Рішення № 86703020, 28.12.2019, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4209/19

Номер провадження 2/213/1985/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2019 року м.Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Князєвої Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , до Публічного акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював з 14.04.1992 по 19.02.2019 електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання в кар`єрі, майстром дільниці контактної мережі, водієм дрезини у відповідача. Працював в умовах, які характеризувалися перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.

Загальний стаж роботи на підприємстві в умовах впливу шкідливих факторів становить 27 років 9 місяців.

У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці позивач отримав хронічні професійні захворювання.

У лютому 2019 року рішенням ДУ «Український НДІ промислової медицини» йому встановлено захворювання: 1) радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 та шийна С5, С6, С7 білатеральна з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродисторофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. 2) Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня.

Професійне захворювання було встановлено на підставі даних Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці № 2/2/-11-3/1181 від 18.04.2016, де зазначено, що позивач працював в умовах впливу речовин фіброгенної дії, вібрації загальної, важкості праці, шуму, мікроклімату.

За фактом професійного захворювання було проведено розслідування, за результатами якого складено акт розслідування хронічного професійного захворювання від 05.03.2019.

Актом встановлено, що причиною захворювань є тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та недосконалості робочого місця, позивач виконував роботи в умовах фізичного навантаження, яке перевищувало нормативні показники, та пилу, концентрація якого перевищувала нормативні показники.

Висновком МСЕК 20.06.2019 позивачу встановлено первинно 40 % втрати професійної працездатності з переоглядом в червні 2020 року.

У зв`язку з професійним захворюванням позивачу завдано моральної шкоди. Змінився його спосіб та якість життя, змушений лікуватися, постійно відчуває біль, не може допомагати по господарству, відчуває себе неповноцінною людиною.

У зв`язку із чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 146055 грнта витрати на правничу допомогу в розмірі 3900 грн.

Представник відповідача надав відзив на позов. Вважають позовні вимоги необґрунтованими. В обґрунтування заперечення зазначають, що відшкодування моральної шкоди можливе лише за наявності вини особи, яка її заподіяла. Загальний стаж роботи позивача на підприємстві становить 37 років 09 місяців, стаж у шкідливих умовах – 27 років 09 місяців. Відповідно до п.п. 13.2., 13.3. санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1 № 2/2/-11-3/1181 від 18.04.2016 санітарно-побутове забезпечення працівника було в повному обсязі. Застосування засобів колективного та індивідуального захисту відбувалося згідно з галузевими нормами. АТ «ПІВДГЗК» проводило належне забезпечення позивача необхідними засобами захисту при виконанні трудових обов`язків. Позивач, усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, свідомо тривалий час працював у шкідливих умовах праці, отримуючи за це відповідні пільги, компенсації та більшу оплату.

Позивач пропрацював у шкідливих умовах праці більше 27 років, незважаючи на те, що для отримання права на пенсію на пільгових умовах, йому достатньо було пропрацювати в таких умовах лише 10 років. Таким чином, позивач значно перевищив необхідний для отримання права на пенсію на пільгових умовах час роботи у шкідливих та важких умовах. При цьому позивач знав про негативний вплив на його здоров`я, проте не вчиняв заходів для усунення шкоди – міг перевестися на іншу роботу в межах професії, належне використання засобів індивідуального захисту. Актом не визначені особи, які порушили законодавство про охорону праці. Тому вважає, що саме тривалий стаж роботи позивача став причиною виникнення у нього профзахворювання. Наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем, виробнича діяльність підприємства , яке використовує працю робітників у шкідливих умовах, не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій з прав працівників на охорону праці, встановлених ст.ст. 5-8 Закону України «Про охорону праці». При укладенні трудового договору між сторонами позивачу повідомлено про цмолив праці, наявність шкідливих факторів. Позивач свідомо прийняв запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження здоров`я. Зазначають, що встановлення позивачу 40 відсотків втрати професійної працездатності без встановлення інвалідності свідчить про те, що позивач може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з помірним або незначним зниженням складності робіт, або із зменшенням обсягу виконуваної роботи. Позивач не зазначає, яким чином відповідач порушив його законні права та інтереси, внаслідок чого він отримав моральні страждання. Позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди та спричинення йому моральних страждань. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначають, що до позову не додано доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим неможливо встановити правомірність нарахування, сплати та реальний розмір правової допомоги. Просять відмовити у задоволенні позову та стягненні витрат на правничу допомогу.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Позивач працював у відповідача з 14.04.1992 електрослюсарем з ремонту обладнання в кар`єрі рудоуправління; 11.11.2005 переведений майстром дільниці контактної мережі в рудоуправлінні; 14.02.2006 переведений електрослюсарем черговим і з ремонту обладнання контактної мережі в кар`єрі рудоуправління; 15.06.2007 переведений водієм дрезини рудоуправління; 19.02.2019 звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України (а.с. 19-21, 54).

