Рішення № 86701293, 27.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2019 року м. Київ № 640/8440/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Головного управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському

районі Луганської області;

2) Пенсійного фонду України

про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі по тексту - відповідач 1, ГУ ПФУ в Станично-Луганському районі), Пенсійного фонду України (далі по тексту - відповідач 2, ПФУ) з наступними позовними вимогами:

- визнати неправомірними дії відповідача 2 щодо невиплати призначеної за віком пенсії з 15 січня 2018 року;

- нарахувати позивачу пенсію з 15 січня 2018 року, врахувати середньомісячний заробіток за останні 60 місяців за період з 31 грудня 1991 року;

- зобов`язати відповідача провести виплату позивачу призначеної пенсії за віком з урахуванням заборгованості, що виникла з 15 січня 2018 року шляхом перерахування коштів на рахунок у банку в Португалії;

- зобов`язати відповідача видати позивачу пенсійне посвідчення;

- стягнути з цивільних відповідачів на користь позивача майнову шкоду у сумі 20356,98 грн.;

- нарахувати інфляцію на пенсію, яку позивачу вчасно не віддали з 15 січня 2018 року і матеріальний збиток на день набуття чинності рішенням суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подано всі документи, необхідні для нарахування та виплати пенсії. Проте, відповідачами неправомірно занижено стаж роботи, термін нарахування пенсії та не видано пенсійне посвідчення, протиправно нараховано пенсію не з 15 січня 2018 року, а з 10 травня 2018 року на невигідних умовах, чим порушено ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/8440/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

20 вересня 2019 року від позивача надійшли доповнення до позовної заяви, в яких позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача 2 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії з 15 січня 2018 року; визнати протиправним та скасувати рішення від 25 червня 2018 року відповідача 1 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язати Управління Пенсійного фонду здійснити призначення та виплату пенсії позивачу, зарахувавши до страхового стажу стаж роботи, зазначений у трудовій книжці з 15 січня 2018 року у розмірах, визначених ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мотивовані наявністю у позивача стажу, необхідного для призначення пенсії. Крім того, позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

З приводу поданих позивачем доповнень до позовної заяви, суд зазначає, що в зазначених доповненнях змінено предмет та підстави позову.

Так, відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 7 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

З поданої заяви судом встановлено, що позивачем не надано докази направлення копій таких доповнень до адміністративного позову іншим учасникам справи всупереч вимогам частини 7 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд не приймає до розгляду зазначені вище доповнення до позовної заяви.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання позивача про розгляд справи у спрощеному провадженні з викликом сторін.

Щодо вказаного клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Пунктом 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи

Суд не вбачає підстав про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки характер спірних правовідносин у даній справі незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

23 вересня 2019 року відповідачем 2 подано відзив, з якого вбачається про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки відповідачі діяли на підставі визначених законодавством вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача 2 з запитами про надання інформації щодо пенсійного забезпечення, на які відповідачем 2 надано відповіді від 31 травня 2017 року №16891/02-24, від 12 червня 2017 року №18637/02-24, від 21 червня 2017 року №19769/02-24, від 17 липня 2017 року №22638/02-24, від 11 серпня 2017 року №25557/02-24, від 21 листопада 2017 року №36684/02-24, від 09 жовтня 2017 року №31920/02-24, від 18 липня 2018 року №15131/29-11, від 28 вересня 2018 року №21143/29-11, від 01 березня 2019 року №4601/29-11, від 28 вересня 2018 року №21143/29-11, від 10 травня 2019 року №13259/29-100.

26 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком, додавши до заяви військовий квиток, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про місце проживання (реєстрації) особи, заяву про призначення/перерахунок пенсії, паспорт/посвідку, свідоцтво про шлюб, трудову книжку або документи про стаж; серед переліку документів, яких недостатньо для призначення пенсії зазначено документи про стаж, що визначені порядком підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджених постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637 (навчання 02 січня 1990 - 17 травня 1993) - строк подання до 25 червня 2018 року. При цьому, на пам`ятці пенсіонеру міститься відмітка, що позивач диплом надавати не буде у зв`язку з втратою; довідку про заробітну плату до 2000 року надавати не буде.

З 10 травня 2018 року позивачу призначено пенсію за віком, переказ якої відповідно до Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення здійснюється щоквартально до Португалії за місцем проживання позивача та становить 121,62 грн. щомісячно.

Листами відповідача 1 від 06 лютого 2019 року №13/Ш-1 та від 14 грудня 2018 року №10127/01-18 позивачу надано відповіді на запити щодо призначення йому пенсії та пенсійного забезпечення.

Позивач, не погодившись з зазначеним, звернувся за захистом своїх прав у судовому порядку.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Пенсійне забезпечення громадян в Україні регулюється положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно частини 1, 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до п.1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Згідно п.2.4 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пунктом 4.1, 4.7 Порядку №22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено жодними належними та допустимими доказами наявність у нього правових підстав для отримання пенсії з 15 січня 2018 року з урахуванням чого позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача 2 щодо невиплати призначеної за віком пенсії з 15 січня 2018 року, про нарахування пенсії з 15 січня 2018 року та про зобов`язання відповідача провести виплату позивачу призначеної пенсії за віком з урахуванням заборгованості, що виникла з 15 січня 2018 року не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання перерахування коштів на рахунок у банку в Португалії, оскільки матеріалами справи підтверджено, що виплати проводяться щоквартально шляхом перерахування до Португалії за місцем проживання.

Щодо позовних вимог врахувати середньомісячний заробіток за останні 60 місяців за період з 31 грудня 1991 року, суд зазначає наступне.

Статтею 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, відповідно до положень якої для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

Відповідно до п.1.7 Порядку №22-1 якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено подання позивачем документів, необхідних для визначення права особи на призначення пенсії, зокрема, позивачем не надано довідку про заробітну плату для обчислення пенсії відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням чого відповідачем 1 у відповідності до положень законодавства нараховано позивачу пенсію на підставі наявних документів за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд, з урахуванням чого позовні вимоги врахувати середньомісячний заробіток за останні 60 місяців за період з 31 грудня 1991 року не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача видати позивачу пенсійне посвідчення, суд зазначає, що відповідно до п.4.9 Порядку №22-1 документом, який підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом, що призначає пенсію, відповідно до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень у Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду від 25 березня 2004 року № 4-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06 квітня 2004 року за №427/9026 (зі змінами).

Оскільки Порядок обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень у Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду від 25 березня 2004 року № 4-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06 квітня 2004 року за №427/9026 (зі змінами) втратив чинність 08 грудня 2017 року на підставі Постанови Пенсійного фонду №26-1 від 03.11.2017, механізм оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії визначається Порядком оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 03 листопада 2017 року №26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2017 року за №1464/31332 (далі по тексту - Порядок №26-1).

Відповідно до п.1 розл.2 Порядку №26-1 виготовлення пенсійних посвідчень здійснюється на підставі заяви на виготовлення пенсійного посвідчення та таких відомостей: 1) реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 2) прізвища, імені та по батькові; 3) дати народження; 4) статі; 5) номера особового рахунку; 6) виду пенсії (за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, за вислугу років); 7) групи, підгрупи, причини інвалідності із зазначенням у відповідних випадках нозологічних форм захворювань; 8) терміну дії посвідчення.

Пунктами 1-4 розділу 5 Порядку №26-1 визначено, що пенсійне посвідчення видається особі, якій призначено пенсію, особисто або її законному представнику у разі пред`явлення документів, що дають змогу територіальному органу Пенсійного фонду (банку) ідентифікувати одержувача пенсій та його законного представника, а також документів, що підтверджують статус законного представника (відповідне посвідчення, свідоцтво про народження, рішення суду тощо), та додатково у разі, якщо законний представник є резидентом, - документів, виданих відповідними контролюючими органами, що засвідчують його реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Видача пенсійних посвідчень здійснюється зазначеним у заяві територіальним органом Пенсійного фонду України, електронних пенсійних посвідчень - зазначеним у заяві відділенням банку.

Видача пенсійних посвідчень територіальним органом Пенсійного фонду здійснюється під підпис у журналі обліку пенсійних посвідчень за формою згідно з додатком 6 до цього Порядку.

У разі звернення одержувача пенсії до відділення банку банк здійснює ідентифікацію його особи. Активація банківського платіжного додатка на електронному пенсійному посвідченні (шляхом введення ПІН-коду) та введення ПІН-коду до електронного цифрового підпису здійснюються одержувачем пенсії. Разом з електронним пенсійним посвідченням видається інструкція щодо його використання.

Проте матеріали справи не містять доказів звернення позивача із відповідною заявою до відповідача 1 про видачу пенсійного посвідчення з урахуванням чого суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати позивачу пенсійне посвідчення.

Оскільки позовні вимоги стягнути з цивільних відповідачів на користь позивача майнову шкоду у сумі 20356,98 грн., нарахувати інфляцію на пенсію, яку позивачу вчасно не віддали з 15 січня 2018 року і матеріальний збиток на день набуття чинності рішенням суду є похідними від позовних вимог визнати неправомірними дії відповідача 2 щодо невиплати призначеної за віком пенсії з 15 січня 2018 року, нарахувати позивачу пенсію з 15 січня 2018 року та зобов`язати відповідача провести виплату позивачу призначеної пенсії за віком з урахуванням заборгованості, що виникла з 15 січня 2018 року шляхом перерахування коштів на рахунок у банку в Португалії, суд також відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова