Рішення № 86701067, 26.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26 грудня 2019 року № 640/16345/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 6093,36 грн. сплаченого згідно з квитанцією №ПН832264 від 21.02.2019;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6093,36 грн., сплаченого згідно квитанції №ПН832264 від 21.02.2019.

Ухвалою суду від 02.09.2019 - відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін,встановлено строк для подання заяв по суті.

Позов обґрунтовано тим, що позивач звільнений від сплати збору згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки придбав житло вперше, однак для оформлення договору купівлі-продажу змушений був сплатити збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що надані позивачем документи беззаперечно не свідчать про придбання житла вперше.

Дослідивши письмові докази, суд установив.

Згідно з договором купівлі-продажу від 21.02.2019, ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) придбав нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_2 . Договір зареєстровано в реєстрі за №227.

До адміністративної справи додано інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23.08.2019 №178523290, відповідно до якого ОСОБА_1 . на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.02.2019 №45632923 набув права власності на зазначену квартиру.

Позивачем долучено квитанцію, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено 6093,36 грн. (дебет 1002208001, кредит 31111156026007), отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва 24140500, код отримувача - 38004897, призначення платежу: сплата пенсійного збору при купівлі-продажу нерухомого майна.

З метою повернення 6093,36 грн. безпідставно, на думку позивача, сплачених під час придбання квартири, він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 20.05.2019, в якій просив повернути вказану суму.

Листом від 31.05.2019 №118237/05 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність існування офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбане особою вперше. Також у листі рекомендовано позивачу звернутися до суду для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час придбання позивачем квартири та сплати збору) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (абзац перший). Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац другий).

Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 "Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740.

Пунктом 15-3 "Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Як уже зазначалось, позивач придбав квартиру на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21.02.2019 №227, внесеного до державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.02.2019 №45632923 та сплатив 6093,36 грн. збору за придбання нерухомого майна.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування позивач змушений був сплатити, оскільки в іншому випадку не зміг би придбати квартиру через відмову нотаріуса у здійсненні реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна.

На підтвердження придбання квартири 21.02.2019 вперше позивачем додано до адміністративної справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.08.2019 №178523290, відповідно до якого ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) 21.02.2019 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2019, номер в реєстрі нотаріальних дій 227, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1720082380000.

Зі змісту довідки вбачається, що пошук здійснювався за критеріями право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 (за повним співпадінням). Також у витязі зазначена інформація про придбання позивачем 21.02.2019 квартири за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2019, номер в реєстрі нотаріальних дій 228, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1644664680000 та інформація про реєстрацію обтяжень за іпотечним договором від 21.02.2019 №КМБ/І-1/2019/93/08, інші відомості відсутні.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" передбачалось, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об`єкти нерухомого майна, бюро технічної інвентаризації повинні були здійснювати реєстрацію прав власності на нерухоме майно. У Прикінцевих положеннях Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №1952-IV Кабінет Міністрів України зобов`язувався забезпечити здійснення поетапного введення в дію Державного реєстру прав з передачею в установленому порядку інформації бюро технічної інвентаризації щодо об`єктів нерухомості місцевим органам державної реєстрації прав у міру їх готовності до виконання зазначених повноважень.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 01.07.2004 №1952-IV (у редакції Закону України від 26.11.2015 №834-VIII, з наступними змінами та доповненнями чинними на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій (частина перша). Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом (частина п`ята).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що державні органи зобов`язані були внести у відповідні реєстри всю інформацію, що стосувалась, у тому числі прав власності на нерухоме майно, відповідно ця інформація є достовірною. Відтак наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про купівлю квартири ОСОБА_1 21.02.2019 за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2019, номер в реєстрі нотаріальних дій №227, береться судом до уваги як належний доказ на підтвердження обставини щодо купівлі позивачем квартири вперше. Необхідно врахувати, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не надано до суду доказів на спростування доводів позивача.

На думку суду, не може бути підставою для обмеження права позивача бути звільненим від сплати внеску за придбання житла вперше, гарантоване Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з нестворенням спеціального реєстру, який би фіксував придбання жита вперше. Вказаний Закон не пов`язує реалізацію особою свого права на звільнення від сплати збору за придбання житла вперше від функціонування спеціального реєстру, не передбачено таких обмежень і в інших правових актах.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що позивачем підтверджено придбання квартири на підставі договору від 21.02.2019 №227 вперше, суд погоджується з його доводами про те, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" він звільнений від сплати збору за придбання нерухомого майна (квартири), оскільки придбав таке майно вперше. Відповідно, обґрунтованими є доводи позивача щодо права на повернення надміру сплаченого ним збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна (квартири) на підставі договору від 21.02.2019 у розмірі 6093,36 грн. згідно з платіжним дорученням №ПН832264.

Процедура повернення коштів, надміру зарахованих до державного бюджету, встановлена "Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

Відповідно до пункту 5 глави 1 "Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.

Як уже зазначалось, Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві листом від 31.05.2019 №118237/05 відмовило позивачу у вчиненні дій з повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю доказів придбання житла вперше.

З огляду на встановлення, під час судового розгляду справи, сплату позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна в розмірі 6093,36 грн., від сплати якого він, відповідно до висновку суду, звільнений в силу пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки придбав житло вперше, суд вважає протиправною відмову щодо невнесення відповідачем подання до органу казначейської служби про повернення зазначених коштів.

Позивач просить зобов`язати відповідача звернутись з поданням до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, проте як убачається з платіжного доручення від 21.02.2019 №ПН823364 про сплату позивачем збору з операції придбання нерухомого майна в розмірі 6093,36 грн. отримувачем цих коштів зазначено Управління казначейської служби України в Печерському районі м. Києва. Отже, з урахуванням приписів пункту 10 "Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" подання повинно подаватись до органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, тобто до Управління казначейської служби України в Печерському районі м. Києва

Враховуючи викладене підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача сформувати та подати до Управління казначейської служби України в Печерському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 6093,36 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за одну вимогу немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 28.08.2019 №22). Отже, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невчинення дій з повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 6093,36 грн. (шість тисяч дев`яносто три грн. 36 коп.), сплаченого згідно з квитанцією від 21 лютого 2019 року №ПН832264.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 6093,36 грн. (шість тисяч дев`яносто три грн. 36 коп.) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець