Рішення № 86704335, 20.12.2019, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/4233/15-ц

Провадження № 2/661/1227/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року

Новокаховський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Чирського Г.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Нова Каховка в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № НЕN0АD000025700 від 15.01.2008 року, укладеним між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 , в сумі 75519,95 доларів США (за курсом НБУ від 26.08.2015 р. - 1623678,98 грн., ), яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 15848,82 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 3373,39 доларів США, заборгованості з комісії за користування кредитом в сумі 683,72 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в сумі 52006,76 дол. США, а також штрафи відповідно до договору: 11,63 доларів США (фіксована частина), 3595,63 доларів США (процентна складова), станом на 26.08.2015 року, посилаючись на порушення боржником зобов`язань за кредитним договором.

17.12.2015 р. судом ухвалено заочне рішення у справі про задоволення позовних вимог, яке ухвалою суду від 27.09.2019 р. скасовано та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за участю сторін.

Відповідач, його представник у судове засідання не з`явилися, в поданій представником позивача суду заяві він просив суд справу розглядати за своєї відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечував, просив застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи за своєї відсутності, наполягаючи на задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу зі Статуту банку, погодженого НБУ 11.06.2018 року, позивач акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" є правонаступником закритого акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" та публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

Судом встановлено, що згідно з договором № НЕN0АD000025700 від 15.01.2008 року позивач надав відповідачу кредит, в іноземній валюті – доларах США в сумі 15625,37 дол. США на термін до 14.01.2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Після укладення договору між позивачем і відповідачем, відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, виникли певні зобов`язання, що є правовідношеннями, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити) гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Ці зобов`язання згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи свої зобов`язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі.

Позичальником протягом дії кредитного договору порушувалися його умови: не сплачувалися вчасно відсотки за користування кредитом та чергові погашення кредиту, у зв`язку з чим, відповідно до Розрахунку позивача, станом на 26.08.2015 р. утворилась заборгованість в розмірі 75519,95 доларів США (за курсом НБУ від 26.08.2015 р. - 1623678,98 грн., ), яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 15848,82 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 3373,39 доларів США, заборгованості з комісії за користування кредитом в сумі 683,72 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в сумі 52006,76 дол. США, а також штрафи відповідно до договору: 11,63 доларів США (фіксована частина), 3595,63 доларів США (процентна складова).

За положеннями ст. ст. 256-258, 261, 264, 266-267 ЦК України загальна позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, він становить три роки, до вимог про стягнення неустойки такий строк становить один рік, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ст. 253 цього Кодексу встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, у даному випадку відповідач мав обов`язок сплачувати в погашення кредиту та процентів періодичні платежі, отже строк позовної давності належить обраховувати щодо кожного з платежів, за ст. 264 перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання ним свого боргу або іншого обов`язку, після переривання перебіг позовної давності починається заново, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Строк позовної давності з правової точки зору не є тотожним строку дії договору між сторонами, оскільки право на позов у позивача виникало після прострочки відповідачем кожного чергового платежу.

Автоматичне погашення банком частини кредиту в 2014 році з рахунку ОСОБА_1 не свідчить про визнання ним свого боргу та не може слугувати підставою для переривання позовної давності виходячи з наступного.

Підстави переривання строку позовної давності встановлені статтею 264 ЦК України.

Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново ( ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України). При цьому слід враховувати, що переривання строку позовної давності можливе лише тоді, коли такий строк не закінчився.

Відповідно до п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою НБУ №22 від 21.01.2004, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції), або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

З урахуванням обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна умов договору, з яких вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про внесення таких змін; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) платежів.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором в силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника, в даному випадку не оспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається законом або договором, не може свідчити про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Позивачем не надано судом будь-яких належних доказів, що автоматичне погашення частини кредиту з іншого відкритого рахунку ОСОБА_1 відбулось за його згодою.

Навпаки, в матеріалах справи наявна довідка про безпосередню участь відповідача ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України № 128, надана 06.03.2019 року військовою частиною – польова пошта В2603, згідно якої старший солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 22.12.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції Дебальцеве Донецької області, тому він фізично не міг сплачувати кредитні кошти.

Таким чином, бездіяльність ОСОБА_1 стосовно оскарження дій щодо списання коштів поза його волею не може свідчити про визнання ним боргу, тому сума в розмірі 119,92 грн. в якості виплати 27.12.2014 р. судом до уваги не береться.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № НЕN0АD000025700 від 15.01.2008 року відповідач останній раз здійснив платіж за вказаним договором (сплатив комісію) 15 жовтня 2008 року, строк давності в три роки відповідає даті 16 жовтня 2011 року, проте з позовом до суду позивач звернувся з пропуском строку позовної давності тільки 23 жовтня 2015 року, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд виходить з того, що у справі № 14-10цс18 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, за якою, у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-900цс16 Верховний Суд України констатував, що є неправильними та не відповідають нормам матеріального права висновки судів про те, що позовна давність не спливла щодо частини щомісячних платежів за кредитом, право на стягнення яких виникло у межах трьох років до дня звернення банку з позовом до суду.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 266, 273, 274 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутніми у судовому засіданні – у той же строк з моменту отримання копії рішення. Рішення набуває чинності після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Інформацію про розгляд вказаної адміністративної справи можна отримати в мережі Інтернет на офіційному сайті Новокаховського міського суду Херсонській області за посиланням: http://court.gov.ua/fair/sud2117.

Суддя Г. М. Чирський