Рішення № 86701030, 16.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2019 року № 826/9476/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Громадянина Великої Британії ОСОБА_2

до Державної міграційної служби України

про визнання протиправним рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Громадянин Великої Британії ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії: ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., від 28 листопада 2017 року строком на 10 (десять) років, прийняте Директором Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України Н .М. Науменко.

Позовні вимоги мотивовано тим, що, на думку позивача, ним не було вчинено дій, які могли б слугувати підставою для заборони в`їзду. Також представник позивача стверджує про відсутність будь - яких посилань на вчинення таких дій, як в оскаржуваному рішенні, так і в листі, на підставі якого це рішення було прийнято.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2018 року відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву та витребувано в останнього необхідні докази та матеріали.

Державною міграційною службою України позовні вимоги заперечуються з посиланням на отримання подання Департаменту боротьби зі злочинами, пов`язані з торгівлею людьми Національної поліції України, в якому було зазначено про те, що перебування позивача становлять загрозу громадському порядку в Україні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2019 року було залучено Департамент боротьби зі злочинами пов`язаними з торгівлею людьми Національної поліції України в якості співвідповідача та виключено зі складу третіх осіб Департамент боротьби зі злочинами пов`язаними з торгівлею людьми Національної поліції України, оскільки до подання про встановлення заборони вїзду в Україну громадянину Великої Британії Найджел Теґґ направлене ДБЗПТЛ до ДМС України, яке слугувало б підставою для залучення співвідповідачем Департамент боротьби зі злочинами пов`язаними з торгівлею людьми Національної поліції України.

09.09.2019 року представником ДБЗПТЛ НП України до Окружного адміністративного суду міста Києва поштою надійшло клопотання від представника Департаменту боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Національної поліції України про заміну другого відповідача на належного - Національну поліцію України, з тих підстав, що Департамент є структурним підрозділом апарату центрального апарату органу управління поліції, який функціонує у складі кримінальної поліції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2019 року було виключено Департамент боротьби зі злочинами пов`язаними з торгівлею людьми Національної поліції України в якості відповідача, оскільки відповідно до позовних вимог позивача до Департаменту боротьби зі злочинами пов`язаними з торгівлею людьми Національної поліції України позовні вимоги не заявлені.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

11 січня 2017 року уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, начальником 4-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» молодшим лейтенантом Штепою О.М. прийнято Рішення про відмову в перетині державного кордону на в`їзд в Україну позивачу, з причин того, що: щодо ОСОБА_2 – є Рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну, про що на підставі Рішення була проставлена відмітка у паспортному документі зі штампом №175/004 від 11 січня 2018 року про заборону в`їзду в Україну терміном на 10 (десять) років, до грудня 2027 року.

25 квітня 2018 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Державної міграційної служби України, щодо направлення належним чином засвідченої копії Рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну позивачу.

За результатами розгляду вищевказаного запиту ДМС України повідомило про те, що на підставі Листа Департаменту боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Національної поліції України, 28.11.2017 року прийнято рішення про заборону в`їзду на територію України громадянину Великої Британії ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1

12 червня 2018 року до Департаменту боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Національної поліції України представник позивача звернувся з адвокатським запитом щодо отримання належним чином засвідченої копії Листа, що став підставою прийняття Директором Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України Н . М. Науменко Рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 28 листопада 2017 року строком 10 (десять) років.

Позивачем зазначено, що на момент подання позову відповіді не отримував.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач і звернувся з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

- якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

- якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду - виїзду.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Вказаний вище перелік підстав для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого адміністративного суду України, що містяться в пункті 18 Постанови від 25.06.2009 №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка погребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» (в редакції постанови від 16.03.2012), при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в`їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». При цьому необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в`їзду в Україну необхідно мати па увазі, що процедура заборони в`їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

З огляду на викладене, суд зауважує, що необхідність заборони в`їзду, яка має превентивний характер, не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте, має обґрунтовуватися, тобто посилання на можливість протиправної поведінки, мають бути обґрунтовані наявністю певної інформації у вигляді довідок, пояснень, тощо.

Порядок прийняття відповідачем та його територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється, визначає Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2014 р. за № 25/24802 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3 Інструкції рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до пункту 4 Інструкції рішення про заборону в`їзду в Україну, особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем наявності підстав для припущень, що перебування на території України позивача може призвести до дестабілізації криміногенної обстановки в Україні та порушень громадського порядку.

У відповідності до вищезазначених приписів п. 4 Інструкції, рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

За змістом наявних у матеріалах адміністративної справи, подання про заборону позивачу в`їзду ґрунтувалось на наявності інформації щодо можливої причетності позивача до вчинення злочину. Жодної конкретизації такої інформації та джерел її походження суду надано не було.

Отже, відповідачем не було надано жодних доказів встановлення щодо позивача підстав для заборони в`їзду в Україну.

Також суду не було повідомлено жодної конкретизації відкритих джерел походження інформації щодо позивача, що не дозволяє суду здійснити аналіз такої інформації.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Громадянина Великої Британії ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470), про визнання протиправним рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії: ОСОБА_2 (лат. ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., від 28 листопада 2017 року строком на 10 (десять) років, прийняте Директором Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України Н.М. Науменко.

Стягнути на користь Громадянина Великої Британії ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур