Ухвала суду № 86701731, 28.12.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9766/19

(1-кп/199/650/19)

УХВАЛА

2019 року грудня місяця 28 дня м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі

головуючого судді: Дяченко І.В.

секретаря судового засідання: Войнової В.К.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12019040630001867 від 08.11.2019 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

за участю: прокурора Федика О.Р., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Ковальчука В.І.,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою на 60 днів, яке обґрунтовує тим, що обвинувачений підозрюється у вчинені умисного тяжкого злочину проти власності, може переховуватися від суду, скоювати інші злочини. Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Ковальчук В.І. заперечували проти такого клопотання прокурора.

В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_1 надав клопотання про зміну раніше обраного запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час, оскільки в нього зламаний колінний суглоб, тому він потребує лікування та медичного обстеження. Таке клопотання обвинуваченого підтримав захисник Ковальчук В.І. Прокурор заперечував проти такого клопотання обвинуваченого.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ), вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, в якій він зазнає судове переслідування та міжнародними контактами, особистості обвинуваченого, його моральними переконаннями.

Тримання під вартою у відповідності до пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення ЄСПЛ «Хайредінов проти України»).

Загальне положення щодо розумних строків тримання під вартою викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішеннях у справі «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», згідно з якою розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні.

ЄСПЛ наголошує у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства від 28.10.1994», що при визначенні «ступеня підозри» підставою для отримання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні «особливої категорії злочинів», а у справі «Боротюк проти України» від 16.10.2010р. визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останній раніше судимий, на теперішній час обвинувачуються у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності – грабіж, поєднаний з проникненням у житло, за який законом у разі доведення вини, обвинуваченому може бути призначено покарання від 4 до 8 років позбавлення волі, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, скоювати інші злочини.

Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

У зв`язку з викладеним, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не може бути застосовані більш м`які альтернативні запобіжні заходи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Розглядаючи клопотання обвинуваченого про зміну раніше обраного запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час, суд бере до уваги, що обвинуваченим не надано офіційних документів про його стан здоров`я та необхідність лікування, яке не може бути проведено в умовах Дніпровської установи виконання покарань №4, не надано суду доказів про неможливість перебування обвинуваченого під вартою з урахуванням стану його здоров`я.

Суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до ст. 183 КПК України вважає більш м`які альтернативні запобіжні заходи такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, забезпечити необхідність виконання процесуальних рішень суду та запобіганню спробам ухилення обвинуваченого від суду або переховування, скоювати злочини, що є винятковими підставами для продовження застосування обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з викладеним та наявністю фактів про існування реального суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи і необхідним та достатнім для виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.369-372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Федика О.Р. задовольнити.

Продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 186 КК України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 25 лютого 2020 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 , з-під варти під заставу, покласти на нього обов`язки: - прибувати до суду за першою вимогою на визначений ними час; - не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає обвинувачений, без відповідного дозволу прокурора або суду; - повідомляти прокурора або суд про зміну постійного місця проживання; - утримуватись від спілкування із потерпілим та особами, які мають статус свідків; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон, або інші документи, що надають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Термін обов`язків у разі внесення застави визначити до 25.02.2020.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 7 днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали.

Суддя:

28.12.2019