Рішення № 86700701, 26.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року справа № 580/2553/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови щодо переведення (поновлення) з 01.10.2017 пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком, відмови у призначенні пенсії за віком з урахуванням показника заробітної плати за три календарні роки 2016-2018 та збільшення пенсії за понаднормовий стаж на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років, зобов`язання поновити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком та перерахувати її розмір з 01.10.2017 та з 01.03.2019, зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за віком з 28.05.2019 з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2016-2018 із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи; доплатити недоотриману пенсію з урахуванням виплачених сум та нарахуванням за втрату частини доходу,-

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправною відмову щодо переведення (поновлення) з 01.10.2017 пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунку її розміру з 01.10.2017 та 01.03.2019 за матеріалами пенсійної справи з урахуванням страхового стажу 41 рік 7 місяців 9 днів (коефіцієнт 0,41583) та збільшенням пенсії за понаднормовий стаж на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років, тобто на 26% заробітку;

- визнати протиправною відмову щодо призначення позивачу з 28.05.2019 пенсії за віком згідно з Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 року, та збільшенням пенсії за понаднормовий стаж на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років, тобто на 26% заробітку;

- зобов`язати відповідача поновити з 01.10.2017 пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком згідно з Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахувати її розмір з 01.10.2017 та з 01.03.2019 за матеріалами пенсійної справи з урахуванням страхового стажу 41 рік 7 місяців 9 днів (коефіцієнт 0,41583) та із збільшенням пенсії за понаднормовий стаж на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років, тобто на 26% заробітку;

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію з 28.05.2019 пенсію за віком згідно з Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки, із збільшенням пенсії за понаднормовий стаж на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років, тобто на 26% заробітку;

- доплатити недоотриману пенсію з урахуванням виплачених сум та нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вона визнана потерпілою 1 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи та з 26.12.2001 отримувала пенсію по інвалідності, а з 16.12.2006 – пенсію державного службовця згідно із Законом України «Про державну службу» та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».

У зв`язку з реформуванням пенсійної системи України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.10.2017 передбачалось автоматичне, без звернення осіб, які отримують пенсії згідно із Законом України «Про державну службу», переведення їх на пенсію на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за матеріалами пенсійних справ.

Відповідач не здійснив переведення пенсії позивача з 01.10.2017 та з 01.03.3019 пояснивши це тим, що розмір пенсії, яку отримує позивач, є більшим, ніж розмір пенсії після переведення.

З`ясувавши, що при проведенні перерахунку з 01.10.2017 відповідач неправильно обрахував розмір пенсії позивача відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки не врахував допрацьований після переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» стаж роботи та не врахував підвищення на 1% заробітку за роботу понад 15 років, передбачений ч. 2 ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач 28.05.2019 звернулась до відповідача із заявою про поновлення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку отримувала до призначення пенсії державного службовця, та одночасним переведенням позивача на пенсію за віком згідно вказаного Закону.

Проте відповідач про обчисленні нового розміру пенсії не врахував пільг щодо понаднормового стажу та не застосував показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки, чим порушив право позивача, передбачене абзацом 3 частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» як особи, яка після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула більше 24 місяців страхового стажу та вперше звернулась за пенсією за віком.

18.06.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення порушених прав, проте відповідач листом №269/Ч-10 від 12.07.2019 відмовив позивачу у задоволенні вказаної заяви.

Позивач вважає вказану відмову протиправною з таких підстав.

Щодо перерахунку пенсії з 01.10.2017 та з 01.03.2019 вказує, що такий перерахунок (індексація) здійснюється відповідно до п. 43 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.10.2017, відповідно до ч. 2 ст. 42 вказаного Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсії у 2019 році». Позивач після призначення пенсії державного службовця з 16.12.2006 працювала до 16.10.2015 і в установленому порядку сплачувала страхові внески. Після звільнення подала відповідачу заяву від 19.10.2015 та документи, які підтверджують вказаний стаж, необхідні для визначення розміру її пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для розмежування джерел фінансування виплати її пенсії, тому матеріали пенсійної справи на час перерахунку (індексації) позивача містять докази наявності у неї страхового стажу 41 рік 7 місяців 9 днів. Однак відповідач здійснив перерахунок (індексацію) пенсії виходячи зі страхового стажу станом на час призначення пенсії державного службовця 32 роки 7 місяців 23 дні.

Посилаючись на п. 2.24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, вважає, що після подання нею заяви від 19.10.2015 відповідач зобов`язаний був здійснити перерахунок її пенсії за віком з метою розмежування джерел фінансування для виплати її пенсії незалежно від того, чи змінювався розмір її пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» та встановити, що страховий стаж позивача на вказану дату складає 41 рік 7 місяців 9 днів. Невиконання вказаного обов`язку стало причиною неправильного розрахунку та заниження розміру пенсії позивача під час автоматичного перерахунку (індексації) з 01.10.2017 та з 01.03.2019.

