Рішення № 86701291, 27.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2019 року м. Київ № 320/6066/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.04.2018 № 3324396-5602-1008.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

У зв`язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Аблова Є.В., у провадження якого перебувала адміністративна справа № 320/6066/18, для подальшого розгляду справу передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, дану справу розподілено на суддю Григоровича П.О.

Як наслідок, ухвалою від 12.07.2019 справу прийнято до свого провадження суддею Григоровичем П.О.

Крім того, ухвалою від 12.07.2019 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем належним чином усунуто недоліки позовної заяви, внаслідок чого ухвалою від 16.09.2019 вирішено продовжити розгляд адміністративної справи №320/6066/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що він не має жодного відношення до земельної ділянки, яка стала об`єктом оподаткування земельним податком.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Посилається на те, що відповідно до КП «Податковий блок» позивач є власником та/або користувачем земельної ділянки, внаслідок чого нарахування земельного податку є обґрунтованим, а оскаржуване ППР цілком правомірним.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 №3324396-5602-1008, яким ОСОБА_1 визначене грошове зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб в розмірі 57 353,42 грн за податковий період - 2018 рік.

Позивач вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

Як зазначає відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного ППР, контролюючим органом було використано інформацію ІС «Податковий блок» про наявність у власності (користуванні) ОСОБА_1 земельних ділянок на території Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області загальною площею 35,8793 га з цільовим призначенням «для індивідуального садівництва», яка підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацією отриманої від Ясногородської сільської ради.

Зокрема, Ясногородською сільською радою листом від 12.04.2018 №145 надано списки власників (користувачів) земельних ділянок для нарахування земельного податку.

В той же час, позивач наполягає на тому, що він не має жодного відношення до наведеної вище земельної ділянки площею 35,8793 га, внаслідок чого обов`язок доведення обставин наявності на праві власності / користування у позивача такої земельної ділянки, відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.5 статті 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Поряд з цим у частині першій, другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Відповідачем в порушення вимог п.286.1 Податкового кодексу України не надано до матеріалів справи інформації, яка отримана від Центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яка б підтверджувала наявність на праві власності / користування у позивача спірної земельної ділянки в 2018 році.

Одночасно матеріали справи не містять в собі жодних доказів набуття позивачем права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які б знаходились на земельній ділянці, що стала об`єктом оподаткування земельним податком.

Посилання відповідача на інформацію, отриману від Ясногородської сільської ради та відповідно до якої позивач є власником / користувачем відповідної земельної ділянки, судом відхиляються, адже, по-перше, така інформація відповідно до Податкового кодексу України не є підставою для нарахування земельного податку, а по-друге, контролюючим органом не доведено відповідності такої інформації даним земельного кадастру.

Оскільки відповідачем, окрім наведеного, не надано ідентифікації земельної ділянки / ділянок за кадастровим номером, суд позбавлений можливості перевірити належність не визначених родовими ознаками земельних ділянок загальною площею 35,8793 га конкретній фізичній або юридичній особі.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7, 72-77, 143, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.04.2018 № 3324396-5602-1008, прийняте ГУ ДФС у Київській області.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 (сімсот чотири грн 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03151, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 5-А).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя П.О. Григорович