Рішення № 86701109, 26.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Київ № 826/11298/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії без обмежень з 01.01.2016 як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" від 23.12.2015 №900-VIІІ, статтями 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на підставі наданих довідок МВС України від 23.03.2018 №22/6-4930 про розмір грошового забезпечення поліцейського, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та Ліквідаційної комісії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.07.2018 "Про розрахунок пенсії за вислугу років" (пенсійна справа №А4930);

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Києві здійснити виплату нарахованої 05.07.2018 пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" від 23.12. 2015 №900-VIII, статтями 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на підставі наданих довідок МВС України від 23.03.2018 № 22/6-4930 про розмір грошового забезпечення поліцейського, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та Ліквідаційної комісії Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві від 05.07.2018 "Про розрахунок пенсії за вислугу років" (пенсійна справа №А4930) для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських та розрахунку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві пенсії за вислугу років ОСОБА_1 від 05.07.2018 (пенсійна справа №А4930), місячна виплата якої склала 45.159,35 грн., а її заборгованість на 01.06.2018 - 1.029.590,51 грн. Виплати здійснити негайно, без встановлення будь яких обмежень.

Ухвалою суду від 14.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до його пенсії протиправно застосовано обмеження максимальним розміром, що порушує право позивача на соціальний захист, як пенсіонера органів внутрішніх справ України.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Судом відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні на підставі пункту 1 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази, суд установив.

Відповідно до посвідчення від 28.02.2005 №4640 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" з 28.02.2005.

Як убачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.12.2017 №31051/03К-3603 позивач перебуває на обліку в управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 21.03.2018, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження розміру та з включенням сум які передбачені, як інваліду війни ІІ групи (при виконанні обов`язків в/с), ліквідатора аварії на ЧАЕС І категорія (під час служби при виконанні обов`язків в/с), підвищення за постановою Уряду України 2012 році №355; премії - 99,2%, за особливі умови служби - 50,0%; за безперервну службу в ОВС - 90,0%; по указу президента - 100,0%; за таємність - 15,0%; надбавки дільничних - 15,0%.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 19.04.2018 повідомило позивача, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України з 01.01.2016 проведено перерахунок пенсії та відповідно до Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб які втратили працездатність, з 01.01.2018 максимальний розмір пенсії становить 13730,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо обмеження розміру нарахованої пенсії та виплати пенсії в меншому розмірі.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

На думку позивача, відповідачем протиправно обмежено максимальний розмір пенсії, наслідком чого є отримання пенсії в меншому розмірі ніж гарантовано вказаним Законом. Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років від 15.05.2018 підсумок пенсії позивача складає 45159,35 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії - 13730,00грн.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII (набрав чинності з 01.01.2016) частину п`яту статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" доповнено реченням: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Разом з тим, згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

Судом встановлено, що пенсію ОСОБА_1 призначено на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 28.02.2005. Отже, до позивача наведене обмеження щодо виплати пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2016 не може бути застосоване (наприклад, постанова Верховного Суду від 03.10.2018 справа №127/4267/17).

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII зі змінами, зокрема, частина сьома статті 43, згідно з якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Наведені положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06.12.2016 №1774-VIII (набув чинності з 01.01.2017) у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року". Перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06.12.2016 №1774-VIII визначено коло осіб, щодо яких обмеження з виплати пенсій протягом визначеного періоду не застосовуються.

Як уже зазначалось, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 частина сьома статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII зі змінами втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. На думку суду, внесення змін до положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у спосіб заміни слів і цифр "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року" не могло бути здійсненим, оскільки положення до яких вносились зміни втратили чинність (не існувало норми, до якої можна було б внести зміни), тобто такі зміни є нереалізованими (наприклад, постанови Верховного Суду: від 06.11.2018 справа №522/3093/17; від 16.10.2018 справа №522/16882/17).

Оскільки, виплата пенсії позивачу обмежена, в тому числі, на підставі частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, яка втратила чинність з 20.12.2016 на підставі рішення Конституційного Суду України 20.12.2016 №7-рп/2016, до якої внесено зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06.12.2016 №1774-VIII, які за висновком суду є нереалізованими, така підстава для обмеження максимального розміру пенсії є протиправною.

Щодо виплати пенсії в 2018 році в розмірі 13730,00 грн., то представником відповідача зазначено, що такий розмір визначено відповідно статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (набрав чинності з 01.10.2011), за якою максимальний розмір пенсії призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" <...> не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Пунктом 2 розділу Прикінцевих та перехідних положень цього Закону передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Судом уже вказувалось, що пенсія позивачу призначена 28.02.2005, відповідно ці положення не можуть бути поширені на позивача (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 справа №127/4267/17).

З урахуванням наведеного, застосуванню підлягають положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI щодо непоширення на позивача обмежень максимального розміру пенсії.

З огляду на зроблені судом висновки, зважаючи на судову практику, слід дійти висновку про обґрунтованість вимог позивача про протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром, відповідно підлягає задоволенню вимога про зобов`язання відповідача виплатити різницю між виплаченою та нарахованою пенсією за відповідний період.

Позивачем заявлено вимогу здійснити виплату нарахованої пенсії негайно, без встановлення будь-яких обмежень.

Пунктом 1 частини першої статті 317 КАС негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, вимога про негайну виплату перерахованої суми, задоволенню не підлягає.

Щодо строків звернення до суду, то Верховний Суд в складі колегії Касаційного адміністративного суду в рішенні від 15.02.2018 у зразковій справі 820/6514/17 дійшов висновку, що право на перерахунок пенсії з 01.01.2016 не може бути обмежений будь-яким строком.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями). Оскільки сторонами не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії без обмеженням її максимальним розміром з 01 січня 2016 року.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією, з 01 січня 2016 року.

У задоволенні решти позову відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець