Рішення № 86706308, 17.12.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/11940/18

Провадження № 2/686/3675/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019

17 грудня 2019 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої – судді Чевилюк З.А.,

з участю секретаря судового засідання Перуна А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницький в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 30 травня 2018 року звернувся до суду, вказавши, що між ним та відповідачем 08.09.2010 року було укладено договір, в результаті якого відповідач отримала кредит в сумі 18900.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач виконала зобов`язання частково, заборгувавши станом на 16.05.2018 року 72773,84 грн., з них 24424,59 грн. – заборгованість за кредитом, 40563,40 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 3844.24 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. – штраф (фіксована часина), 3441,61 грн. – штраф (процентна складова). Відповідач добровільно не згодна сплатити заборгованість, в зв`язку з чим позивач просить стягнути на його користь з відповідача борг за договором у сумі 72773,84 грн. та судові витрати по справі в сумі в сумі 1762,00 грн.

Заочне рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 липня 2018 року позов задоволено частково.

Відповідно до поданої представником відповідача заяви здійснено перегляд заочного рішення від 20 липня 2018 року. За ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2019 року заочне рішення від 20.07.2018 року скасоване та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Позивач подав заяву про розгляд справи за відсутності та підтримав позовні вимоги. Представник відповідача подала письмовий відзив. Вказала на неврегульованість відносин з кредитування між позивачем та відповідачем, пославшись на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3.07.2019 року у справі №342/180/17. Матеріали справи не містять відомостей, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з умов та Правил надання банківських послуг доведені до відома відповідача та погоджені з нею. Крім того, представник відповідача просила застосувати строк позовної давності, оскільки позов подано в травні 2018 року, строк дії картки відповідача 06.2014 року, останнє погашення мало місце в квітні 2013 року. Відсутня письмова домовленість щодо процентної ставки та розміру неустойки/штрафу за невиконання/неналежне виконання кредитних зобов`язань. Позивач у відповіді на відзив заперечив можливість застосування строку позовної давності, оскільки сторонами в Умовах(п.1.1.7.31) передбачено збільшений строк позовної давності.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до позивача з Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку 08.09.2010 року. Згідно випискою по рахунку кредит у розмірі 18900 грн. було надано відповідачу у вигляді встановленого кредитного ліміту та здійснювалось його обслуговування. Останнє погашення відповідачем мало місце в квітні 2013 року. За довідкою Приватбанку ОСОБА_1 отримала картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 зі строком дії перевипущеної картки до 06.2014 року. Останнє погашення за кредитом мало місце в квітні 2013 року, тоді як банк звернувся з позовом до суду 30 травня 2018 року.

Суду не представлено будь-яких доказів на підтвердження узгодження між сторонами відсоткової ставки по кредиту та штрафних санкцій, збільшеного строку позовної давності. Довідка про умови кредитування, що долучена до позову та повторно витребовувалась від позивача представлена в нечитабельному вигляді, а отже не може бути сприйнята судом як належний і допустимий доказ, який може бути проаналізовано судом в силу ст.ст.77,78, 81 ЦПК та якому має бути дана належна правова оцінка.

Тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), збільшеного строку позовної давності.

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим Приватбанком з часу виникнення спірних правовідносин (08.09.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, узгодженого збільшеного строку позовної давності, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17. Тому суд, не бере до уваги при визначені суми заборгованості та під ставності її стягнення Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У звязку з тим, що у договорі не зазначено строк позовної давності, то відповідно до статті 257 ЦК України застосовується загальна позовна давність, яка складає три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати строк позовної давності до спірних відносин та відмовити у задоволені позову ПАТ КБ «Приватбанку».

Не забезпечивши явку уповноваженого представника позивач вимушений нести пов`язані з цими ризики неможливості ефективно відреагувати на обставини, досліджувані в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 12, 13, 81, 263 – 265ЦПК України, ст. ст. 252,256,257,261,525, 526, 611, 625, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код 14360570) у розмірі 72 773,84 грн. за кредитним договором від 08.09.2010 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хмельницький міськрайонний суд.

Позивач:ПАТ КБ «Приватбанк», м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги 50.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2019 року.

Суддя: