Рішення № 86703078, 23.12.2019, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1936/19

Провадження № 2/601/752/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого Мочальської В.М.,

за участю секретаря Коляди О.В.,

позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Булави М.А.,

представника відповідача ОСОБА_2 , його представника адвоката Остапчука П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного навчального закладу "Почаївське вище професійне училище" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного навчального закладу «Почаївське вище професійне училище» про поновлення на посаду викладача спецдисциплін, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення судових витрат.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що з вересня 1981 року працював у відповідача на посадах майстра виробничого навчання, старшого майстра та викладача спецдисциплін.

30 серпня 2019 року його звільнено із посади викладача спецдисциплін у зв`язку із скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на незаконність звільнення з підстав порушення відповідачем ст.ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України, того, що відповідачем не було запропоновано йому жодної вакантної посади, не враховано його переважне право на залишення на роботі, він є єдиною працюючою особою в сім`ї, має безперервний стаж роботи, просив позовні вимоги задовольнити.

У жовтні 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позов ОСОБА_1 у якому зазначив, що станом на 01.09.2019 порівняно із 2018 роком чисельність працівників зменшилася на 13,25 штатних одиниць, в тому числі 3,25 педагогічних ставок (викладачів) та 5,75 ставок майстрів. 29 серпня 2019 року було проведено засідання тарифікаційної комісії ДНЗ «Почаївське ВПУ» де розглядалося питання розподілу педагогічного навантаження викладачам, скорочення посад педагогічних працівників. 30 серпня 2019 року на зборах трудового колективу був зачитаний наказ про скорочення штатних посад працівників училища, оголошено про вакантні посади та пропонувалися працівникам, що скорочуються. ОСОБА_1 був відсутній на зборах, а тому повідомлення про скорочення йому було вислане поштою. Трудову книжку позивач забрав у відділі кадрів.

У листопаді 2019 року представник позивача адвокат Булава М.А. подала відповідь на відзив відповідача вказавши, що доводи відповідача необґрунтовані та не підтверджені доказами.

У судовому засіданні позивач та його представник адвокат Булава М.А. підтримали позов з підстав, наведених у позові.

Представники відповідача ОСОБА_2 та адвокат Остапчук П.І. позов не визнали з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу № 89-к від 30 серпня 2019 року по ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» позивача звільнено із займаної посади з 30 серпня 2019 року у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п.1 ст. 40 п. 1 КЗпП України. Виплачено вихідну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку. Підстава: наказ №58 від 06.06.2019 «Щодо попередження працівників про можливе вивільнення».

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 1 квітня 2015 року № 6-40цс15.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року з подальшими змінами зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно наказу міністерства освіти і науки України № 668-к від 10.11.2017 на ОСОБА_2 покладено виконання обов`язків директора ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» з 27.11.2017 до призначення керівника за результатами конкурсу в установленому законодавством порядку.

Згідно повідомлення начальника управління освіти і науки Тернопільської ОДА № 04/2749-11 від 11.09.2018 з врахуванням контингенту учнів на 2018-2019 навчальний рік та кількість штатних одиниць станом на 01.09.2018 у ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» - загальна чисельність працівників - 115 штатних одиниць, в тому числі 25,25 педагогічних ставок (викладачів) та 30,75 ставок майстрів.

Згідно повідомлення начальника управління освіти і науки Тернопільської ОДА № 04-27/2562-26 від 04.09.2019 з врахуванням контингенту учнів на 2019-2020 навчальний рік та кількість штатних одиниць станом на 01.09.2019 у ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» - загальна чисельність працівників – 101,75 штатних одиниць, в тому числі 22 педагогічних ставки (викладачів) та 25 ставок майстрів.

Згідно наказу по ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» № 58 від 06.06.2019 «Щодо попередження працівників про можливе звільнення» прийнято рішення про можливе звільнення працівників з 31.08.2019 у зв`язку з скороченням, підготувати та вручити повідомлення працівникам про можливе звільнення до 20.06.2019 та з метою подальшого працевлаштування вивільнених працівників запропонувати їм працевлаштування на вільні посади, які будуть на час звільнення.

Згідно списку працівників ДНЗ «Почаївське вище професійне училище», яким вручено повідомлення про можливе вивільнення із займаних посад в 2019 році згідно наказу № 58 від 06.06.2019, позивачу вручено повідомлення про можливе звільнення у зв`язку з скороченням посади.

З листа в.о. директора ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» Іськова Р.П. № 697 від 16.102019 вбачається, що в навчальному закладі крім посад майстрів виробничого навчання та викладачів були скорочені посади: заступника директора, методиста, секретаря навчальної частини, 0,5 ставки паспортиста, 0,5 ставки інспектора з кадрів. ОСОБА_1 був відсутній на зборах трудового колективу 30.08.2019, коли був зачитаний наказ про скорочення, трудову книжку забрав у відділі кадрів, можливості запропонувати йому вільну посаду не було. На зборах було доведено до працівників вакантні посади станом на 01.09.2019, а саме: електромонтер з обслуговування та ремонту електроустаткування, слюсар-ремонтник, підсобний робітник, двірник.

З довідки головуючого на зборах трудового колективу ОСОБА_3 від 30 серпня 2019 року в ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» були проведені збори трудового колективу, були присутні 79 працівників навчального закладу, викладач ОСОБА_1 на зборах був відсутній.

З акту інспектора відділу кадрів Онук А.П., старшого майстра ОСОБА_4 , головного бухгалтера Богайчук Т.В., заступника директора з НВхР ОСОБА_5 . від 02.09.2019 вбачається, що ОСОБА_1 не з`явився 30.08.2019 року та 02.09.2019 року для отримання трудової книжки і передачі матеріальних цінностей.

З протоколу № 14 засідання профспілкового комітету ДНЗ «Почаївське ВПУ» від 02.08.2019 вбачається, що засідання профспілкового комітету відбувалося 30.08.2019, 02.09.21019 та розглядалося подання адміністрації щодо скорочення працівників училища. У зв`язку із скороченням кількості годин професійно-теоретичної підготовки за спеціальністю «Кухар, кондитер», «Кухар, офіціант, бармен», «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування» відбулося скорочення посади яку обіймав ОСОБА_1 , а тому дано згоду на скорочення позивача.

В судовому засіданні представники відповідача стверджували про те, що позивач звільнений у зв`язку зі скороченням штату працівників, однак жодних належних та допустимих доказів (штатний розпис) про те, що у ДНЗ «Почаївське ВПУ» проведено реорганізацію шляхом скорочення посад, зокрема посади викладача спецдисциплін, суду не надано.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на листи начальника управління освіти і науки за № 04/2749-11 від 11.09.2018, № 04-27/2562-26 від 04.09.2019 року та дані про контингент учнів ДНЗ «Почаївське ВПУ» на 2018-2019 та 2019-2020 роки як докази проведення скорочення посади позивача є необґрунтованими, оскільки вони містять інформацію про загальну чисельність працівників та учнів, а не про скорочення посади, яку обіймав позивач.

Відповідно до положень ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. З ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року № 6-40цс15, від 1 липня 2015 року № 6-491цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для судів.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Представники відповідача в судовому засіданні не надали доказів продату персонального повідомлення позивача про можливе звільнення, оскільки ні письмове повідомлення, ні представлений список про вручення такого повідомлення, на які посилалися представники відповідача, не містять дати вручення позивачу такого повідомлення.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що позивачу не могла бути запропонована вакантна посада, оскільки він був відсутній на роботі 30.08.2019 року в порушення вимог ст.ст 77, 78 ЦПК України не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому не беруться до уваги судом.

Натомість, з наданого листа в.о. директора ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» Іськова Р.П. № 697 від 16.102019 вбачається, що в навчальному закладі станом на 01.09.2019 були вакантні посади, а саме: електромонтер з обслуговування та ремонту електроустаткування, слюсар-ремонтник, підсобний робітник, двірник.

Як вбачається з пояснень позивача, а також підтверджено представником відповідача ОСОБА_2 під час розгляду справи в судовому засіданні, ОСОБА_1 не пропонувалися вказані посади.

