Рішення № 86701194, 26.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Київ № 826/18490/16

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2016 №417-1305.

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.04.2016 №417-1305.

Ухвалою суду від 29.11.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд. У судовому засіданні 11.05.2017 вирішено продовжувати судовий розгляд у письмовому провадженні. На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл судових справ та протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями - справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Донцю В.А. Ухвалами суду: від 28.12.2018 - справу прийнято до провадження та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строк для подання додаткових пояснень у разі необхідності; від 26.12.2019 - замінено відповідача - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на правонаступника - ГУ ДФС у м. Києві.

Позов обґрунтований тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню оскільки відповідачем не надані документи, на підставі яких сформовано нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, здійснення розрахунку податку на підставі витягу з Державного земельного кадастру станом на 05.05.2016.

Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, суд установив.

На підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 29.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мальченко Т.В., ОСОБА_1 отримала у власність нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №40) (в літ. А) загальною площею 101,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на це нежиле приміщення було зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується довідкою №117839277.

Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від №417-1305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 23194,16 грн. з земельного податку фізичних осіб.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його в адміністративному порядку.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 25.08.2016 №5498/Д/26-15-10-02-16 та рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 28.10.2016 №11321/Д/99-99-11-03-01-15, первинна та вторинна скарги Позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулась з позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, ПК України).

Податковим кодексом України встановлювалось:

земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14 статті 14);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14 статті 14);

платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (підпункти 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269);

об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270);

підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286);

власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пунктом 287.8 статті 287 ПК України).

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина перша); якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга).

За змістом статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судом установлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 29.07.2013 отримала у власність нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №40) (в літ. А) загальною площею 101,20 кв.м. за адресою: м . Київ, вулиця Довнар - Запольського, будинок 11.

Право власності на це нежиле приміщення було відповідним чином зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується довідкою №117839277. Позивачем визнається обставина, що вона протягом 2016 року була власницею вказаних приміщень. Отже, за змістом наведених правового регулювання позивач як фізична особа, власниця нерухомості була платником земельного податку.

Підставами позову зазначено необґрунтований розрахунок земельного податку, зокрема, невірно зазначено грошову оцінку земельної ділянки.

Як уже зазначалось, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За змістом статей 15, 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-V до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними.

Законом України "Про оцінку земель" від 11.12.03 р. №1378-IV (зі змінами) встановлено:

підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (частина перша статті 15);

нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (частини перша, друга статті 18);

за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частини перша, друга статті 20).

технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частини перша-третя статті 23).

Згідно з пунктом 21 "Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (з наступними змінами та доповненнями) дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Отже, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).

Відповідачем доводи що необґрунтованого розрахунку заперечено. Зі змісту заперечень убачається, що під час розрахунку земельного податку позивачу використано: інформацію з довідки Департаменту земельних ресурсів (КМДА) від 09.07.2015 №Н-00027/2015 про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки; договір купівлі-продажу від нежилих приміщень від 29.07.2013 №692; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на нежиле приміщення загальною площею 101,2 кв.м.; витяг з державного земельного кадастру станом на 05.05.2016 щодо оцінки землі.

Однак, як вбачається з наданого розрахунку платежів зі сплати земельного податку на 2016 рік, грошова оцінка земельної ділянки без номера та дати становила - 773138,57 грн., в той час як згідно з довідкою від 09.07.2015 №Н-00027/2015 грошова оцінка частини земельної ділянки становить - 539524,47 грн. Тобто, податковим органом під час визначення суми грошового зобов`язання не взято до уваги довідку від 09.07.2015 №Н-00027/2015 Департаменту земельних ресурсів (КМДА), а суму грошового зобов`язання визначено відповідно до розрахунку платежів зі сплати земельного податку на 2016 рік, який складено контролюючим органом. Крім того, як убачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, його прийнято 23.04.2016, водночас витяг з Державного земельного кадастру щодо грошової оцінки земельної ділянки сформований 05.05.2016.

На думку суду, відповідачем не доведено, правомірності винесення оскаржуваного рішення при здійсненні розрахунку такого зобов`язання та не спростовано доводів позивача щодо необґрунтованого розрахунку земельного податку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак податкового повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.04.2016 №417-1305 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 551,21 грн. (квитанція від 24.11.2016 №96114337). Отже, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,21 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23 квітня 2016 року №417-1305.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,21 грн. (п`ятсот п`ятдесят одна гривня 21 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, місцезнаходження: 04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець