Рішення № 86699666, 26.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року справа № 580/3264/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Білоноженко М.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Соснівського відділу Державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаської області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2019р. до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Соснівського відділу Державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Соснівського відділу Державної виконавчої служби м.Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаської області Шевчук А.В. у виконавчому провадженні №48666975 від 05.09.2018 про накладення штрафу в розмірі 28081,53 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Соснівського відділу Державної виконавчої служби м.Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаської області Шевчук А.В. у виконавчому провадженні №48666975 від 30.07.2019 про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 2717,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивачем зазначено щодо протиправості прийнятої відповідачем постанови про накладення штрафу, з огляду на те що остання прийнята на виконання вимог ст. 71 ЗУ “Про виконавче провадження” у редакції Закону від 28.08.2018р., та застосовано штраф по заборгованості за 2015-2018 роки. Позивач вказав, що Закон не має зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Також зазначив, що постанову про стягнення витрат виконавчого провадження прийнято всупереч вимог Закону, оскільки така постанова приймається одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Крім того, наголосив, що до витрат виконавчого провадження включено витрати на оцінку майна боржника, що не передбачено переліком. З урахуванням зазначеного, позовні вимоги вважає обгрунтованими а оскаржувані постанови такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 26.12.2019р.

26.12.2019р. до суду від представника відповідача надійшло клопотання, у якому представник просив розгляд справи провести за її відсутності. Щодо вирішення спору поклався на розсуд суду. До суду, з огляду на зазначене клопотання, не прибув.

26.12.2019р. у судове засідання позивач не прибув.

Згідно довідки про неможливість передачі телефонограми (а.с. 55), секретарем судового засідання, відповідно до вимог статті 268 КАС України, здійснено телефонні дзвінки для повідомлення позивачу про дату, час та місце судового розгляду, за номером телефону вказаним позивачем у позові, у період з 20.12.2019р. по 26.12.2019р., однак текст повістки не було передано, в зв`язку з тим, що за вказаним номером відповіді не надано.

Відповідно до положень ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за неявки позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07.09.2015р. постановою державного виконавця Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №48666975 з виконання виконавчого листа № 712/4387/15-ц виданого 06.08.2015р. Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 в розмірі 1\4 частини щомісячно.

05.09.2018р. постановою старшого державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Шемчук А.В. до позивача за наявності заборгованості зі сплати аліментів понад 3 роки накладено штраф у розмірі 28 081,53 грн.

Згідно оскаржуваної постанови, штраф стягується на користь стягувача ОСОБА_2 , постанова є виконавчим документом і строк пред`явлення до виконання 3 роки.

30.07.2019р. державним виконавцем по даному виконавчому провадженню винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження на суму 2 717 грн.

Вважаючи ухвалені державним виконавцем постанови протиправними, з підстав наведених у позові, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 71 Закону №1404-VIII і відповідно до ч. 3 цієї статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Згідно ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Частиною 4 ст. 71 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ч. 8 ст. 71 Закону №1404-VIII, спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктами 9, 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5, далі — Інструкція № 512/5), зареєстрованого Міністерством юстиції України 02.04.2012 року № 489/20802, визначено, що виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

У разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом.

Тобто, при відсутності такого спору про встановлення розміру заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону №1404-VIII, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

За змістом ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Положеннями ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, приписами ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

28.08.2018р. набрав чинності Закон України від 03.07.2018 року №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» (далі - Закон № 2475-VIII).

Відповідно до Закону №2475-VIII частина 4 ст.11 Закону №1404-VIII викладена в такій редакції - «Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання».

Крім іншого, Законом №2475-VIII стаття 71 Закону №1404-VIII доповнена частиною 14 наступного змісту: «За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».

З приводу посилань позивача щодо незворотності дії Закону в часі, суд зазначає наступне.

За загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, згідно якої, дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі 1-7/99).

Отже, з 28.08.2018 Законом №1404-VIII установлено, що строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів (заборгованість за три роки) застосовується саме для застосування заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Наведене дає підстави дійти висновку про те, що з 28.08.2018р., державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника штрафу у виконавчому провадженню по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, - станом на 28.08.2018р. (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів, по-друге, - розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оспорений у судовому порядку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19 вересня 2018 року по справі №814/4386/15.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах (в матеріалах справи), судом вбачається, що станом на 05.09.2018р. (день прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу) ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати аліментів, на суму якої державним виконавцем нараховано штраф.

Дані, які б посвідчували ту обставину, що розмір заборгованості зі сплати аліментів зменшений судовим рішенням, до суду позивачем не надані.

Разом з тим, доказів оскарження позивачем розрахунку суми заборгованості, зі сплати аліментів у судовому порядку, позивачем до суду не надано.

Суд зазначає, що на час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови про накладення штрафу, пункти 3, 12 статті 27 Закону №2475-VIII у встановленому порядку не визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, суд зазначає, що доводи позивача з приводу протиправності та необхідності скасування постанови про накладення штрафу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 2717,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 42 Закону №1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону 1404-VIII, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

З аналізу вказаних положень, судом вбачається, що питання стягнення виконавчих витрат державним виконавцем може бути вирішено не лише під час відкриття виконавчого провадження, в зв`язку з чим таке посилання позивача не містить підстав для визнання судом постанови про стягнення виконавчих витрат протиправною.

Крім того, відповідно до п. 2 Розділу VІ Інструкції № 512/5, до додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Відповідно до частин 3 розділу І наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року №1300/29430 (далі - Наказ №2830/5), до видів витрат виконавчого провадження відносяться послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій, зокрема, суб`єктів оціночної діяльності – суб`єктів господарювання.

З аналізу вказаних положень судом вбачається, що до витрат виконавчого провадження може бути включено оцінку майна боржника.

Таким чином, посилання позивача щодо протиправності дій державного виконавця при віднесення до витрат виконавчого провадження оцінки майна боржника, суд теж вважає таким, що не знайшло свого підтвердження.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені обставини справи та аналіз чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач, при ухваленні постанов від 05.09.2018р. про накладення штрафу в розмірі 28081,53,00 грн. та про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 2717,00 грн. діяв в межах повноважень, з огляду на що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 12, 72-77, 242- 243, 245-246, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя М.А. Білоноженко