Відповідно до Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1 № 2/2/-11-3/1181 від 18.04.2016 умови праці, в яких працював позивач у відповідача, є шкідливими (а. с. 25-30).

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 14.02.2019 № 298 встановлено професійне захворювання ОСОБА_1 .: 1) радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 та шийна С5, С6, С7 білатеральна з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродисторофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. 2) Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня (а.с. 8-9).

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05.03.2019 проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача, а саме: 1) радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 та шийна С5, С6, С7 білатеральна з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродисторофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. 2) Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня.

Зазначений діагноз встановлений ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» 14.02.2019.

Відповідно до пункту 16 акту професійне захворювання виникло за таких обставин: внаслідок роботи на різних посадах в рудоуправлінні ПАТ «ПІВДГЗК» в умовах тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та недосконалості робочого місця ОСОБА_1 виконував роботи в умовах фізичного навантаження, яке перевищувало нормативні показники, та пилу, концентрація якого перевищувала нормативні показники.

Згідно з п. 17 акту причиною професійного захворювання визнано:

важкість праці: робоча поза (незручна) 51,8 – 56,8 % зміни, при нормі до 25 % з вимушеними нахилами тулуба уперед під кутом більше 30о 148 – 150 разів за зміну, при нормі 51 – 100 разів; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 40 кг, при нормі до 30 кг, згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014. Пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 % до 70 % в повітрі робочої зони в 2,3 – 9,5 разів перевищує ГДК (4,6 – 19,0 мг/м3).

Осіб, які порушили законодавство про охорону праці не встановлено через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурного підрозділу (а.с. 5-6).

При огляді МСЕК 20.06.2019 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності – 40 %, з них: 20 % – з радикулопатії, 20% – з ХОЗЛ з 10.06.2019 до 01.07.2020. Група інвалідності не визначена (а.с. 7).

ОСОБА_1 з приводу професійного захворювання проходив лікування в медичних закладах з 29.09.2015 по 17.10.2015, з 22.10.2016 по 11.11.2016, з 27.03.2017 по 10.04.2017, з 08.06.2017 по 19.06.2017, з 06.04.2018 по 18.04.2018 (а.с. 10-18).

04.10.2019 між адвокатом Карнаух ОСОБА_3 . та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової роботи № 45/19, відповідно до якої адвокат зобов`язалася надати позивачу правову (правничу) допомогу та юридичні послуги щодо захисту прав та інтересів позивача з будь-яких питань, у тому числі в справі за позовною заявою до відповідача про відшкодування моральної шкоди в зв`язку з втратою здоров`я (а.с. 31). Надано розрахунок судових витрат (а.с. 34). Згідно з актом приймання-передачі правової допомоги адвокат надала такі послуги: надання усної консультації (1 година, вартістю 300 грн); правовий аналіз наданої документації (2 години, вартістю 800 грн); формування переліку необхідних документів для забезпечення доказів по справі (30 хвилин, вартістю 200 грн); копіювання документів для складання позовної заяви (30 хвилин, вартістю 150 грн); вивчення судової практики суду касаційної інстанції (1 година 30 хвилин, 450 грн); складання позовної заяви (2 години, вартістю 800 грн); представлення інтересів у суді (орієнтовний час 2 години, 1200 грн); всього – 3900 грн (а.с. 35). За надані послуги позивачем сплачено 3900 грн (а.с. 33).

Внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях через погіршення здоров`я, постійне лікування, вимушені зміни способу життя, втрати професійної працездатності.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд вважає встановленим факт спричинення позивачу моральної шкоди, внаслідок настання у позивача стійкої втрати професійної працездатності: 40 % з повторним переоглядом без визначення групи інвалідності.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача що позивач був ознайомлений зі шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов`язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагають від нього додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що “громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди”. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров`я, вину підприємства у заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у житті.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили.

Також суд враховує вину підприємства в отриманні позивачем професійного захворювання, тривалість роботи позивача на підприємстві, наявність шкідливих умов праці.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 50000 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням здоров`я.

Підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд вважає доведеним факт отримання позивач правничої допомоги та сплати ним наданих послуг.

Разом з тим, суд вважає, що включення до наданих послуг, за які здійснено оплату, копіювання документів є невиправданим. Крім того, представлення інтересів в суді є безпідставним, оскільки розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Таким чином, підтверджена вартість правничої допомоги – 2550 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог – у розмірі 872,87 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 137, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , до Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ: 00191000) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб, а також витрати на правничу допомогу в сумі 872 (вісімсот сімдесят дві) гривні 87 копійок, а всього – 50872 (п`ятдесят тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 87 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя Н. В. Князєва