Також з посиланням на ті обставини, що визнана потерпілою 1 категорії, пенсія їй як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи призначена у 2001 році, має право на підвищення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років, але не вище 75 % заробітку, передбачене ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також посилається на ту обставину, що при переведенні її на пенсію за віком за заявою від 28.05.2019 відповідач протиправно не застосував ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає застосування показника середньої заробітної плати за три роки перед зверненням за пенсією як особи, яка після призначення пенсії по інвалідності працювала та набула не менш як 24 місяці страхового стажу та вперше звернулась за пенсією за віком згідно з цим Законом.

Вважає, що вказана норма поширюється на неї як на особу, яка після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та 28.05.2019 вперше звернулась за пенсією за віком в межах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З вказаних підстав просила позов задовольнити.

Ухвалою судді від 19.08.2019 за позовною заявою було відкрито спрощене позовне провадження, визначено розпочати розгляд справи по суті з 03.09.2019 без повідомлення учасників справи.

05.09.2019 відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив. У відзиві на позовну заяву вказав, що вважає пропущеним строк звернення до суду щодо перерахунку пенсії з 01.10.2017 та з 01.03.2019, однак заява про поновлення строку звернення до суду та докази поважності їх пропуску позивачем не надані.

Вказав, що з пенсії по інвалідності на пенсію за віком позивач перейшла 16.12.2006 з урахуванням заробітної плати відповідно до ст. 40 Закону №1058 для розмежування джерел фінансування.

Застосовувати норми абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону №1058 щодо середньої заробітної плати, визначеної ч. 2 ст. 40 вказаного Закону відсутні правові підстави.

Проводити розрахунок пенсії позивачу відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №1058 недоцільно, оскільки розмір пенсії позивача зменшиться.

З вказаних підстав у задоволенні позову просив відмовити.

19.09.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у яких позивач вказала, що відповідач не навів аргументи для спростування її доводів. Щодо строку звернення до суду, то позивач дізналась про порушення свого права лише з відповіді відповідача 12.07.2019. послалась на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, згідно з якими у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Ухвалою суду від 04.10.2019 у відповідача була витребувана копія пенсійної справи позивача, яка була надана до суду 21.10.2019.

Вивчивши доводи сторін, викладені у заявах по суті, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву та матеріалів копії пенсійної справи, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та з 26.12.2001 їй була призначена пенсія як особі з інвалідністю 2 групи загального захворювання із заробітної плати, визначеної відповідно до ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796 (далі – Закон №796) з 01.11.2000 по 30.11.2001 – 12 місяців роботи на території забруднення, розрахунок якої проведено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

17.01.2002 позивача переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».

28.01.2001 у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності, пов`язаної з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих факторів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС до пенсії державного службовця позивачу встановлено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 49, 50 Закону №796.

З 01.04.2003, після встановлення 3 групи інвалідності, пов`язаної з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих факторів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, позивачу була відновлена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка у зв`язку з введенням в дію Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон №1058) була перерахована відповідно до норм вказаного Закону №1058.

За заявою від 01.01.2006 позивач була переведена на пенсію по інвалідності 3 групи в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону №796.

За заявою від 16.12.2006 позивач була переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» при загальному страховому стажі 32 роки 7 місяців 13 днів. Розрахунок пенсії проведено із заробітної плати працюючого державного службовця станом на 15.12.2006.

Після переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач продовжувала працювати та 19.10.2015 подала відповідачу заяву про звільнення з роботи з 17.10.2015.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» внесені зміни до Закону №1058 стосовно перерахунку призначених пенсій.

Так, п. 43 Прикінцевих положень Закону №1058 передбачено, що призначені до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

П. 47 Прикінцевих положень Закону №1058 передбачено, що особам, пенсії яким призначені відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого п. 43 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без звернення особи, проведення перерахунку пенсії на умовах, передбачених цим Законом та за матеріалами пенсійних справ.

Відповідач на виконання п. 47 Прикінцевих положень Закону №1058 обчислив пенсію позивача за віком за нормами Закону №1058 та за матеріалами пенсійної справи із загального страхового стажу 32 роки 7 місяців 23 дні, коєфіцієнт стажу 0,32583 та заробітної плати, визначеної за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 30.11.2006, розмір якої склав 2738,10 грн. і був меншим, ніж розмір пенсії за віком позивача, призначеної відповідно до Закону №796.

28.05.2019 позивач відповідно до поданої заяви була переведена на пенсію за віком, передбаченої Законом №1058.

З 01.06.2019 відповідач провів перерахунок пенсії позивача за віком відповідно до Закону №1058 з врахуванням загального стажу роботи 41 рік 7 місяців 9 днів (коефіцієнт 0,41583); середньомісячний заробіток 8653,31 грн. коефіцієнт 1,96472). Після проведеного перерахунку розмір пенсії за віком, передбаченої Законом №1058, склав 4083,50 грн.

Вважаючи, що переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 здійснено з порушеннями законодавства, позивач звернулась до відповідача із заявою від 18.06.2019.

Листом від 12.07.2019 №269/Ч-10 відповідач надав відповідь на заяву позивача від 18.06.2019, та у перерахунку пенсії позивача відмовив.

Позивач не погодилась з відмовою та звернулась з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що спірні відносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 №1058-1V, Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-Х11 та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796.

Відповідно до ст. 10 Закону України №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з розділом ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до спеціальних законів та цього Закону призначається одна пенсія за вибором особи. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа, та розміром пенсії із солідарної системи фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Ч. 3 ст. 37 Закону №3723-Х11 пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 2.24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846 2.24. при призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" для визначення розміру пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу.

Судом встановлено, що з 16.12.2006 позивач була переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про Державну службу» при загальному страховому стажі роботи 32 роки 7 місяців 13 днів, який був визначений для розмежування джерел фінансування, з яких виплачувалась пенсія позивачу, на час переведення на пенсію державного службовця.

Згідно ст. 371 Закону №3723-Х11 умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

П. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», у редакції, яка діяла дату звільнення позивача з роботи 17.10.2015, передбачав, що перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. При цьому перерахунок здійснювався лише за заявою пенсіонера.

Отже відповідач зобов`язаний визначати загальний страховий стаж позивача лише у разі призначення пенсії як державному службовцю чи під час її перерахунку у разі підвищення розміру заробітної плати.

Оскільки перерахунок пенсії позивача у зв`язку з підвищенням заробітної плати не здійснювався, відповідач не зобов`язаний був визначати її загальний трудовий стаж на день звільнення.

Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону №3723-Х11 пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених цим Законом, виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Отже, позивачу після звільнення з 17.10.2015 була поновлена виплата пенсії за віком у розмірі, визначеному відповідно до Закону №723-Х11, її перерахунок.

Вказаним спростовуються посилання позивача на порушення відповідачем порядку визначення її загального трудового стажу за матеріалами пенсійної справи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» внесені зміни до Закону №1058 стосовно перерахунку призначених пенсій.

Так, п. 43 Прикінцевих положень Закону №1058 передбачено, що призначені до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

П. 47 Прикінцевих положень Закону №1058 передбачено, що особам, пенсії яким призначені відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого п. 43 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без звернення особи, проведення перерахунку пенсії на умовах, передбачених цим Законом та за матеріалами пенсійних справ.

Судом встановлено, що відповідач на виконання п. 47 Прикінцевих положень Закону №1058 обчислив пенсію позивача за віком за нормами Закону №1058 та за матеріалами пенсійної справи із загального страхового стажу 32 роки 7 місяців 23 дні, коєфіцієнт стажу 0,32583 та заробітної плати, визначеної за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 30.11.2006, розмір якої склав 2738,10 грн. і був меншим, ніж розмір пенсії за віком позивача, призначеної відповідно до Закону №796.

Отже, відповідач діяв відповідно до вищезазначених норм, тому позовна вимога про перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 та з 01.03.2019 з врахуванням загального страхового стажу роботи 41 рік 7 місяців 9 днів та поновлення з 01.10.2017 пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Щодо застосування коефіцієнту середньої заробітної плати суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону №1058 якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

В свою чергу, ч. 2 ст. 40 Закону №1058 передбачає, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже умовою застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, є виконання умов, передбачених абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону №1058, а саме: пенсія по інвалідності і пенсія за віком повинні бути призначені відповідно до Закону 31058; переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком вперше; календарний період перебування на пенсії по інвалідності перед переведенням на пенсію за віком не менше 3 років та набуття страхового стажу не менше 24 місяців протягом цього періоду.

Судом встановлено, що позивач на час подання заяви від 28.05.2019 про переведення на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, передбачену Законом №1058, та переведення на пенсію за віком за цим же Законом, перебувала на пенсії за віком відповідно до Закону України №3723-Х11, отже у неї були відсутні умови для застосування коефіцієнту середньої заробітної плати, передбаченого ч. 2 ст. 40 Закону №1058.

Щодо позовної вимоги про застосування надбавки один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років стажу суд зазначає наступне.

Ч. 2 ст. 56 Закону №796 в редакції, яка діяла до 03.10.2017, передбачала, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

З 03.10.2017 ч. 2 ст. 56 Закону 3796 передбачає, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено, що позивач пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №796, до 03.10.2017 не отримувала, а отримувала лише пенсію по інвалідності, на час переведення на пенсію за віком отримувала пенсію державного службовця, тому при переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 застосуванню підлягає ч. 2 ст. 56 Закону №796 в редакції, яка діє з 03.10.2017.

З огляду на вказане позовна вимога про застосування надбавки один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років стажу є необгрунтованою.

Посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду є необгрунтованим, оскільки про відмову у перерахунку пенсії позивач дізналась з листа відповідача від 12.07.2019.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.В. Руденко