Рішення № 86702064, 26.12.2019, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 588/1320/18

2/583/759/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Безрядіної О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

З участю учасників судового провадження:

позивачки (вона ж відповідачка за зустрічним позовом) ОСОБА_1

її представника ОСОБА_3

відповідача (він же позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2

його представника ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

06.08.2018 позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася до Тростянецького районного суду Сумської області із зазначеним позовом, за яким просить зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованого гаражу.

Позовні вимоги мотивує тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 . Мається рішення Тростянецької міської ради №114 від 18.05.1988 року про виділення земельної ділянки під будівництво двохквартирного будинку по АДРЕСА_3 . Рішенням АДРЕСА_4 від 19.0.2016 року їй надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 . Однак, її сусід ОСОБА_2 на своїй земельній ділянці самочинно здійснив будівництво гаражу, при цьому зайнявши частину її земельної ділянки без її на те дозволу. Крім того, відстань між гаражем та її земельною ділянкою не відповідає протипожежним вимогам та нормам, гараж перекриває доступ під`їзду до її території та до каналізації. Вважає, що в даному випадку ОСОБА_2 порушує її права як користувача земельною ділянкою.

05.09.2018 від ОСОБА_1 надійшла позовна заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованого гаражу та прибрати паркан на всій довжині межі з її земельною ділянкою, а також прибрати два фруктових дерева (яблуні) та виноград.

22.07.2019 року під час підготовчого судового засідання ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмета позову та просить зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованого гаражу та зобов`язати ОСОБА_2 прибрати паркан на всій довжині межі з її земельною ділянкою, а також прибрати фруктові дерева в кількості двох штук, які розташовані за парканом на стороні відповідача.

В свою чергу ОСОБА_2 16.10.2018 звернувся до суду із зустрічним позовом, за яким просить зобов`язати ОСОБА_1 дотримуватися правил добросусідства та усунути перешкоди в користуванні його майном та його земельною ділянкою шляхом демонтажу в найкоротший термін за власний рахунок самовільно побудованих сараю та прибудови (веранди) літ. «а» до житлового будинку АДРЕСА_5 зі сторони квартири АДРЕСА_6 , належного ОСОБА_1 та шляхом прибирання фруктових дерев (вишні) з межі між їхніми земельними ділянками.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_7 та використовує земельну ділянку, надану у постійне користування його батьку ОСОБА_5 згідно рішення виконкому Тростянецької міської ради. В свою чергу позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 , яка мешкає по сусідству за адресою: АДРЕСА_1 на початку 2000-х років самовільно без належного дозволу та відповідної проектної документації прибудувала до свого будинку веранду, а також самовільно побудувала сарай, що, на його переконання, і призвело до зменшення площі її земельної ділянки, а стіна самочинно збудованої прибудови стала ближче до їх спільної межі та відповідно до його житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що не відповідає протипожежним вимогам мінімальної відстані між будівлями. Крім того, позивачка за зустрічним позовом на межі з його земельною ділянкою в безпосередній близькості до його воріт посадила два фруктових дерева вишні, при цьому не дотримавши вимог ДБН щодо відстані від межі, що є порушенням правил добросусідства.

Процесуальні дії у справі.

26.09.2018 року ухвалою судді Тростянецького районного суду Сумської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

28.11.2018 року ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою об`єднано із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

03.12.2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , з якого вбачається, що з позовними вимогами останнього вона не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають дійсності, оскільки ним не надано підтверджуючих документів на право власності чи право користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , однак це не перешкоджає йому на протязі кількох років використовувати у власних цілях частину її земельної ділянки, створюючи тим самим їй перешкоди у доступі до під`їзду до вигрібної ями, порушуючи протипожежні та санітарні норми (т.с.1 а.с. 92).

28.01.2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , який є аналогічним за змістом відзиву, поданого нею 03.12.2018 року (т.с.1 а.с.126-127) .

10.06.2019 року ухвалою Тростянецького районного суду клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвоката Чеботарьова О.П. про відвід судді задоволено (т.с.1 а.с.210).

26.06.2019 року на підставі розпорядження голови Тростянецького районного суду Сумської області від 18.06.2019 року до Охтирського міськрайонного суду Сумської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянко(т.с.1 а.с.215-218).

01.07.2019 року ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 11.07.2019 року (т.с. 1 а.с. 219).

