Рішення № 86701282, 27.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2019 року м. Київ № 640/9715/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача в частині відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті позивачу пенсії за вислугу років листом від 22 грудня 2018 року №140149/06 ГУ ПФУ;

- визнати, що наявні у позивача вислуга років та стаж роботи на посадах прокурорів є достатніми для призначення пенсії за вислугу років;

- зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років у розмірі 60% від місячного (чинного) заробітку, визначеного відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 27 листопада 2018 року №18-182зп, починаючи з 28 листопада 2018 року (з дня звернення за пенсією) без обмеження розміру пенсії, а в подальшому довічно здійснювати належні позивачу виплати пенсії за вислугу років щомісячно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача достатній стаж для призначення йому пенсії за вислугу років, у тому числі на посадах прокурора та слідчого прокуратури.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/9715/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем 08 жовтня 2019 року подано відзив, з якого вбачається про незгоду із заявленими позовними вимогами у зв`язку з відсутністю станом на дату звернення необхідного стажу відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що позивач в прокуратурі Донецької області працював з 14 червня 1996 року по 17 серпня 2004 року на посадах стажиста помічника прокурора, старшого слідчого; звільнений у зв`язку з переведенням до ГПУ; з 18 серпня 2004 року по 29 вересня 2005 року працював в ГПУ на посаді слідчого; з 16 серпня 2006 року по 14 липня 2010 року працював в прокуратурі Київської області на посадах старшого слідчого, слідчого; з 15 листопада 2012 року по 16 березня 2015 року працював у прокуратурі Київської області на посадах старшого слідчого, прокурора, заступника начальника відділу здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих, начальником відділу наглядової діяльності при проведенні досудового розслідування в органах прокуратури; звільнений у зв`язку з переведенням до ГПУ; з 17 березня 2015 року та на даний час працює в ГПУ на посадах: слідчого, старшого слідчого.

Крім того, позивач з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року проходив навчання на денній формі української юридичної академії (переіменована в Національну юридичну академію України); з 09 липня 2010 року по 04 листопада 2012 року проходив військову службу в органах СБУ на посадах керівного складу.

Листом від 22 грудня 2018 року ГУ ПФУ за результатом розгляду заяви позивача від 28 листопада 2018 року про призначення пенсії за вислугу років повідомлено, що відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: "з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; згідно наданих позивачем документів стаж за вислугою років становить 19 років 2 місяці 28 днів, з них 2 роки 3 місяці 24 дні на прокурорських посадах, тому право на призначення пенсії відповідно до Закону № 1697 відсутнє".

Позивач, не погодившись з зазначеним, звернувся за захистом своїх прав у судовому порядку.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

На час виникнення спірних правовідносин та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, питання пенсійного забезпечення прокурорів та працівників прокуратури врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 р. (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону №1697-VII, гарантії незалежності прокурора забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.

Відповідно до ст. 15 Закону №1697-VII прокурором органу прокуратури є:

1) Генеральний прокурор;

2) перший заступник Генерального прокурора;

3) заступник Генерального прокурора;

4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор;

4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України);

6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України);

7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України);

8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Згідно з ч. 1 ст. 86 Закону №1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: - з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

У відповідності до ч. 6 ст. 86 Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст. 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів, слідчими, суддями, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання, військова служба тощо.

Частиною 8 ст. 86 Закону №1697-VII визначено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які, зокрема, безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури.

Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (ч. 13 ст. 86 Закону №1697-VII).

Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішеннями Конституційного Суду України №1-рп від 13.05.1997 р., № 1-рп/99 від 09.02.1999 року та № 3-рп/2001 від 05.04.2001 р. встановлено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з ч. 6 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-XII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. Водночас, час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.

Тобто, за вищенаведених положень Закону № 1697-VII, посади помічників прокурорів, старших помічників прокурорів, стажистів зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу - стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону.

Проте, суд вважає, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, належить застосовувати норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку, за наявності на день звернення (з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року) вислуги не менше 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років).

При цьому, статус стажиста, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання, посада слідчого прокуратури, прирівнюються до статусу прокурора органу прокуратури, військова служба зараховуються до статусу роботи на прокурорських посадах.

Як зазначено у листі відповідача, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років 28 листопада 2018 року. За результатами розгляду даної заяви відповідачем прийнято рішення про відмову у призначені пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» через відсутність правових підстав для її призначення, за відсутністю відповідного стажу.