В обґрунтування інших доводів заперечень відповідача проти позовних вимог ОСОБА_1 , які зводяться до того, що 30 серпня 2019 року на зборах трудового колективу був зачитаний наказ про скорочення штатних посад працівників училища, оголошено про вакантні посади та пропонувалися працівникам, що скорочуються, представником відповідача не було надано жодного доказу.

В судовому засіданні також встановлено, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України, оскільки подання власника про розірвання трудового договору з позивачем розглядалося профкомом у відсутності позивача. Відповідачем не представлено доказів про те, що ОСОБА_1 повідомлявся профкомом про розгляд подання про його звільнення.

Доводи позивача про те, що відповідачем не враховано його переважне право на залишення на роботі, він є єдиною працюючою особою в сім`ї, має безперервний стаж роботи є безпідставими, оскільки позивач не надав доказів про те, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі була надана іншому працівникові, а не йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Під незаконним звільненням, в даному випадку, слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом, у тому числі без дотриманням положень статті 49-2 КЗпП України.

Таким чином, судом на підставі пояснень сторін та наданих доказів встановлено, що звільнення позивача відбулося з порушенням порядку, передбаченого статтями 40 та 49-2 КЗпП України.

Положеннями ч. 1 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що позовні вимоги позивача про поновлення його на роботі є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

З урахуванням виданої відповідачем довідки про доходи ОСОБА_1 останніми двома місяцями роботи позивача є травень та червень 2019 року, оскільки у липні та серпні 2019 року відповідач знаходився у відпустці, що не заперечувалось представниками відповідача.

За травень позивачем фактично відпрацьовано 21день, за червень - 18 днів, а всього за вказаний період - 39 днів. Загальна сума заробітної плати за фактично відпрацьовані дні становить 10578.11 грн.

Отже, середньоденна заробітна плата за останні два календарні місяці роботи становить 10578.11 : 39 = 271,23 (грн); вимушений прогул станом на 22 грудня 2019 року- 81 робочий день.

Таким чином, загальний розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу становить 271,23 х 81 = 21969.63 (грн), який і підлягає стягненню на його користь з відповідача без урахування утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, повноваження представника позивача адвоката Булави М.А. підтверджуються договором про надання правової допомоги від 25 вересня 2019 року, яким сторони погодили розмір гонорару.

Згідно ч. 3,4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження наданих адвокатом послуг складено акт виконання робіт (надання юридичних послуг) від 12 грудня 2019 року та товарний чек від 12 грудня 2019 року на загальну суму 6000 гривень, які слід стягнути частково в користь позивача з відповідача з врахуванням принципу розумності, виваженості та справедливості.

Також відповідно до ст. 141 ЦПК України на відповідача покладаються судові витрати, які підлягають стягненню в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 83, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаду викладача спецдисциплін в державному навчальному закладі "Почаївське вище професійне училище" з 30 серпня 2019 року.

Стягнути з державного навчального закладу "Почаївське вище професійне училище" (вул. Кременецька, 31 м. Почаїв Тернопільської області, код ЄДРПОУ 02547524) на користь ОСОБА_1 21969 гривень 63 копійок заробітної плати за час вимушеного прогулу без урахування утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з державного навчального закладу "Почаївське вище професійне училище" (вул. Кременецька, 31 м. Почаїв Тернопільської області, код ЄДРПОУ 02547524) на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

Стягнути державного навчального закладу "Почаївське вище професійне училище" (вул. Кременецька, 31 м. Почаїв Тернопільської області, код ЄДРПОУ 02547524) на користь держави 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні судового збору.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 5695 (п"ять тисяч шістсот дев"яносто п"ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки без урахування утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів допустити до негайного виконання.

Дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вказане рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , номер картки фізичної особи – платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Державний навчальний заклад «Почаївське вище професійне училище, місцезнаходження вул. Кременецька, 31 м. Почаїв Тернопільської області, код ЄДРПОУ 02547524.

Повний текст рішення складено 27 грудня 2019 року.

Головуючий