Протокольною ухвалою від 11.07.2019 року підготовче судове засідання відкладено на 17.07.2019 року за клопотанням представника позивача за первісним позовом.

Протокольною ухвалою від 17.07.2019 року підготовче судове засідання відкладено на 22.07.2019 року та надано строк для уточнення позовних вимог.

22.07. 2019 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області закрито підготовче провадження по вказаній справі призначено справу до розгляду на 09.09. 2019 року (т.с.2 а.с.32).

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.09.2019 року ОСОБА_1 повернуто заяву про зміну предмету позову, подану нею 09.08.2019 року (т.с.2 а.с.58, 38-47).

09.09. 2019 року оголошено перерву до 22.10. 2019 року з викликом сторін та свідків.

22.10. 2019 року продовжено допит свідків та за клопотанням представника позивача ОСОБА_3 оголошено перерву у зв`язку з повторним викликом свідка ОСОБА_6 на 18.11.2019 року.

18.11.2019 року у зв`язку з повторною неявкою свідка ОСОБА_6 , від якого повернуто всі поштові конверти через їх невручення ухвалено закінчувати розгляд справи без допиту вказаного свідка на підставі наявних у справі матеріалів, оголошено перерву у зв`язку з витребуванням інвентарних справ на домоволодіння по АДРЕСА_9 на 03.12.2019 року.

03.12.2019 року закінчено з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, оголошено перерву до 11.12.2019 року.

11.12.2019 року розгляд справи відкладено на 26.12.2019 року у зв`язку з неявкою ОСОБА_1

Аргументи сторін.

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позові. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 просили відмовити враховуючи, що самочинне будівництво нею не здійснювалося, а сарай і прибудова, на про які вказує ОСОБА_2 вже були зазначені в генеральному плані у 1993 році, тому його аргументи не відповідають дійсності, а позов є необґрунтованим.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог ОСОБА_1 , вказавши, що батько ОСОБА_2 – ОСОБА_5 у 1990 році отримав ордер на заселення в квартиру АДРЕСА_7 . Його батько самочинно нічого не будував, лише переобладнав сарай під гараж. У 1996 році квартира була безоплатно приватизована ним та його батьками у рівних частинах та після смерті батьків він успадкував належні їм частки у квартирі, господарські будівлі і споруди не були приватизовані відповідно до норм діючого законодавства, однак, право власності на них виникло з моменту приватизації квартири. Земельна ділянка під будинком АДРЕСА_3 так само як і земельна ділянка під будинком, в якому проживає ОСОБА_1 знаходиться у комунальній власності Тростянецької міської ради. Разом з тим земельна ділянка площею 329 кв.м. під його квартирою АДРЕСА_7 згідно рішення виконкому Тростянецької міської ради була надана його батьку в постійне користування. Стверджують, що самочинних будівель на території його домоволодіння немає, права ОСОБА_1 ніяким чином він не порушує, тому просили відмовити у задоволенні її позову за безпідставністю вимог. Натомість, ОСОБА_1 самочинним будівництвом сараю та прибудови (веранди) до свого будинку створює йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, так як зазначені будівлі затіняють його земельну ділянку та не відповідають протипожежним вимогам щодо мінімальної відстані між будівлями, а посаджені нею фруктові дерева у притул до його воріт не лише порушують правила добросусідства, а також не відповідають державно-будівельним нормам щодо дотримання відстані між об`єктами будівництва.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, дійшов наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Як встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Тростянецької міської ради народних депутатів № 235 від 27.08.1986 виділено земельні ділянки для будівництва двоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_3 Вузлу зв`язку, правлінню Тростянецького райспоживспілки (т.с.1 а.с.179).

Рішенням виконавчого комітету Тростянецької міської ради народних депутатів № 114 від 18.05.1988 року Тростянецькому заводу мінеральних вод було виділено земельну ділянку площею 800 кв. метрів під будівництво двохквартирного житлового будинку (т.с. 2 а.с.96).

Начальником інспекції (управління) Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Тростянецької міської ради народних депутатів на підставі вказаного рішення виконкому № 114 від 18.05.1988 року надано дозвіл Тростянецькому заводу мінеральних вод для будівництва двохквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 (т. АДРЕСА_10 .2 а.с.97).

Відповідно до технічного паспорту житловий будинок державного загального житлового фонду, фонд житлово-будівельного кооперативу від 31.03. 1993 року будинок за адресою АДРЕСА_5 , який належав заводу «Мінвод», мав такі технічні характеристики: одноповерховий, двохквартирний житловий будинок, кожна з квартир має по три кімнати, загальною площею забудови 155, 1 кв. м, будівля об`ємом 589 куб. м., загальною площею 124, 2 кв. м, жилою площею 84, 7 кв. м.(а. с. 99-101 т. с. 2).

Згідно рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради народних депутатів № 26 від 19.02.1997 про видачу ордерів ОСОБА_7 , яка в послідуючому змінила прізвище на ОСОБА_1 , видано ордер на заселення в квартиру АДРЕСА_6 , що складається з 3-х кімнат, на склад сім`ї із трьох чоловік із зняттям з квартирного обліку (т.с. 1 а.с.3).

30.05.1997 року ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право власності на житло, за яким квартира АДРЕСА_11 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у рівних долях (т.с.1 а.с.7).

В подальшому 18.07. 2003 року позивачка ОСОБА_8 зареєструвала право приватної спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 118 т. с. 2).

Згідно рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради народних депутатів № 327 від 21.11.1990 року ОСОБА_5 , який перебував у контрольному списку по районному вузлу зв`язку за №1, надано ордер на заселення трикімнатної квартири АДРЕСА_12 на склад сім`ї з трьох осіб (т.с.1 а.с.58).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24.04.1996 року квартира АДРЕСА_7 , загальною площею 71,8 кв.м. належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та членам його сім`ї: ОСОБА_10 , ОСОБА_2 Право власності зареєстроване за вказаними особами в Охтирському міжрайонному бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу №45-1255 від 26.06. 1996 року (т.с.1 а.с.55, 56). Квартира АДРЕСА_13 на праві приватної власності належить сім`ї ОСОБА_11 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на житло (т.с.2 а.с. 127).

Згідно рішення Тростянецької міської ради № 7 від 17.01.2001 року ухвалено вилучити земельну ділянку по АДРЕСА_3 площею 664,1 кв.м., яка числиться за Охтирським центром електрозв`язку у зв`язку із зняттям житлового фонду із балансу підприємства та надано в постійне користування земельну ділянку власникам приватизованих будинків для будівництва і обслуговування житлових квартир ОСОБА_5 по АДРЕСА_8 площею 329 кв.м. та ОСОБА_11 по АДРЕСА_14 площею 318, 5 кв.м. (т.с.2 а.с.135).

Судом ретельно перевірено і досліджено матеріали інвентарних справ на домоволодіння обох сторін.

З інвентарної справи за адресою АДРЕСА_5 , вбачається, що це двохквартирний будинок, квартира АДРЕСА_15 на праві власності належить ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у рівних долях згідно свідоцтва про право власності на житло.

Квартира АДРЕСА_6 у вказаному будинку згідно свідоцтва про право власності на житло належить ОСОБА_16 та ОСОБА_9 в рівних долях. За договором дарування частки квартири від 24.08. 2017 року ОСОБА_9 подарував ОСОБА_1 Ѕ частини своєї квартири , отже власником квартири є ОСОБА_1 .

Згідно генерального плану (схеми) від 31.03. 1993 року використовується земельна ділянка площею 577 кв. м., з якої площа 191 кв. м. земельної ділянки заходиться під жилим будинком, а 386 кв. м. під двором. 17.07. 2003 року в даний генеральний план внесені зміни, а саме зменшилась загальна площа земельної ділянки до 555 кв. м., збільшилась площа під будинком до 237 кв. м. та зменшилась площа земельної ділянки під двором до 318 кв. м.

Згідно генерального плану (схеми) на вказаній земельній ділянці розташовані будівлі, а саме будинок позначений літерою «А1» 380 кв. м, прибудови позначені літерами «а» та «а1» площею по 25 кв. м. кожна. Тамбур позначений літерою «а2», сарай літерою «Б» та огорожі під №1, 2 позначені в генеральному плані (схемі) червоним кольором, як самочинне будівництво. (а. с. 94 т. с. 2 ).

Відповідно до довідки – характеристики виданої Комунальним підприємством Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно – планувальних робіт» №789 від 16.08. 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 ), згідно з даними інвентаризації станом на 16.08. 2017 року, квартира має наступні технічні характеристики: квартира чотирьохкімнатна в одноповерховому будинку, загальною площею 89, 3 кв. м., житловою площею 51, 6 кв.м.

Житлова площа та кількість житлових кімнат збільшилася на 9, 2 кв.м у зв`язку з переобладнанням кухні під житлову кімнату, що не є самочинним згідно Наказу Мінрегіонбуд №127 від 24.05. 2001 року зі змінами та доповненнями, затвердженими згідно з наказу №2 від 08.01. 2013 року. Загальна площа квартири не відповідає свідоцтву про право власності, так як у минулому при приватизації житла до неї було включено тільки площі приміщень, які знаходились в капітальних стінах будинку, а площі неопалювальних на той час приміщень, розташованих у прибудовах, не були включені. Право власності на вищевказане майно зареєстроване у книзі №46 за №1970 (а. с. 123 т. с. 2).

З інвентарної справи на домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 ретельно дослідженої в судовому засіданні вбачається, що за вказаною адресою розташований двохквартирний будинок позначений літерою А-1ж з прибудовами до кожної квартири (літ.а,а1) та сарай-гараж (літ.Б), погріб (літ.пг), огорожа 1,2 (т.с.2 а.с.124-136).

Відповідно до генерального плану, який мається матеріалах інвентарної справи за адресою АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_2 з якої вбачається, що згідно генерального плану (схеми) від 21.12.2010 року, реєстрацію поточних змін якого проведено 06.06. 2011 року, на якому зазначені будівлі, а саме будинок жилий позначений літерою «А-1ж», прибудови позначені літерами «а» та «а1», сарай позначений літерою «Б», погріб позначений літерами «пг» та огорожі під №1, 2. (а. с. 129).

Як вбачається з матеріалів справи 25.04. 2018 року Управлінням державної архітектурно – будівельної інспекції у Сумській області проведено позапланову перевірку законності будівництва прибудови до тамбуру та сараю за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якої встановлено, що ОСОБА_1 здійснила вказане будівництво прибудови та сараю без проектної документації, без дозвільних документів та експлуатує їх без прийняття в експлуатацію. Вказані факти про виявлені порушення викладені у відповідному акті від 25.04. 2018 року (а. с. 111 – 119 т. с. 1) та за результатами перевірки на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення і постановою головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 96 ч. 1 КУпАП (т. с. 1 а. с. 120-122), а також складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил ( а. с. 119 т. с. 1). Вказана постанова оскаржувалася ОСОБА_1 в судовому порядку.

В матеріали справи ОСОБА_2 та його представник надали рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 25.03. 2019 року №588/1351/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області в особі головного інспектора Бордулінської Н. О. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.8 ст.96 КУпАП по факту того, що ОСОБА_1 побудувала прибудову до житлового будинку та сарай за адресою: АДРЕСА_1 без документів, які надають право на виконання будівельних робіт, без проектної документації чи будівельного паспорта, а також експлуатує закінчені будівництвом прибудову та сарай за вищевказаною адресою, які не прийняті в експлуатацію. В задоволенні її позову судом відмовлено.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення встановлено, що ОСОБА_1 експлуатує закінчені будівництвом прибудови до житлового будинку, що позначена літерою «а2» та сараю, що позначений літерою «Б», які не прийняті в експлуатацію. Дане рішення набрало законної сили (а. с. 23-29 т. с. 2).

Відповідно до положень ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Крім того, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27. 09. 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Бордулінської Н. О. про визнання протиправним та скасування припису позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано припис №99 від 30.03. 2018 року виданий Головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу управління Державної архітектурно – будівельної інспекції у Сумській області. Вказане рішення набрало законної сили від 23.04. 2019 року (т. с. 2 а. с. 15-20). З вказаного судового рішення встановлено, що відповідно до рішення Тростянецької міської ради №327 від 21.11.1990 року батьку ОСОБА_2 – ОСОБА_5 був виданий ордер на заселення в квартиру АДРЕСА_7 , як працівнику РВЗ №1. Будинок був прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією 05. 10. 1990 року , господарські будівлі відображені в технічному паспорті на будинок складеному 16.06. 1995 року без відмітки «самочинне будівництво», будівництво здійснювалося по іншому проекту 184-16-83.85. З викладеного слідує, що ОСОБА_2 (як і його батьком) не здійснювалося самочинного будівництва і вказана обставина підтверджується цим судовим рішенням, та не підлягає доказуванню в розумінні ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до рішення 6 сесії 7 скликання Тростянецької міської ради № 78 від 19.02.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_9 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства (т.с.1 а.с.6).

Разом з тим, як вбачається з вказаного рішення, остаточний розмір земельної ділянки має бути встановлений при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Вирішуючи вказані позови, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту 1.6 Республіканських будівельних норм «Планування і забудова районів індивідуального житлового будівництва в населених пунктах Української ССР» РСН 341-86 , які введені в дію 01.01. 1987 року та діяли до 17.03. 2017 року, тобто на час спірних правовідносин, прийом в експлуатацію закінчених будівельних житлових будинків з надвірними спорудами проводиться державними прийомними комісіями , призначеними виконкомами місцевих рад народних депутатів.

Згідно до пунктів 2.9 та 2.10 Державних будівельних норм України Житлові будинки для індивідуальних забудовників України ДБН 79-92, які введені в дію 01.04. 1992 року та діяли на час спірних правовідносин, відстань від стін будинків з вікнами, що виходять із житлових кімнат, кухонь, веранд та головних входів у будинок (квартиру) до інших житлових будинків та господарських будівель (без утримання худоби та птахів) має бути не менше 7 м за містобудівельними вимогами. Відстанню між будинками та спорудами вважається відстань між зовнішніми стінами та іншими конструкціями. За наявності виступаючих більш як на 1 м конструкцій будівель або споруд, що зроблені з горючих матеріалів, приймається відстань між цими конструкціями. Відстань між стінами будинків без вікон допускається зменшувати на 20 відсотків, за винятком будинків IIIа, IIIб, IV, IVа, та V ступенів вогнетривкості. Відстань між будинками I та II ступенів вогнетривкості допускається передбачати менше 6 м за умов, якщо стіна вищого будинку, розміщена навпроти іншого будинку, є протипожежною. Для двоповерхових будинків каркасної та щитової конструкції V ступеня вогнетривкості, а також будинків з покрівлями з горючих матеріалів, протипожежні відстані необхідно збільшувати на 20 відсотків. При будівництві одно- та двоповерхових житлових будинків протипожежні відстані між житловими будинками та їх господарськими будівлями в межах пари будинків не нормуються.

Відповідно до п. 6.1.41 Державних будівельних норм України Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» , які набрали чинності з 01.10 2019 рокупри розміщенні будинків в квартирах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1, 0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно – технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН В.1.1-25.Для нової садибної та дачної забудови відстань від межі слід встановлювати не менше 3м. Відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев , які висаджуються, має бути від 4 метрів до 6 метрів в залежності від величини крони (але не менше Ѕ діаметра крони дерева), до кущів 1 метр.

ОСОБА_1 у своїх доводах посилається на те, що ОСОБА_2 на своїй земельній ділянці, яка межує з її земельною ділянкою, здійснив самочинне будівництво гаражу, при цьому змістивши встановлені межові знаки і зайнявши частину земельної ділянки, яка знаходиться у її користуванні. Крім того, ОСОБА_2 на всій довжині межі з її земельною ділянкою встановив паркан та посадив два фруктових дерева (яблуні) та виноград, в чому нею вбачається порушення її прав, як землекористувача.

Надаючи правову оцінку доводам позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

На думку суду, ОСОБА_1 не надала суду в обґрунтування своїх вимог належних, допустимих, переконливих доказів та судом не встановлено з боку відповідача ОСОБА_2 порушень прав ОСОБА_1 , її доводи не знайшли свого підтвердження в суді, а тому суд не може прийняти їх до уваги.

Наданий у справу висновок експерта № 6 земельної-технічної експертизи від 14.05.2019 року, який виконаний в рамках іншої цивільної справи (588/1690/17) на підтвердження своїх доводів позивачкою ОСОБА_1 суд оцінює критично та не може прийняти його до уваги в рамках даної справи з урахуванням вищевикладених обставин. Незважаючи на те, що у даному висновку і вказано, що земельна ділянка за адресою : АДРЕСА_8 , де мешкає ОСОБА_2 складає 332 кв. м, що на 3 кв. м. (332-329), більше ніж надано в постійне користування, відповідно до рішення №7 від 17.01. 2001 року, але в даному висновку не визначено, за рахунок якої земельної ділянки площа його земельної ділянки збільшилась, а тому доводи ОСОБА_17 в цій частині є хибними. Крім того, такий висновок складений на виконання ухвали Тростянецького районного суду Сумської області у межах іншої цивільної справи, а тому суд не приймає даний висновок до уваги під час вирішення зазначеного спору ( т.с.1 а. с. 240-255).

Судом неодноразово у відповідності до положень ЦПК України сторонам роз`яснювалося право заявити клопотання про залучення до участі в справі стороною суміжних землекористувачів, зокрема для вирішення позову ОСОБА_1 , однак, сторони про це заперечували, тому суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Щодо тверджень позивачки за первісним позовом про самовільне переміщення відповідачем паркану, встановленого по межі їх земельних ділянок, суд, в даному випадку не може прийняти їх до уваги, так як в обґрунтування таких доводів ОСОБА_1 не надано жодних належних, допустимих, переконливих доказів. При цьому суд приймає до уваги покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_18 , надані суду з даного приводу.

Так, свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що проживав у квартирі АДРЕСА_13 з часу здачі будинку в експлуатацію, відповідач з батьками проживав у цьому ж будинку у квартирі АДРЕСА_6 . З 1992 року у ОСОБА_5 на території подвір`я біля квартири знаходився сарай, підвал, вбиральня та паркан. Згодом сарай переоблаштували у гараж шляхом встановлення у ньому гаражних воріт на місці дверей у сарай, не змінюючи габаритні розміри цієї господарської споруди. З моменту здачі будинку у експлуатацію між будинками АДРЕСА_16 та № АДРЕСА_5 був встановлений паркан з дерев`яного штахетника, який згодом був замінений на металевий, при цьому його межі не змінювалися. Земельна ділянка під будинком передана у користування.

Свідок ОСОБА_18 в суді пояснив, що мешкає по АДРЕСА_17 , у 1990 році у будинок АДРЕСА_16 вселилася родина ОСОБА_5 , тоді на території домоволодіння знаходився сарай і паркан, з того часу нічого не змінювалося. Станом на 1992 рік у сараї були встановлено гаражні ворота.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що він працював разом з батьком ОСОБА_2 , у 1990 році у будинок АДРЕСА_16 вселилася родина ОСОБА_5 . Потім вселилася сім`я ОСОБА_1 в будинок АДРЕСА_18 року гараж вже був побудований на подвір`ї ОСОБА_2 , а у будинку ОСОБА_1 веранда не була побудована, а на даний час прибудова в неї мається. З моменту здачі будинку ОСОБА_5 в експлуатацію і по даний час на подвір`ї нічого не змінилося. Паркан за весь час не переставлявся, спочатку він стояв на балках дерев`яний, а на даний час з металопрофілю встановлений на тому ж місці.

Суд приймає до уваги такі свідчення як належні і допустимі докази у справі, які спростовують твердження позивачки за первісним позовом, оскільки вони узгоджуються з матеріалами цивільної справи та матеріалами інвентарної справи, сторонами не спростовані та протилежного позивачкою не доведено.

Посилання ОСОБА_1 на те, що відповідачем ОСОБА_2 було здійснено будівництво господарської будівлі без дозвільних документів та з порушенням протипожежних норм не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не надано суду доказів у підтвердження таких доводів, а з матеріалів справи встановлено, що в господарстві ОСОБА_2 відсутнє самочинне будівництво, про що судом зазначалося вище, вказані обставини вже встановлені судовими рішеннями в рамках інших адміністративних справ. Наведені обставини ОСОБА_1 не спростовані в установленому законом порядку. Доказів щодо переміщення ОСОБА_2 паркану, який розділяє їх земельні ділянки, в сторону зменшення земельної ділянки ОСОБА_1 суду не надано, як і не надано доказів, що сарай-гараж (позначений літерою Б) на подвір`ї ОСОБА_2 обмежує ОСОБА_1 доступ до земельної ділянки, якою вона користується чи створює їй інші незручності в користуванні земельною ділянкою або порушуються цим протипожежні норми, тому судом, в даному випадку, не встановлено будь-яких порушень її прав, а отже відсутні законні підстави для їх відновлення.