Відмова у призначенні пенсії була обґрунтована тим, що згідно наданих документів стаж за вислугою років позивача становить 19 років 2 місяці 28 днів, з них 2 роки 3 місяці 24 дні на прокурорських посадах. При цьому, відповідачем жодними доказами не обґрунтовано та не зазначено обставин, на підставі яких він дійшов висновку про відсутність у позивача на день звернення вислуги років та стажу роботи на відповідних посадах, необхідного для призначення йому пенсії відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII, зокрема, не зазначено вислугу років та стаж роботи, які не зараховано до необхідних для призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надано жодних доказів на підтвердження відсутності у позивача на день звернення вислуги років та стажу роботи на відповідних посадах, необхідного для призначення йому пенсії відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII.

Позивачем, в свою чергу, на підтвердження станом на 28 листопада 2018 року вислуги років та стажу роботи на відповідних посадах, необхідного для призначення йому пенсії відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII, долучено до матеріалів справи копію трудової книжки, з якою вбачається, що позивач в прокуратурі Донецької області працював з 14 червня 1996 року по 17 серпня 2004 року на посадах стажиста помічника прокурора, старшого слідчого; звільнений у зв`язку з переведенням до ГПУ; з 18 серпня 2004 року по 29 вересня 2005 року працював в ГПУ на посаді слідчого; з 16 серпня 2006 року по 14 липня 2010 року працював в прокуратурі Київської області на посадах старшого слідчого, слідчого; з 15 листопада 2012 року по 16 березня 2015 року працював у прокуратурі Київської області на посадах старшого слідчого, прокурора, заступника начальника відділу здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих, начальником відділу наглядової діяльності при проведенні досудового розслідування в органах прокуратури; звільнений у зв`язку з переведенням до ГПУ; з 17 березня 2015 року та на даний час працює в ГПУ на посадах слідчого, старшого слідчого; з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року проходив навчання на денній формі української юридичної академії (переіменована в Національну юридичну академію України); з 09 липня 2010 року по 04 листопада 2012 року проходив військову службу в органах СБУ на посадах керівного складу. Крім того, позивачу під час проходження військової служби в органах СБУ нараховано пільговий стаж 5 місяців 05 днів, що підтверджується довідкою від 02 жовтня 2017 року №12/56-143

Таким чином, станом на дату звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії стаж роботи позивача на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років становив 24 роки 3 місяці 2 дні, з яких 21 рік 7 місяців 28 днів на посадах прокурора та прирівняних до них, які дають право на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII.

Суд також зауважує, що ч. 1 ст. 86 Закону №1697-VII встановлено, що стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років за цим Законом обраховується станом на день звернення до уповноваженого органу за призначенням пенсії.

Таким чином, відповідач зобов`язаний, при прийнятті рішення про призначення пенсії позивача за вислугу років, взяти до уваги те, що позивач звернувся до відповідача за призначенням пенсії 28 листопада 2018 року, відтак, відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» є протиправною, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в іншій частині позовних вимог, суд виходить з такого.

Перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наведені норми, суд, з метою всебічного і повного захисту прав позивача, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років у розмірі 60% від суми його місячної заробітної плати, визначеного відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 27 листопада 2018 року №18-182зп, починаючи з 28 листопада 2018 року.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині здійснення вищевказаних належних виплат пенсії позивачу за вислугу років щомісячно без обмежень, оскільки 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким внесено зміни в статтю 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Наведені положення є імперативними та встановлюють обмеження в розмірі виплачуваної особі пенсії, неконституційними не визнавались, а тому останні повинні враховуватись при здійсненні перерахунку та виплати пенсії.

Саме така правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.04.2016 року № К/800/51579/15.

При цьому, щодо заявленої позивачем вимоги про здійснення належних позивачу виплат пенсії у подальшому довічно щомісячно, то такі позовні вимоги, на переконання суду, є передчасними, оскільки розв`язання спору на майбутнє, за умови можливого порушення прав позивача, зокрема перерахуванням пенсії з певними обмеженнями, чинним законодавством не передбачено.

Щодо позовних вимог визнати, що наявні у позивача вислуга років та стаж роботи на посадах прокурорів є достатніми для призначення пенсії за вислугу років, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

В свою чергу, виходячи із заявленої позовної вимоги, відсутні підстави для її задоволення, оскільки положеннями КАС України не передбачено наявність підстав для визнання достатніми вислуги років та стажу роботи для призначення пенсії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років листом від 22 грудня 2018 року №140149/06 ГУ ПФУ.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 60% від суми його місячної заробітної плати, визначеної відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 27 листопада 2018 року №18-182зп, починаючи з 28 листопада 2018 року.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова