Рішення № 86700325, 17.12.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2047/1914 год. 50 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю:

представника позивача - Загорулька Є.А.,

представника відповідача - Яцемирського С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нетафім Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нетафім Україна" (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2019 року № 0004801305, № 0004821305, вимогу від 23.07.2019 року № Ю-0002571305 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 23.07.2019 року № 0005891305 про застосування штрафних санкцій.

Ухвалою від 03.10.2019 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Позивач вимоги ухвали виконав, недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою від 18.10.2019 року у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 15.11.2019 року о 13:00 год.

Протокольною ухвалою від 15.11.2019 року за оголошена перерва у судовому засіданні до 02.12.2019 року для надання відповідачем розрахунку податкових зобов`язань за спірними ППР.

Ухвалою від 02.12.2019 року за клопотанням позивача продовжена перерва для надання додаткових доказів до 17.12.2019 року о 11:30 год.

17.12.2019 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні ППР прийняті відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки позивача, оформленої актом від 24.06.2019 року № 32/21-22-13-05/36631390. Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими та такими, що зроблені формально, оскільки податковим органом не у повній мірі досліджені первинні бухгалтерські документи та їм не надано належної оцінки. В акті перевірки відсутній перелік документів з посиланням на реквізити, на підставі яких був зроблений висновок про завищення витрат. Відповідно ППР, прийняті на підставі такого акту, є протиправними.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надіслав суду відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що перевіркою ТОВ "Нетафім Україна" встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 43186,37 грн. та військового збору на 3891,50 грн., заниження ЄСВ на 32332,01 грн. Завищення витрат призвело до визначення зобов`язань із податку з доходів фізичних осіб, військового збору та ЄСВ, відтак відповідачем правомірно прийняті спірні рішення.

Представник відповідача із вказаних підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд встановив наступні обставини.

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України та згідно наказу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 30.05.2019 року №714, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Нетафім Україна" з питань дотримання податкового законодавства та сплати ЄСВ за період з 02.01.2018 року по 31.03.2019 року

За результатами перевірки складений акт від 24.06.2019 року № 32/21-22-13-05/36631390 (далі - акт перевірки). Акт перевірки підписаний із запереченнями.

08.07.2019 року позивач подав заперечення на акт перевірки.

18.07.2019 року Головним управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі заперечення розглянуті та прийняті в частині щодо збільшення ПДФО на суму17403,26 грн., військового збору на суму 1779,20 грн. та ЄСВ на суму 20270,43 грн.) В іншій частині висновки акту залишені без змін.

На підставі акту перевірки податковим органом 23.07.2019 року прийняті такі рішення:

- ППР № 0004801305, яким Товариству донараховано ПДФО у розмірі 25765,90 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 18149,57 грн.;

- ППР № 0004821305, яким Товариству донараховано військовий збір у розмірі 2153,71 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1669,41 грн., пеня у сумі 368,31 грн.;

- вимогу від 23.07.2019 року № Ю-0002571305 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у сумі 12038,50 грн.

та рішення від 23.07.2019 року № 0005891305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 6015,46 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковим органом рішеннями, ТОВ "Нетафім Україна" 08.08.2019 року оскаржило їх до Державної податкової служби України, рішенням якої від 13.09.2019 року № 1784/6/99-00-08-06-01 позивачу відмовлено у задоволенні скарги.

Вважаючи ППР, вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій незаконними, позивач звернувся до суду про їх скасування.

Щодо правомірності ППР від 23.07.2019 року № 0004801305, яким донараховано ПДФО у розмірі 25765,90 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 18149,57 грн., а також ППР № 0004821305 , яким донараховано військовий збір у сумі 2153,71 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1669,41 грн., пеня у сумі 368,31 грн., суд зазначає наступне.

Так, зі змісту акті перевірки слідує, що за результатами правильності нарахування ПДФО встановлено, що в порушення пп. 164.2.11 та 164.2, п.164.3, ст. 164 Податкового кодексу України у перевіряємому періоді занижено податок доходи фізичних осіб на 153,66 грн. (відсутність документу, що підтверджує оплату за проживання в готелі ОСОБА_1 ); в порушення пп. "а" 164.2.17 та 164.2.19 та п. 164.2, п. 164.3 ст. 164 ПК України урахуванням вимог, передбачених п. 164.5 ст. 164 Кодексу занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті в бюджет на суму 4523,64 грн. Дане порушення допущене внаслідок не оподаткування Товариством суми коштів на відрядження (кошти відшкодовані особам без первинних платіжних документів, які б підтверджували понесені витрати). Отже, платником податку не нараховано податок на доходи, отримані працівниками підприємства (без відряджень), як додаткове благо у вигляді готельних послуг у межах реєстраційної адреси підприємства.

Податковий орган вважає, що оскільки підприємство знаходиться в місті Каховка, то відшкодування працівникам витрат на проживання у готелі в місті Каховка, тобто за місцезнаходженням юридичної особи та робочого місця працівників, є доходами працівників, отриманими як додаткове благо.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача не всі працівники Підприємства проживають в місті Каховка. По працівникам щодо яких оплачені послуги проживання в готелі, то оплата таких послуг здійснювалась ТОВ "Нетафім Україна" безпосередньо на рахунок ФОП ОСОБА_2 , яка надавала послуги з проживання. Позивач надав відповідачу всі первинні документи, що підтверджують надання послуг з проживання в готелі.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ).

Відповідно до вимог пп. "а" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Додатково до винятків, також не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно- реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Платниками податку на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Отже, для нарахування податку з доходів фізичних осіб податковим агентом необхідна персоніфікація отриманого доходу, тобто одержання доходу безпосередньо конкретним платником податку.

За змістом пп. "а" пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат.

Судом встановлено, що громадяни ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , яким позивач відшкодував витрати на проживання в готелі, перебувають у трудових відносинах з ТОВ "Нетафім Україна" (крім ОСОБА_9 , який звільнений 09.01.2018 року), що не заперечується відповідачем.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг з проживання в готелі позивач надав суду акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0001270 від 20.12.2018 року (проживання в готелі), складений між ТОВ "Нетафім Україна" та ФОП ОСОБА_2 , платіжне доручення № 1569 від 06.12.2018 року про перерахунок коштів за проживання в готелі ФОП ОСОБА_2 , звіти про використання коштів, виданих на відрядження: ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 ; квитанції до прибуткового касового ордеру; рахунки; наказ від 04.12.2018 року № 172-1 про відрядження ОСОБА_1 ; наказ від 04.12.2018 року №172 та від 22.03.2019 року № 39 про відрядження ОСОБА_6 ; наказ від 05.01.2018 року № 1-1 про відрядження ОСОБА_9 ; наказ № 13 від 19.12.2018 року про проведення річної наради; трудовий договір № 1 від 02.12.2009 року, укладений між ТОВ "Нетафім Україна" та ОСОБА_3 , який проживає АДРЕСА_1 ; трудовий договір № 8 від 02.12.2009 року, укладений між ТОВ "Нетафім Україна" та ОСОБА_8 , який проживає у АДРЕСА_2 ; трудовий договір № 5 від 02.12.2009 року, укладений між ТОВ "Нетафім Україна" та ОСОБА_7 , який проживає у АДРЕСА_3 ; трудовий договір № 32 від 01.11.2011 року, укладений між ТОВ "Нетафім Україна" та ОСОБА_5 , який проживає АДРЕСА_4 ; трудовий договір № 19 від 02.12.2009 року, укладений між ТОВ "Нетафім Україна" та ОСОБА_6 , який проживає АДРЕСА_5 ; трудовий договір № 45 від 01.09.2015 року, укладений між ТОВ "Нетафім Україна" та ОСОБА_4 , яка проживає АДРЕСА_6 ; трудовий договір № 47 від 16.08.2016 року, укладений між ТОВ "Нетафім Україна" та ОСОБА_1 , який проживає АДРЕСА_7 .

Проаналізувавши дані первинні документи, суд погоджується із доводами позивача про те, що у відповідача відсутні підстави для включення до бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб сум, які сплачені або компенсовані працівникам за послуги проживання в готелі, оскільки наведені вище витрати пов`язані з виконанням трудових обов`язків, відтак не є доходами фізичних осіб, що отримані ними як додаткове благо.

Отже, суд вважає помилковим висновок податкового органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на суму 4677,30 грн. (153,66+4523,64).

Також податковим органом встановлено, що у порушення пп. "г" 164.2.17 та пп. "е" 164.2.17 та 164.20.19 п. 164.2, та п. 164.3 ст. 164 ПК України у перевіряємому періоді ТОВ "Нетафім Україна" занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті в бюджет на 10093,15 грн. унаслідок не нарахування підприємством податку з доходів, отриманих працівниками у вигляді відшкодування вартості продуктів харчування, придбаних працівниками підприємства у магазинах та заявлених ними до відшкодування за поданими авансовими звітами та занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті в бюджет на 10577,20 грн. унаслідок оплати послуг таксі за рахунок підприємства за відсутності первинних документів, які підтверджують використання таксі у виробничих потребах.

Відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів оприбуткування продуктів харчування, а тільки списання. Щодо оплати послуг таксі відповідач відмічає, що перевіркою встановлено відсутність документального підтвердження вирішення виробничих питань за умовами використання послуг таксі. Надані до перевірки талони на безкоштовний (за рахунок підприємства) проїзд у таксі не містять визначення пункту відправки та пункту призначення, перелік виробничих питань.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, додатками до трудових договорів з працівниками визначено обов`язки роботодавця щодо забезпечення працівників харчуванням по типу "шведський стіл" в офісі компанії. Оприбуткування здійснювалось по фіскальним чекам, у підприємства наявні акти списання продуктів. Щодо послуг таксі позивач зазначає, що Додатком № 4 до трудових договорів із співробітниками ТОВ "Нетафім Україна" передбачено, що у зв`язку із віддаленістю офісу компанії від маршрутів руху рейсового міського транспорту роботодавець за власний рахунок забезпечує транспортування працівників від місця проживання до офісу компанії та назад для виконання трудових функцій.

На підтвердження обставин щодо відшкодування вартості продуктів позивачем надано наведені вище трудові договори, додатками до яких передбачено, що роботодавець за власний рахунок забезпечує працівника харчуванням по типу "шведський стіл" в офісі компанії, а також акт про списання товарів від 29.03.2019 року № 52.

Суд зауважує, що акт перевірки не містить жодних посилань на відсутність актів списання продуктів харчування. У акті перевірки контролюючий орган посилається тільки на ту обставину, що продукти харчування придбані працівника у магазинах та заявлені ними до відшкодування за поданими авансовими звітами (не пов`язано з відрядженням).

На підтвердження обставин щодо відшкодування працівникам вартості послуг таксі, позивач надав договір № 09/07 від 09.07.2010 року із додатками № 1, № 2 та № 3 щодо визначення вартості послуг за 1 год. та 1 км та щодо підтвердження послуги та складання щомісячних актів виконаних робіт, укладені із ФОП ОСОБА_10 , за умовами якого ФОП зобов`язується надати транспортні послуги по перевезенню співробітників ТОВ "Нетафім Україна", пов`язані із службовими поїздками, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги. Вартість наданих послуг встановлювалась підприємством на підставі використаних талонів на проїзд у таксі, згідно з якими складалися Акти виконаних робіт. Акти виконаних робіт узгоджені посадовими особами підприємства.

За змістом пп. "г" 164.2.17 та пп. "е" 164.2.17 та 164.20.19 п. 164.2, та п. 164.3 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: г) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що витрати на харчування та надання послуг таксі передбачені трудовими угодами, тобто пов`язані з виконанням трудових обов`язків, суд вважає безпідставним висновки податкового органу, що відшкодовані суми є доходами фізичних осіб, що отримані ними як додаткове благо.

Таким чином суд вважає, що за відсутності об`єкта оподаткування (доходу) немає передбачених ПК України підстав для утримання податку на доходи фізичних осіб та, відповідно, військового збору, у зв`язку з чим донарахування відповідачем грошового зобов`язання у сумі 25347,65 грн. згідно з ППР від 23.07.2019 року № 0004801305, є передчасним.

Суд встановив, що підставою для визначення відповідачем податкового зобов`язання з ПДФО за ППР від 23.07.2019 року № 0004801305 у розмірі 25765,90 грн. були такі порушення: заниження податку на суму 4677,30 грн. (153,66+4523,64) - проживання в готелі; на суму10093,15 грн. - харчування; 10577,20 грн. - послуги таксі. Всього: 25347,65 грн.

З метою визначення суми нарахованого податку по кожному із порушень, суд неодноразово витребовував у податкового органу розрахунок суми ППР від 23.07.2019 року №0004801305 у розрізі порушень.

Відповідного розрахунку відповідачем суду надано не було.

Із усних пояснень представника відповідача слідує, що ПДФО складається із 153,6грн., 4523,64 грн., 10093,15 грн. та 10577,20 грн. Разом з тим, яке порушення вплинуло на донарахування решти податку - 418,25 грн. жодним чином пояснити не зміг.

За таких обставин, суд повністю скасовує ППР від 23.07.2019 року № 0004801305.

Водночас, суд відмічає, що військовий збір є суміжним із ПДФО, відтак, із наведених вище підстав суд повністю скасовує ППР 23.07.2019 року № 0004821305.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.07.2019 року № Ю-0002571305 з ЄСВ у сумі 12038,50 грн. та рішення від 23.07.2019 року № 0005891305 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 6015,46 грн., суд зазначає наступне.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі-Закон № 2464-VI) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч. 3 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Положеннями ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною 4 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до п. 11 ч. 3 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Так, судом встановлено, що за результатами перевірки податковим органом донараховано позивачу ЄСВ у сумі 12038,50 грн.

У судовому засіданні позивач не заперечував щодо правомірності нарахування ЄСВ у розмірі 11453,05 грн., тобто погодився із визначенням підприємству вказаної суми недоїмки.

Щодо решти суми ЄСВ - 585,45 грн. позивач зазначив, що за висновками відповідача дана сума ЄСВ виникла унаслідок не включення до фонду оплати праці вартості сплачених за рахунок підприємства послуг мобільного зв`язку працівнику ОСОБА_9 . Позивач заперечує щодо таких висновків відповідача, оскільки ОСОБА_9 звільнений 09.01.2018 року та при звільненні не повернув виданий йому мобільний телефон із номером телефону, який свого часу був закріплений за ним. Бухгалтерією було визнано дохід вказаного працівника, а номер телефону було заблоковано, про що свідчить довідка надана ПРаТ "МТС Україна".

Так, податковим органом під час перевірки встановлено та наведено у Додатку 8 до акту перевірки, що починаючи з січня 2018 року по березень 2019 року ОСОБА_9 користувався мобільним зв`язком за номером телефону - НОМЕР_2 , тому відповідачем, виходячи із вартості послуги, розраховано ЄСВ у сумі 585,45 грн.

Згідно наказу по підприємству від 10.08.2010 року № 33 "Про використання мобільного зв`язку" складено перелік осіб, які забезпечені мобільним зв`язком та перелік співробітників, яким дозволяється користуватись послугами міжнародного роумінгу. Також даним наказом встановлено, що у випадку звільнення працівника, він повинен повернути, наданий йому у користування мобільний телефон.

ОСОБА_9 звільнений 09.01.2018 року.

Згідно листів ПРаТ "МТС Україна" тарифний пакет RED Business SIM-карта +380952770288 закріплено за підприємством, знаходиться у резервуванні, та є заблокованим з 09.01.2018 року на прохання ТОВ "Нетафім Україна".

За таких обставин суд погоджується із доводами позивача про неправомірне нарахування ЄСВ у сумі 585,45 грн. з оплачених за номером звільненого 09.01.2018 року працівника підприємства ОСОБА_9 , відтак, скасовує вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.07.2019 року № Ю-0002571305 у частині нарахування з ЄСВ у сумі 585,45 та рішення від 23.07.2019 року № 0005891305 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 288,94 грн.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів в повній мірі правомірність своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відтак, розподіл судових витрат суд здійснює пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ "Нетафім Україна" підлягає стягненню судовий збір в сумі 1588,32 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 194, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.07.2019 року № 0004801305 про збільшення ТОВ "Нетафім Україна" (код ЄДРПОУ 36631390, 74800, Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7) суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 48323,33 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.07.2019 року № 0004821305 про збільшення ТОВ "Нетафім Україна" (код ЄДРПОУ 36631390, 74800, Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7) суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 4191,43 грн.

Визнати протиправним та скасувати вимогу від 23.07.2019 року № Ю-0002571305 в частині нарахування ТОВ "Нетафім Україна" (код ЄДРПОУ 36631390, 74800, Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7) боргу (недоїмки) у сумі 585,45 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 23.07.2019 року № 0005891305 в частині застосування до ТОВ "Нетафім Україна" (код ЄДРПОУ 36631390, 74800, Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7) штрафних санкцій у розмірі 288,94 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ТОВ "Нетафім Україна" (код ЄДРПОУ 36631390, 74800, Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1441 (одна тисяча чотириста сорок одна) грн. 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73026, м. Херсон, просп. Ушакова, 75).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23 грудня 2019 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 111030200