Рішення № 86699701, 26.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року справа № 580/2408/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом адвоката Середи Юрія Миколайовича до Головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Середа Юрій Миколайович з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України, в якій просить визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 03.04.2019, внесену до Єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій за номером 1414/С/99-99-13-02-03-14/ІПК та зобов`язати відповідачів надати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 11.03.2019 звернувся до Головного управління ДФС у Черкаській області з метою отримання індивідуальної податкової консультації, в якій просив роз`яснити, чи існує у нього обов`язок як адвоката сплачувати єдиний внесок в періоди, в які він не отримував доходу від здійснення адвокатської діяльності при умові, що єдиний внесок за нього сплачував роботодавець. Державна фіскальна служба України розглянула звернення позивача та внесла відомості про індивідуальну податкову консультацію до Єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, в якій зазначила про необхідність позивача сплачувати єдиний внесок з 01.01.2017 також за умови перебування позивача у трудових відносинах та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем. Позивач вважає вказану індивідуальну податкову консультацію протиправною, оскільки є застрахованою особою, перебуває у трудових відносинах з ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», останній виплачує позивачу заробітну плату, утримує та перераховує до бюджету обов`язкові платежі, в т.ч. єдиний внесок, доходу від адвокатської діяльності не отримує.

Ухвалою суду від 22.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та ухвалено розпочати розгляд справи по суті з 21.09.2019 без виклику учасників справи.

Відповідачі Головне управління ДФС у Черкаській області та Державна фіскальна служба України проти позову заперечили. 05.09.2019 надали відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» містить імперативну норму, якою встановлено обов`язок для самозайнятих осіб визначити базу нарахування єдиного внеску незалежно від того, чи отримано дохід від такої діяльності. Позивач як платник єдиного внеску перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Черкаській області з 11.07.2012, тому зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі, не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на відсутність доходу від такої діяльності та наявності трудових відносин з роботодавцем. З вказаних підстав просили у задоволенні позову відмовити.

16.09.2019 позивав подав відповідь на відзив, в якій зазначив доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Дослідивши доводи сторін, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується копією свідоцтва №486 від 02.07.2012, виданого Черкаською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків №628/18-331 від 11.07.2012 позивач взятий на облік в органах державної податкової служби.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач з 02.09.2016 обіймає посаду доцента кафедри кримінального права та процесу в державному вищому навчальному закладі «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана».

Згідно повідомлення №1823018000009 від 02.03.2018 позивач взятий на облік в органах державної податкової служби як платник єдиного внеску.

11.03.2019 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Черкаській області із заявою про надання індивідуальної податкової консультації, в якій просив надати індивідуальну податкову консультацію в якій пояснити, чи є у нього обов`язок, як адвоката, сплачувати єдиний соціальний внесок в ті періоди, коли позивач не отримує доходу від здійснення адвокатської діяльності, при умові, що єдиний соціальний внесок за позивача сплачує роботодавець.

Головне управління ДФС у Черкаській області листом №10300/ІПК/23-00-13-0107 від 25.03.2019 направило до Державної фіскальної служби України копію звернення позивача від 11.03.2019 про надання індивідуальної податкової консультації.

Державна фіскальна служба України на звернення позивача від 11.03.2019 надала податкову консультацію №1414/С/99-99-13-02-03-14/ІПК, згідно якої з 01.01.2017 позивач зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Не погоджуючись з індивідуальною податковою консультацією, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи заявлений позов, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.172 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України визначено, що індивідуальна податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано ст.ст.52 і 53 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Приписами пункту 53.2 ст.52 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Так, відповідно до п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Приписами частини першої та другої статті 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 передбачено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Отже відповідач Державна фіскальна служба України є контролюючим органом, а податкова консультація від 1.03.2019 №1414/С/99-99-13-02-03-14/ІПК є актом індивідуальної дії, і підлягає оскарженню.

Щодо суті наданої позивачу податкової консультації суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються .

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-V1.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (база нарахування єдиного внеску), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-V111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з 01.01.2017 набрали чинності зміни щодо порядку нарахування та обчислення єдиного внеску.

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 у разі, якщо платник єдиного внеску, визначений п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

При наданні податкової консультації відповідач виходив з того, що позивач перебуває на обліку платників єдиного внеску в ГУ ДФС у Черкаській області з 10.10.2014, на підтвердження надав повідомлення від 02.03.2018 №1823018000009.

Суд зазначає, що обставини взяття на облік позивача як платника єдиного податку позивачем не вказані та не були предметом податкової консультації.

Тому, за вказаних обставин, позивач зобов`язаний з 01.01.2017 сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, згідно вказаних приписів, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, за умови перебування її на обліку, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування незалежно від того, чи отримує дохід, і від того, чи є найманим працівником.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин надана позивачу податкова консультація відповідає вимогам закону, тому скасуванню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Головуючий суддя А.В. Руденко