Рішення № 86699925, 26.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 р. № 520/10718/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 624/ФОП/20-40-13-01-15 від 28.11.2016;

- скасувати рішення Центральної ОДПІ м. Харкова № 3936/20-30-13-01 від 12.10.2016 та № 20323/20-33-13-01 від 13.10.2016;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Харківській області повернути Фізичній особі-підприємця ОСОБА_1 помилково та надміру сплачений ПДФО 105300,00 грн протягом 60 днів, поштовим переказом, на адресу позивача, зазначену в декларації чи на банківський рахунок.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що у 2011 році він отримав за договором дарування від юридичної особи, нежитлові приміщення вартістю 600000,00 грн. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 16.09.2016 подано до Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС Харківської області уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи № 160016652, якою задекларовано до повернення 105300,00 грн надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб. Проте, контролюючим органом відмовлено в поверненні грошей, оскільки, на думку контролюючого органу позивачем порушень строк для повернення надміру сплачених коштів, а також неправильно заповнена декларація. Позивач не погоджується із рішеннями контролюючого органу, вважає їх необґрунтованими та такими, що порушують його права.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що вартість подарунку, отриманого платником податку - фізичною особою від юридичної особи, включається до загального місячного оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковувалась в 2011 році за ставкою 15 та/або 17 відсотків з джерела виплати, з урахуванням вимог пп. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу. Враховуючи, що ОСОБА_1 був зобов`язаний сплатити податок на доходи фізичних осіб та фактично сплатив даний податок, суми сплаченого податку не підлягають поверненню та суми сплаченого податку не можна вважати надмірно чи помилково сплаченими. Крім того, у відповідності до п. 102.5. ст. 102 Податкового Кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Позивачем був сплачений податок на доходи фізичних осіб ще у травні 2013 року, отже дана вимога не підлягає задоволенню, у зв`язку із закінченням строків давності. У зв`язку із чим, просив відмовити у задоволенні позову.

Крім того, представник позивача надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду позивача, оскільки податок на доходи фізичних осіб сплачений позивачем у травні 2013 року, а з вимогою щодо повернення йому надмірно сплаченого податку на доходи позивач до суду звернувся лише у жовтні 2019 року.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як уже зазначено, частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Так, суд зазначає, що позивач оскаржував рішення контролюючого органу у адміністративному порядку. Судом встановлено, що останню відповідь за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо оскарження рішень контролюючого органу та повернення помилково сплаченої суми податку, позивачу направлено 03.01.2019 листом № 157/ФОП/20-40-57-06-22.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано строки звернення до суду передбачені статтею 102 Податкового кодексу України - 1095 днів, а тому, з метою недопущення обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, відповідно до якої у графі 21 вказано суму надмірно сплаченого податку від провадження підприємницької діяльності, що підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів або поверненню платнику у розмірі 107100,00 грн.

Судом встановлено, що посадовими особами контролюючого органу проведено камеральну перевірку уточнюючої декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом № 3936/20-30-13-01 від 12.10.2016.

Перевіркою встановлено, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в порушення п.п. 4, п.п. 7 п.4 розділу ІІІ та п.п. 9, п.п. 11 п. 5 розділу IV Інструкції, щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 неправомірно заповнені рядок 4 та рядок 5.2 додатку Ф4 "розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою" до уточнюючої декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік № 1600016652 від 16.09.2016 та рядок 21, рядок 23.2 уточнюючої декларації.

Так за висновками контролюючого органу неправомірне заповнення уточнюючої декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік № 1600016652 від 16.09.2016 по ФОП ОСОБА_1 в інтегрованій картці платника податків за кодом бюджетної класифікації 11010500 - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування не призвело до виникнення неправомірної переплати.

Не погоджуючись із висновками перевірки, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області заперечення проти висновків перевірки № 3936/20-30-13-01 від 12.10.2016.

За результатами розгляду заперечень від 24.10.2016 посадовими особами Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 лист № 20323/20-33-13-01 щодо результатів розгляду заперечень до акту камеральної перевірки від 12.10.2016 № 3936/20-30-13-01, відповідно до якого позивача повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишені без змін.

Не погоджуючись із вказаним листом контролюючого органу від 31.05.2016 № 20323/20-33-13-01, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління ДФС у Харківській області.

Листом від 18.11.2016 № 624/ФОП/20-40-13-01-15 Головне управління ДФС у Харківській області надало відповідь на розгляд звернення позивача, відповідно до якої зазначило, що Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області за результатами відпрацювання поданих ФОП ОСОБА_1 декларацій та заяв відмовлено в поверненні податку на доходи фізичних осіб, в тому числі згідно акта камеральної перевірки від 12.10.2016 № 3936/20-30-13-01 та листа від 31.10.2016 № 20323/20-33-13-01.

Не погоджуючись із вищевказаними відповідями та актом камеральної перевірки, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 624/ФОП/20-40-13-01-15 від 28.11.2016, рішень Центральної ОДПІ м. Харкова № 3936/20-30-13-01 від 12.10.2016 та № 20323/20-33-13-01 від 13.10.2016, суд зазначає наступне.

Так, суд зазначає, що позивач фактично оскаржує акт камеральної перевірки, відповідь контролюючого органу за результатами розгляду його заперечень до акту перевірки та лист контролюючого органу на відповідну скаргу позивача щодо розгляду заперечень до акту камеральної перевірки.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 20.1.4. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано статтею 77 Податкового кодексу України, зокрема камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 Податкового кодексу Кодексу.

Відповідно до п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок № 727) результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, право на складання акту перевірки виникає у контролюючого органу за наслідками її проведення, з урахуванням тих фактичних обставин, які встановлені в результаті проведення перевірки.

При цьому, суд зазначає, що неправомірність дій посадових осіб щодо складання акту перевірки може бути обумовлена або відсутністю самого факту проведення перевірки, за наслідками якої складено акт, або наявністю порушень процедури його складання.

Таким чином, дії відповідача, пов`язані зі складанням самого акту перевірки та сам по собі акт перевірки не може бути визнаний протиправними чи скасовано, оскільки це службовий документ, у якому відображені фактичні дані, встановлені в ході такої перевірки, а тому, такий акт окремо не може порушувати права позивача у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, відповідно до пункту 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду заперечень складається висновок, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) документальної перевірки висновки, факти та дані, щодо яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції контролюючого органу стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підбиваються підсумки щодо обґрунтованості заперечень.

На підставі висновку складається обґрунтована письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень, яка підписується керівником (заступником керівника) або особою, яка виконує його обов`язки, та надсилається платнику податків у порядку, встановленому абзацом другим пункту 6 розділу V Порядку.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів документальної перевірки, залишається в контролюючому органі, та враховується керівником контролюючого органу (заступником керівника) або особою, яка виконує його обов`язки, при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, спірні листи Головного управління ДФС у Харківській області № 624/ФОП/20-40-13-01-15 від 28.11.2016 та Центральної ОДПІ м. Харкова № 20323/20-33-13-01 від 13.10.2016 не є рішеннями суб`єкта владних повноважень та самі по собі не несуть для платника податків виникнення будь-яких прав та обов`язків, а отже не порушують права позивача у сфері публічно-правових відносин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Враховуючи, що оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень самі по собі не несуть для платника податків виникнення будь-яких прав та обов`язків, а отже не порушують права позивача у сфері публічно-правових відносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині скасування рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 624/ФОП/20-40-13-01-15 від 28.11.2016, рішень Центральної ОДПІ м. Харкова № 3936/20-30-13-01 від 12.10.2016 та № 20323/20-33-13-01 від 13.10.2016 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління ДФС у Харківській області повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 помилково та надміру сплачений ПДФО 105300,00 грн протягом 60 днів, поштовим переказом, на адресу позивача, зазначену в декларації чи на банківський рахунок, суд зазначає наступне.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У період з 01.01.2011 і до цього часу правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, в тому числі і податку на доходи фізичних осіб, врегульовуються Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 162.1. статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування цим податком є, зокрема, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), до якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом (пп. 163.1.2. п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Статтею 174 Податкового кодексу України визначено оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав.

Згідно з п 174.1 ст. 174 Податкового кодексу України об`єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на: а) об`єкт нерухомості; б) об`єкт рухомого майна, зокрема: предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння; будь-який транспортний засіб та приладдя до нього; інші види рухомого майна; в) об`єкт комерційної власності, а саме: цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об`єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу від неї, майнові та немайнові права; г) сума страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також сума, що зберігається відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця - учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення; ґ) готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Відповідно до п. 174.6 ст.174 Податкового кодексу України доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платнику податку юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, оподатковуються на загальних підставах, передбачених цим розділом для оподаткування додаткового блага.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені встановлені статтею 43 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктів 43.1, 43.2 вказаної статті, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3. статті 43 ПК України).

Згідно з пунктом 43.5. статті 43 Кодексу, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, визначається Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182.

Пунктом 3 згаданого Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

За змістом пункту 5 Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

При цьому, у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за № 1679/28124.

Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку, яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

З системного аналізу вказаних норм, суд робить висновок, що у разі наявності помилково та/або надміру сплаченого податку, збору або іншого платежу, саме платник такого податку, збору або іншого платежу, а не інша особа, повинен подати заяву про його повернення до контролюючого органу. При цьому, право на подання заяви про повернення, має бути реалізовано платником податків протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

В свою чергу, контролюючий орган, за наслідками розгляду заяви платника податків про повернення помилково та/або надміру сплачених коштів, зобов`язаний або направити висновок до відповідного органу Казначейства для перерахування коштів, або надати вмотивовану відмову у задоволенні заяви.

06 травня 2016 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік № 16000010058.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.05.2016, в межах 1095 днів встановленого Податковим кодексом України, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харкіській області із заявою, відповідно до якої просив переахувати помилково сплачені кошти в сумі 107100, 00 грн відповідно до уточнюючої декларації про майновий стан і доходи від 06.05.2016 № 16000010058.

За результатами розгляду заяви позивача та в результаті поданої уточнюючої декларації, контролюючим органом проведено камеральну перевірку уточнюючої декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, результати якої оформлені актом від 09.06.2016 № 2139/20-30-13-01.

Відповідно до висновків контролюючого органу, 107100,00 грн залишились за кодом бюджетної класифікації 11010400 і не мають відношення до здійснення підприємницької діяльності, тому не можуть бути враховані, як надміру сплачені авансові внески.

Листом від 09.06.2016 № 7658/10/20-30-13-01 Центральна ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області повідомила позивача про відсутність підстав для повернення помилково сплачених коштів в сумі 107100, 00 грн, у зв`язку із тим, що відповідно до наданих квитанцій, копії довідки виданої УДКСУ у Ленінському районі м. Харкова Харківської області від 21.11.2013 № 02-21/2457, копії акту звірки розрахунків платника податків за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 від 30.06.2015 № 6724-20, сума 107100,00 грн сплачена за кодом бюджетної класифікації 11010400 - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата.

Згідно з п. 172.6 ст. 172 Податкового кодексу України у разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, міни об`єкта нерухомості, за яким сплачено податок, платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку на підставі податкової декларації, поданої в установленому порядку, та підтвердних документів про фактичну сплату податку.

Судом встановлено, що у 2011 році ФОП ОСОБА_1 отримав від ТОВ "Торгівельно-виробнича фірма "Волга" згідно договору дарування нежитлові приміщення, вартість яких складала 600000,00 грн, що не заперечується позивачем по справі.

Відповідно до п.п. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.

Відповідно до п. 174.6 ст. 174 Податкового кодексу України, майно, одержане платником податку як подарунок, обкладається ПДФО згідно з правилами, встановленими для оподаткування спадку. Базою оподаткування при цьому є дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права), а податкова ставка залежить від особи обдарованого.

Якщо одержувачем подарунку є член сім`ї першого ступеня спорідненості (діти, подружжя, батьки), то подарунок обкладається за нульовою ставкою. Такими особами, згідно з пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПК України, вважаються батьки, чоловік або дружина, діти (у тому числі усиновлені). Всі інші члени сім`ї фізичної особи вважаються такими, що мають другу ступінь спорідненості. За нульовою ставкою обкладається також нерухомість, отримана в подарунок особою, яка є інвалідом I групи, має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, а також вартість власності, отриманої дитиною-інвалідом. Для інших одарованих ставка податку складатиме 5% від вартості подарунка.

Відповідальність за правильність розрахунку та перерахування ПДФО до бюджету покладається на платників податків-фізичних осіб, що отримали подарунок.

Особа, яка отримала подарунок, має зазначити в річній майновій декларації у складі загального річного доходу дохід у вигляді вартості такого майна (оскільки подарунок класифікується органами ДФС як різновид прибутку та підлягає оподаткуванню у випадках, встановлених ПК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що вартість подарунку, отриманого платником податку - фізичною особою від юридичної особи, включається до загального місячного оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо, що є об`єктом оподаткування в період отримання нежитлового приміщення за договором дарування та сплати за нього податку, у зв`язку із чим оподатковувалось з урахуванням вимог пп. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.

Інших доказів того, що позивач звільняється від сплати податку до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДФС у Харківській області повернути Фізичній особі-підприємця ОСОБА_1 помилково та надміру сплачений ПДФО 105300,00 грн.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О.Чудних