Рішення № 86701285, 27.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2019 року м. Київ № 640/10593/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

третя особа Апарат Ради Національної безпеки і оборони України

про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни від 17 квітня 2019 року про закриття виконавчого провадження № 58727119 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2018 року у справі № 2а-9821/11/2670 поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді, з якої його звільнено - Державного експерта у Відділі проблем національної безпеки у соціальній та гуманітарній сферах Управління соціальної безпеки Департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки, на виконання якого судом видано виконавчий лист від 07 серпня 2018 року.

11 лютого 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 07 серпня 2018 року № 2а-9821/11/2670.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Ліаною Олегівною від 09 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58727119 та, 17 квітня 2019 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Ліаною Олегівною вказане виконавче провадження закрито на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В оскаржуваній постанові від 17 квітня 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 58727119 зазначено, що таке рішення прийнято державним виконавцем на підставі листа Апарату Ради національної безпеки і оборони України від 09 квітня 2019 року № 523/23-03/2-19, відповідно до якого рішення суду виконано шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді державного експерта служби з питань безпеки у воєнній сфері Апарату Ради національної безпеки і оборони України з 27 серпня 2018 року наказом Апарату Ради національної безпеки і оборони України від 16 серпня 2018 року № 475-к.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасування з тих причин, що вважає рішення суду виконаним не у спосіб, встановлений судом, оскільки ОСОБА_1 призначено на тимчасову строкову "декретну" посаду, а до звільнення він працював на підставі безстрокового трудового договору, з огляду на що, вважає посади державного експерта у Відділі проблем національної безпеки у соціальній та гуманітарній сферах Управління соціальної безпеки Департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки та державного експерта служби з питань безпеки у воєнній сфері Апарату Ради національної безпеки і оборони України не рівнозначними.

Також зазначено, що на момент винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, у матеріалах виконавчого провадження був відсутній лист Апарату Ради національної безпеки і оборони України від 09 квітня 2019 року № 523/23-03/2-19, на підставі якого державним виконавцем прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання (суддя Маруліна Л.О.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду (суддя Маруліна Л.О.).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року - скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року заяву судді Маруліної Любові Олександрівни від 09 грудня 2019 року про самовідвід від розгляду адміністративної справи № 640/10593/19 задоволено. Відведено суддю Маруліну Л. О. від розгляду адміністративної справи № 640/10593/19. Передано адміністративну справу № 640/10593/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, для розгляду іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатом автоматизованого розподілу судових справ для розгляду справи було визначено суддю Аверкову В. В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року адміністративну справу № 640/10593/19 прийнято до провадження. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Залучено до участі у справі Апарат Ради Національної безпеки і оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Призначено справу до судового розгляду по суті на 23 грудня 2019 року.

У судове засідання 23 грудня 2019 року представники сторін та третьої особи не прибули про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомленні, клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

Суд на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

09 квітня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Л. О. відкрито виконавче провадження № 58727119 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-9821/11/2670 виданого 07 серпня 2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва про поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді, з якої його звільнено - Державного експерта у Відділі проблем національної безпеки Департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки.

Як вбачається з реєстраційно-контрольної картки № 9356-26-19 Міністерства юстиції України 12 квітня 2019 року до Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист від Ради національної безпеки і оборони України, до якого надано копії наказу Апарату РНБО від 16 серпня 2018 року № 475-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », заяви ОСОБА_1 про відсутність трудової книжки та копію трудової книжки ОСОБА_1 поданої ним під час поновлення на роботі.

17 квітня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Л. О. була винесена постанова № 58727119 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з вказаною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що порушує права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон №1404-VIII ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі по тексту - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно зі статтею 18 Закону № 1404-VIIІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною першою статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 65 Закону № 1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу (пункт 34).

Отже з наведених норм слідує висновок, що відповідно до Закону № 1404-VIII належними доказами виконання боржником рішення у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення про поновлення на роботі є: наказ про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник надав державному виконавцю копію наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 від 16 серпня 2018 року № 475-к та копію трудової книжки позивача, в якій наявний запис від 27 серпня 2019 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Апараті Ради національної безпеки і оборони України, призначивши на рівнозначну посаду державного експерта служби з питань безпеки у воєнній сфері на умовах строкового трудового на час знаходження ОСОБА_2 , у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

З наказу Апарату ради національної безпеки і оборони України «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » від 16 серпня 2018 року № 475-к вбачається, що позивача поновлено на роботі в Апараті Ради національної безпеки і оборони України, призначивши на рівнозначну посаду державного експерта служби з питань безпеки у воєнній сфері Апарату Ради національної безпеки і оборони України (на умовах строкового трудового на час знаходження ОСОБА_2 , у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) з 27 серпня 2018 року, яка відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про державну службу» є рівнозначною посаді, з якої ОСОБА_1 було звільнено з роботи в Апараті РНБО України згідно з розпорядженням Секретаря Ради національної безпеки і оборони України від 09 червня 2011 року № 389/2011-к «Про надання відпустки і Мартиненку з наступним звільненням».

Судом встановлено, що вказаний наказ був оскаржений ОСОБА_1 в судовому порядку, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2019 року залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України про визнання протиправним та скасування наказу від 16 серпня 2018 року № 475-к. Вказана ухвала набрала законної сили 10 квітня 2019 року.

Судом встановлено, що боржником було надано державному виконавцю наказ про поновлення стягувача на роботі та копія трудової книжки, в якій зроблено відповідний запис.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв у межах, визначених положеннями Закону України "Про виконавче провадження", а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд критично ставиться до тверджень позивача, що на момент винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, у матеріалах виконавчого провадження був відсутній лист Апарату Ради національної безпеки і оборони України від 09 квітня 2019 року № 523/23-03/2-19, на підставі якого державним виконавцем прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а саме на вказаному листі міститься відмітка Міністерства юстиції України від 12 квітня 2019 року № 9356-26-19 про його прийняття та подальшого руху до державного виконавця.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем у ході судового розгляду справи доведено правомірність винесення оскаржуваних постанов.

Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 287, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова