.2015 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ОСОБА_3 не виконана (т.1., а.с. 6).

13.05.2015 року головним державним інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Терзі В.П. та головним державним інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Грабовською С.В. був винесений припис, яким вимагалось від ОСОБА_3 усунуту порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 13.06.2015 року (т.3., а.с. 5).

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.11.2015 року по справі № 500/3225/15-а була визнана незаконною та скасована постанова по справі про адміністративне правопорушення № 306 від 22.05.2015 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 188-42 КУпАП (т.1, а.с. 24).

Постанова набрала чинності – 25.12.2015 року.

Ухвалою п`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року було закрите апеляційне провадження на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.11.2015 року (т.2, а.с. 179).

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.11.2015 року було встановлено, що ОСОБА_3 15.06.2015 року отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно за № 39102585, а саме на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 і витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.06.2015 року за № 39102650 про реєстрацію зазначеного житлового будинку та зазначені документи свідчать про те, що позивач здав вказаний будинок в експлуатацію, але беручи до уваги, що були дуже стислі строки виконання постанови, а саме 30 - денний термін, позивач не встиг виконати вимоги з незалежних від нього обставин.

Таким чином, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є зданим в експлуатацію.

Рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих № 209 від 23.04.1964 року було вирішено розділити домоволодіння в АДРЕСА_2 на дві самостійні домоволодіння, за домоволодінням, яке належить ОСОБА_10 зареєструвати земельну ділянку площею 225 кв.м, за домоволодінням, яке належить ОСОБА_11 зареєструвати земельну ділянку площею 318 кв.м. (т.1., а.с. 102).

На підставі договору від 22.06.1988 року ОСОБА_12 продав ОСОБА_3 житловий будинок в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 225 кв.м. (т.1., а.с. 100).

Рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів від 19.01.1989 року № 11 було надано дозвіл ОСОБА_3 побудувати двоповерховий житловий будинок, господарські та побутові будівлі, гараж в АДРЕСА_1 (т.1., а.с. 104).

Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дмитренко Ольги Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22089033 від 15.06.2015 року була проведена державна реєстрація права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (т1., а.с. 232).

Державним реєстратором було здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності: 10043631 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий об`єкт, об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 658671751106 (т.1., а.с. 248).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.06.2015 року, серія НОМЕР_4 ОСОБА_3 є власником житлового будинку літ. «А», загальна площа: 145, 9 кв.м, житлова площа: 59,1 кв.м, літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», надвірних споруд 1-7 в АДРЕСА_4 Ізмаїлі, по АДРЕСА_1 (т.1., а.с. 32).

Згідно висновку № 110/2018 судової будівельно-технічної та земельно – технічної експертизи по цивільній справі № 500/4502/16-ц, складеного 28.01.2019 року судовим експертом Скибінською Т.М. (т.2, а.с. 94), експертом була надана відповідь по першому питанню, згідно якого виходячи з проведеного обстеження об`єктів, що входять до складу домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , експертом було встановлено, що об`єкти самочинного будівництва на території домоволодіння по АДРЕСА_1 відсутні.

Таким чином, вищезазначеними доказами спростовується твердження ОСОБА_1 , що будівлі літньої кухні літ. «Б» та сараю літ. «В», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 є самовільними.

Згідно листа управління містобудування і архітектури Ізмаїльської міської ради від 21.09.2010 року №» С-2264 відсутні жолоби і водостічні труби для відводу дощових вод з покрівлі будинку в АДРЕСА_2 на територію своєї земельної ділянки (т.2., а.с. 178).

Таким чином, спростовується твердження позивача, що ухил даху будівель ОСОБА_3 та зливостоки спрямовані в сторону ділянки та будівлі позивача тим самим підтоплюючи її будівлю.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 26.12.2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору міськрайонного управління в Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень сесії Ізмаїльської міської ради, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов`язання демонтажу було скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24 любого 2014 року, серія НОМЕР_3 , видане ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0, 035 га за адресою: АДРЕСА_3 (т.2., а.с. 36).

Постановою апеляційного суду Одеської області від 12.07.2018 року, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 26.12.2017 року було залишено без змін (т.2., а.с. 30).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 26.12.2017 року встановлено, що земельні ділянки сторін не відповідають даним документів первинного відводу, а саме рішенню виконкому Ізмаїльської міської ради №209 від 23 квітня 1964 року та схемі розподілу домоволодіння АДРЕСА_5 на самостійні, а також схематичному плану будівельного кварталу №165 м. Ізмаїл, складеного БТІ 08 серпня 1953 року. Таким чином, збільшення земельної ділянки ОСОБА_1 відбулося за рахунок зменшення площі земельної ділянки шляхом зміщення межі земельної ділянки у бік земельної ділянки ОСОБА_3 .Порушення права позивача шляхом облаштування відповідачем паркану на межі, яка визначена неналежно з урахуванням вищевказаних обставин, підтверджено висновком експерта №3540/24 від 12 травня 2017 року, який суд досліджує лише за обставинами графічної та візуальної фіксації знаходження паркану.

Враховуючи, що будівлі літньої кухні літ. «Б» та сараю літ. «В», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 не є самовільними, позивачем не було надано доказів, що будівлі зведені з істотним відхиленням від проекту, що порушує права позивача або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, що порушують права позивача, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованих ОСОБА_3 будівель літньої кухні літ. «Б» та сараю літ. «В», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні встановлено, що заявою від 22.05.2019 року представник позивача змінив позовні вимоги (т.2., а.с. 137) та просив визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дмитренко Ольги Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22089033 від 15.06.2015 року 17:55:23; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 39102585 від 15.06.2015 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 17.06.1999 року Ізмаїльським УМВС України в Одеській області, країна громадянства: Україна, місце проживання: АДРЕСА_1 ) державним реєстратором Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дмитренко Ольгою Юріївною; визнати незаконним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності: 100436331 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий об`єкт, об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:658671751106.

З дослідженої в судовому засіданні цивільної справи № 500/6939/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_13 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою вбачається, що представником ОСОБА_1 18.12.2015 року до суду була надана заява про забезпечення позову, в якій зазначено, що ОСОБА_3 зареєстрував право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви була додана інформаційна довідка з державного реєстру прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 104, 108 цивільної справи № 500/6939/13-ц).

Таким чином, станом на 18.12.2015 року ОСОБА_1 було відомо про видачу свідоцтва про право власності від 15.06.2015 року та реєстрацію права власності державним реєстратором, однак з позовом про скасування свідоцтва про право власності від 15.06.2015 року, рішення державного реєстратора, запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Радова ОСОБА_14 І ОСОБА_15 звернулась тільки 22.05.2019 року.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим, способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України, до яких належить: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини другої статті 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 712/2902/16-ц, суддя-доповідач - Калараш А. А., № рішення84343789.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дмитренко Ольги Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22089033 від 15.06.2015 року 17:55:23; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 39102585 від 15.06.2015 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання незаконним та скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності: 100436331 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий об`єкт, об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:658671751106, ОСОБА_1 в судовому засіданні не довела яким чином оскаржувані рішення порушують її права та які саме права та якім чином скасування цих рішень призведе до відновлення її прав.

З огляду на викладене суд вважає, що спосіб захисту порушеного права шляхом визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дмитренко Ольги Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22089033 від 15.06.2015 року 17:55:23; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 39102585 від 15.06.2015 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання незаконним та скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності: 100436331 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий об`єкт, об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:658671751106, не є ефективним, та таким, що призведе до відновлення його порушених прав.

За таких обставин, в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дмитренко Ольги Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22089033 від 15.06.2015 року 17:55:23; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 39102585 від 15.06.2015 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 17.06.1999 року Ізмаїльським УМВС України в Одеській області, країна громадянства: Україна, місце проживання: АДРЕСА_1 ) державним реєстратором Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дмитренко Ольгою Юріївною; визнання незаконним та скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності: 100436331 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий об`єкт, об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:658671751106 необхідно відмовити.

За змістом статей 256, 261 і 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 15.06.2015 року, рішення державного реєстратора, запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було відмовлено з підстав їх необґрунтованості, судом не вирішувалось питання про застосування строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 16, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), відділу державної реєстрації та надання інформації з Державних реєстрів секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області (місцезнаходження: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – Ізмаїльська міська рада Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26569223, місцезнаходження: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_7 ), Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дмитренко Ольги Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22089033 від 15.06.2015 року 17:55:23; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 39102585 від 15.06.2015 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 17.06.1999 року Ізмаїльським УМВС України в Одеській області, країна громадянства: Україна, місце проживання: АДРЕСА_1 ) державним реєстратором Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дмитренко Ольгою Юріївною; визнання незаконним та скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності: 100436331 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий об`єкт, об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:658671751106; знесення самочинно збудованих ОСОБА_3 будівель літньої кухні літ. «Б» та сараю літ. «В», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 28 грудня 2019 року.

Суддя: О.Я.Присакар