Рішення № 86699360, 28.12.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2019 року м. Рівне №460/3061/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

визнати протиправними дії Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо призначення позивачу пенсії по віку призначеної 25.01.2018 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію по віку відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки починаючи з 25.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком на підставі положень Закону України "Про державну службу". В січні 2018 року позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про призначається пенсії за віком. Відповідачем вказану заяву було задоволено частково, оскільки, згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 13.08.2019 № М-812/07.1 - 59, позивача було переведено на інший вид пенсії, а не призначено новий вид пенсії. Разом з тим, під час такого перерахунку були застосовані норми законодавства, які регулюють порядок переведення на інший вид пенсії, а не призначення нового виду пенсії, що в свою чергу істотно вплинуло на розмір отримуваної позивачем пенсійної виплати. З огляду на викладене, та враховуючи той факт, що пенсія позивачу була призначена саме у період 01.01.2018 по 31.12.2018, з 25.01.2018, територіальний орган Пенсійного фонду України мав би взяти до уваги абзац другий пункту 4.4 розділу XV «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та при призначенні пенсії по віку здійснити нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до вказаного закону із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки.

Ухвалою суду від 25.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеної частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є безпідставними, оскільки пенсія позивачу призначається не вперше, а тому підстав для застосування положень, які регулюють первинне призначення пенсій, - немає. Вказано, що позивач використала своє права первинного призначення пенсії по Україні, а тому немає підстав для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки. Окрім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. З огляду на це сторона відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Одночасно з відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі. Відповідач, на підставі п. 9 ч. 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, просить зупинити провадження у справі №460/3061/19 до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а. Зазначає, що згідно з ухвалою Верховного Суду від 26.06.2019 прийнято до розгляду справу №510/1286/16-а.

При вирішенні клопотання про зупинення провадження у справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі.

Перевіривши подане клопотання, суд дійшов висновку, що вказана відповідачем підстава для зупинення провадження є факультативною та відповідне клопотання про зупинення провадження може бути задоволено лише в разі його обґрунтованості.

При цьому, іншими причинами є не будь-які обставини, а лише ті, які тимчасово перешкоджають або роблять недоцільним розгляд справи, оскільки за час зупинення можуть з`явитися важливі для справи обставини, неврахування яких може вплинути на законність судового рішення.

Зважаючи на те, що зупинення провадження у справі є правом, а не обов`язком суду, враховуючи необґрунтованість заявленого клопотання належними та допустимими доказами, суд вважає, що у задоволенні такого слід відмовити.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебувала на обліку в Сарненському об`єднаному управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 22.07.2011 та отримувала пенсію за вимогами Закону України "Про державну службу" згідно заяви від 21.07.2011.

Набувши право на пенсію за віком на загальних підставах у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач 25.01.2018 звернулася до відповідач із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області позивача було переведено на інший вид пенсії, а не призначено новий вид пенсії.

01.07.2019 позивач звернулася до пенсійного органу з заявою в якій просила надати інформацію про те, який показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та який відсоток вартості одного року страхового стажу враховувалися при обчисленні розміру пенсії.

13.08.2019 відповідач у відповідь на звернення позивача надав копію відповіді на зверненя, відповідно до якої з 01.03.2019 органами Пенсійного фонду автоматизованим способом проведено перерахунок раніше призначених пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону (в редакції закону № 2148-УІІІ від 03.10.2017) у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт 1,17 0тобто на 17 %). Згідно з матеріалами пенсійної справи, страховий стаж для обчислення пенсії становить 39 років 4 місяці (зараховано по 31.12.2017). Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням вартості оцінки одного року страхового стажу 1% становить 0,39333 ((39 років х 12 місяців + 4 місяці) х 1% : (100 х 12)).

Розмір пенсії визначено із заробітної плати за період з 01.09.1990 по 31.08.1995, згідно із поданою довідкою, та з 01.07.2000 по 30.06.2011, за даними системи персоніфікованого обліку.

Коефіцієнт заробітної плати — 1,14946 (співвідношення заробітної плати та середньої заробітної плати по країні за період, з якого обчислюється пенсія). Розмір заробітної плати для обчислення пенсії становить 5062,62грн. (3764,40грн. - середня заробітна плата в галузях економіки України за 2014,2015 та 2016 роки*1,17- коефіцієнт збільшення з 01.03.2019 *1,14946 - індивідуальний коефіцієнт зарплати).

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи вказаний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону № 1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058 (в редакції, чинній станом на 25.01.2018) встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених вище норм права дозволяє дійти висновку, що Законом № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058.

Судом встановлено, що 11.10.2017 набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким, зокрема, доповнено Розділ XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 пунктом 4-4.

Згідно з абзацом першим пункту 4-4 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

З аналізу змісту вказаної норми слідує, що застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % здійснюється виключно в разі призначення пенсії згідно з Законом № 1058 у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.

Матеріалами справи підтверджується, що заява про призначення пенсії за віком згідно з Законом № 1058 була подана позивачем 25.01.2018 та в силу вимог частини третьої статті 45 вказаного Закону така пенсія призначена саме з 25.01.2018, а тому положення абзацу першого пункту 4-4 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 в даному випадку не застосовуються до спірних правовідносин.

Натомість, абзацом другим пункту 4-4 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 передбачено, що у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Аналогічні положення також закріпленні в частині другій статті 40 Закону № 1058.

Разом з тим, судом встановлено, що пенсія за віком, тобто на умовах Закону № 1058, була призначена позивачу з 25.01.2018 вперше, тому обчислення її розміру відповідач мав здійснювати із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки.

Разом з тим, наявною в матеріалах справи копією розпорядженням від 16.02.2018 №155574 підтверджується, що при обчисленні розміру пенсійної виплати позивача з 25.01.2018 відповідачем був застосований середній показник заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки.

При цьому, суд зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному веб-сайті Пенсійного фонду України, показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону № 1058 враховується для обчислення пенсії були наступними: у 2014 році – 3149 гривень 45 копійок; у 2015 році – 3661 гривень 41 копійка; у 2016 році – 4482 гривні 35 копійок; у 2017 році – 6273 гривні 45 копійок (https: //www.pfu.gov.ua/category/poslugi/pensioneram/pokazniki-serednoyi-zarobitnoyi-plat-pensioneram /arhiv-zapitannya-vidpovidi-peremishhenim-pokazniki-serednoyi-zarobitnoyi-plat-pensioneram/).

Тобто, показник середньої заробітної плати за 2016, 2017 роки ((4482,35 грн + 6273,45 грн) / 2 = 5377,90 грн) є значно вищим, ніж показник середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки ((3149,45 грн + 3661,41 грн + 4482,35 грн) / 3 = 3764,40 грн), а тому, відповідно, в разі застосування при призначенні позивачу пенсії за віком з 25.01.2018 показника середньої плати за 2016, 2017 роки розмір пенсійної виплати останнього був би більшим.

Таким чином, внаслідок застосування показника середньої заробітної плати за неналежний період при призначенні позивачу пенсії за віком з 25.01.2018 відповідачем було значно зменшено розмір його пенсії, а відтак порушено гарантоване право останнього на належний соціальний захист.

Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, то суд вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач є пенсіонеркою.

Суд зазначає, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія.

Із зазначеного вбачається, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону №1058 суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, позивачем не порущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаціний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по віку призначеної 25.01.2018 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки починаючи з 25.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаціний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 28 грудня 2019 року.

Суддя Махаринець Д.Є.