Щодо прибирання двох фруктових дерев та винограду, про які зазначено у позові, судом не встановлено підстав для задоволення вказаної вимоги позивачки ОСОБА_1 , так як судом не встановлено в даному випадку порушень її прав з боку ОСОБА_2 . Під час судового засідання ОСОБА_2 пояснив, що він обпиляв крону даних дерев так, що вони жодним чином не виступають до земельної ділянки з боку ОСОБА_1 та залишив тільки гілку, яка знаходиться на його подвір`ї, у підтвердження своїх доводів надав у справу фотознімки, тому суд вважає, що права ОСОБА_1 не порушені, а дані фруктові дерева та виноград не чинять їй перешкод у користуванні її земельною ділянкою. Протилежного з боку ОСОБА_1 суду не доведено та встановлені судом обставини нею не спростовані в установленому законом порядку.

Інші доводи ОСОБА_1 також не заслуговують на увагу суду.

Судом вжито всіх необхідних заходів для виклику свідка ОСОБА_6 , який не з`явився, а тому судом ухвалено закінчувати розгляд справи без допиту вказаного свідка з урахуванням вищевикладених обставин.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 суд приходить до наступного.

Так, ОСОБА_2 зазначається, що самочинним будівництвом сараю та прибудови (веранди) літ. а та висадженням двох фруктових дерев (вишні) на межі між їхніми земельними ділянками відповідачкою ОСОБА_1 йому чиняться перешкоди у користуванні його земельною ділянкою.

Щодо самочинного будівництва сараю та прибудови до будинку ОСОБА_1 судом зазначено вище. Вказана обставина встановлена судом, однак, ОСОБА_2 суду не надано належних, допустимих, переконливих доказів у обґрунтування свого позову та у підтвердження своїх вимог про те, що саме цим самочинним будівництвом ОСОБА_1 порушує його права.

Надана ОСОБА_2 копія постанови № 52 по справі про адміністративне правопорушення від 08.05.2018, за якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 4250 грн., а також судові рішення в адміністративній справі про оскарження цієї постанови, якими в позові ОСОБА_1 відмовлено, в даному випадку не підтверджують про порушення прав ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 , а тому в цій частині суд не приймає їх до уваги на підтвердження доводів позивача за зустрічним позовом, оскільки ним не доведено, яким чином факт самочинного будівництва ОСОБА_1 прибудови до будинку та сараю порушує чи обмежує його права (а. с. 123 т.с. 1).

Належних, переконливих, допустимих доказів про порушення прав ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 насадженням фруктових дерев вишні суду не надано. З представлених для дослідження фотознімків неможливо чітко встановити відстань, на якій ростуть фруктові дерева відносно межі вздовж земельних ділянок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому вони не можуть вважатися належним доказом у справі. Інших належних доказів суду не надано.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України). Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Дана норма кореспондується зі ст. 81 ЦПК України, з якої, крім того, вбачається, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи наведене, вирішуючи спір в межах заявлених вимог, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом є необґрунтованими, оскільки ним не доведено, що прибудова під літерою «а», яку він просить демонтувати, чинять йому перешкоди у користуванні його земельною ділянкою, а сарай під познакою «Б» взагалі знаходиться з боку суміжного землекористувача ОСОБА_20 , яка не є стороною по справі, хоча судом неодноразово ставилось на обговорення питання про залучення до участі в розгляді справи суміжних землекористувачів, але сторони відмовилися від залучення до участі в розгляді справи даних осіб.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи наведені докази та даючи їм оцінку, з урахуванням фактичних обставин справи, виходячи з принципів розумності, справедливості, виваженості, пропорційності, розумного балансу інтересів сторін,суд приходить до висновку, що сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в обґрунтування своїх вимог не надано належних, допустимих, переконливих доказів, судом не встановлено порушень їх прав, не встановлено перешкод у користуванні вказаними земельними ділянками, а тому суд не знаходить законних підстав для задоволення позовів. Встановлені судом фактичні обставини сторонами не спростовані, а тому позовні вимоги за первісним та за зустрічним позовом в даному випадку задоволенню не підлягають.

Стосовно судових витрат.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України залишаються без відшкодування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81,89, 141, 247, 259, 263, 264, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити за необґрунтованістю вимог.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено 28 грудня 2019 року.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Т.О.Ярошенко