Рішення № 86701106, 26.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2019 року № 826/5490/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою

відповідальністю «Глобус»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправним та скасування розпорядження від 06.04.2017 № 949 «Про застосування заходу впливу до Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в діях позивача відсутні порушення законодавства про фінансові послуги, оскільки ним було в повному обсязі виконано зобов`язання за договором страхування, а розмір страхового відшкодування визначено без врахування податку на додану вартість, оскільки особа, яка здійснювала ремонт транспортного засобу та якій перераховано суму відшкодування, не є платником податку на додану вартість.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву обґрунтоване тим, що оскаржуване розпорядження є правомірним, прийняте в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, що позивачем порушено умови договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та неправомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

22.12.2016 Запоріжжя відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Subaru Legasy, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу ЗАЗ Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Амір-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 18.01.2017 по справі №199/188/17-п, що набрала законної сили 31.01.2017, ОСОБА_1 визнано винний у скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус».

Відповідно до висновку судового експерта від 23.01.2017 №2501/17/СК сума відновлювального ремонту транспортного засобу потерпілої сторони без врахування податку на додану вартість становить 25533,83 гривень.

Представником потерпілої сторони надано позивачу заяву, в якій просить перерахувати суму страхового відшкодування на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , який здійснює відновлювальний ремонт транспортного засобу, що підтверджується рахунком від 01.02.2017 № 17. До зазначеної заяви також було додано копії реєстраційних документів фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , зокрема, витяг з реєстру платників єдиного податку від 13.09.2016, відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є платником єдиного податку 2 групи без реєстрації платником податку на додану вартість.

Відповідно до платіжного доручення від 20.02.2017 № 14047 Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» перерахувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 25533,83 гривень.

У подальшому до Національної комісії , що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, надійшла скарга представника потерпілої сторони щодо невиконання позивачем зобов`язань за договором страхування та порушення вимог законодавства про фінансові послуги, оскільки позивачем було перераховано суму відшкодування без врахування суми податку на додану вартість, що свідчить про неповне виконання зобов`язань та заниження суми відшкодування.

Відповідачем було проведено перевірку викладених у скарзі обставин та встановлено, що позивачем не в повному обсязі здійснено виплату страхового відшкодування, що свідчить про порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг, а саме пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На підставі проведеної перевірки, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, прийнято розпорядження від 06.04.2017 № 949, яким зобов`язано позивача усунути зазначені порушення та повідомити про усунення у термін до 28.04.2017.

Позивач, вважаючи розпорядження невмотивованим, безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлені Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 даного Закону, ринки фінансових послуг - це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Частиною першою статті 21 Закону передбачено, що державне регулювання ринків фінансових послуг щодо страхових послуг здійснюється Національною комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Пунктом 10 частини першої статті 28 Закону встановлено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Згідно пункту 4 частини першої статті 20 Закону державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом застосування уповноваженими державними органами заходів впливу.

Статтею 39 Закону врегульовано, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Частиною першою статті 40 Закону визначено види заходів впливу, які може бути застосовано Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зокрема:

1) зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення;

3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Відповідно до частини другої цієї статті порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Так, розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 20.11.2012 № 2319, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за № 2112/22424, затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги.

Пунктом 1.11 розділу І Положення передбачено, що посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення.

Пунктом 2.2 розділу ІІ Положення встановлено, що рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

З наведеного вбачається, що до повноважень відповідача, як органу що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг щодо страхових послуг, відноситься розгляд матеріалів щодо протиправності дій страховика, у тому числі за заявами та скаргами громадян, за результатами розгляду яких до порушників може бути застосований захід впливу у вигляді зобов`язання вжити заходів для усунення порушення, який має бути оформлений відповідним розпорядженням.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі за текстом також - Закон), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно з пунктом 196.1.3 статті 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відповідно до частин першої-другої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування податку на додану вартість, в зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками податку на додану вартість по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Разом з тим, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум податку на додану вартість.

При цьому, висновок незалежної оцінки вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу не є підставою для виникнення податкових зобов`язань, пов`язаних з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником податку на додану вартість. Таким чином у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником податку на додану вартість, податкові зобов`язання не виникають.

Аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 по справі № 808/5555/15 (провадження № К/800/4762/16).

З матеріалів справа вбачається, що представник потерпілої особи звернувся до позивача з заявою про здійснення страхової виплати за відновлювальний ремонт транспортного на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , який не є платником податку на додану вартістю.

Позивачем здійснено відповідні виплати згідно заяви потерпілої особи. При цьому, сума страхового відшкодування була обчислена без врахування суми податку на додану вартість, оскільки виконавець ремонтних робіт не є платником податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, позивачем виконано зобов`язання за договором страхування у повному обсязі, а отже відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем умов договору та законодавства про фінансові послуги, а отже прийняте розпорядження від 06.04.2017 № 949 є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32а, код ЄДРПОУ 20448234) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 3, код ЄДРПОУ 38062828) про визнання протиправним та скасування розпорядження - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.04.2017 № 949.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 3, код ЄДРПОУ 38062828) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32а, код ЄДРПОУ 20448234) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов