Рішення № 86699285, 26.12.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2251/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач-1), Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо не оформлення ОСОБА_1 паспорту у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України від 26.06.992 року № 2503-ХІІ;

- зобов`язати відповідача-2 оформити та видати ОСОБА_1 , 1990 року народження у зв`язку із зміною нею прізвища із Зволінської на Григор`єву після реєстрації шлюбу, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

Ухвалою від 30.10.2019 року у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 01.10.2019 року звернулася до Білозерського районного відділу управління державної міграційної служби України в Херсонській області з заявою про оформлення та видачу паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки у зв`язку із укладанням шлюбу та зміною прізвища. Необхідність отримання паспорту у вигляді книжечки зразка 1994 року обґрунтовує релігійними переконаннями. Листом від 08.10.2019 року відповідач повідомив про відсутність підстав для видачі паспорта-книжечки та повідомив, що вказана видача можлива лише на підставі рішення суду. Позивач зазначає, що з 01.11.2016 року остаточно припинене оформлення та видача паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія. Натомість, до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься наступна інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Тобто, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи. Позивач наголошує, що внесення до безконтактного електронного носія вказаної інформації, порушує принцип поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID паспорту, з огляду, зокрема, на відсутність згоди на обробку даних особи, якій оформлюється ID-паспорт. Зазначає, що положення Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. Разом з тим, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу-використання традиційних методів ідентифікації особи. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

20.11.2019 року відповідач-2 надіслав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає з наступних підстав. 01.10.2019 року до Білозерського РВ УДМС надійшла заява ОСОБА_3 про оформлення та видачу паспорту громадянина України у вигляді книжечки, у зв`язку зі зміною прізвища, з причини небажання отримувати паспорт громадянина України у вигляді ID-картки за своїм віросповіданням. 08.10.2019 року заявнику відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" надана відповідь, що, на переконання позивача, порушує її право на отримання паспорту громадянина України у вигляді книжечки. Відповідач-2 зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно із Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302, запроваджений поступовий перехід до виготовлення біометричних паспортів та порядок оформлення паспорта громадянина України в різні періоди запровадження біометричних паспортів, залежно від стану забезпечення матеріально-технічними ресурсами, який тривав до 01.11.2016 року. Крім того, відповідач зазначає про порушення позивачем на 12 місяців встановленого законодавством місячного строку для обміну паспортного документа. Законодавством встановлений необхідний перелік документів для видачі паспорту громадянина України як у вигляді ID-картки, так і у вигляді книжечки, прийом документів на оформлення якої припинився з 01.11.2016 року. Проте, звертаючись до відповідача-1 із заявою довільної форми щодо оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки, позивач не дотримала вимог законодавства України щодо встановленої форми заяви про видачу паспорта громадянина України та не надала повний перелік необхідних документів для його оформлення. Відтак, у Білозерського РВ УДМС не було законних підстав, передбачених чинним законодавством, розглядати по суті заяву позивача від 01.10.2019 року про оформлення паспорту громадянина України будь-якого зразка чи то у вигляді ID-картки, чи у вигляді книжечки. Також ідповідач зауважує, що обробка конфіденційної інформації про особу державою у ході паспортизації своїх громадян та ведення Реєстру є необхідною, насамперед, для вжиття заходів по забезпеченню національної та громадської безпеки, а право на повагу до приватного і сімейного життя не є абсолютним, тобто органи державної влади отримують можливість втручання у приватне життя осіб, але виключно у випадках передбачених законом і коли це є необхідним. Приватність життя особи забезпечується шляхом встановлення обмежень, що зумовлені як міжнародними, так і національними стандартами, які чітко регламентують межі і способи втручання органів державної влади сучасної демократичної держави у приватне чи сімейне життя кожної особи. Таким чином, запровадження нової форми паспорта громадянина України у формі ID-картки не є обмеженням свободи на вираження поглядів та переконань громадян або втручанням в особисте та сімейне життя, оскільки держава має право мати інформацію щодо своїх громадян для захисту суспільної безпеки і порядку. В УДМС немає повноважень щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України будь-якого зразка, оскільки особа зареєстрована та постійно проживає на території Білозерського району Херсонської області, відтак, повноваження з оформлення та видачі паспорта віднесені саме до Білозерського районного відділу УДМС України в Херсонській області, у зв`язку з чим, УДМС є неналежним відповідачем у справі. Посилаючись на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

26.01.2007 року Білозерським РВ УДМС України в Херсонській області Зволінській Наталії Олександрівні виданий паспорт громадянина України Серія НОМЕР_1 (далі – паспорт-книжечка).

На стор. 7 паспорту-книжечки у розділі "Особливі відмітки" міститься штамп Білозерського відділення Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області про право позивача здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Дата взяття на облік – 28.10.2016 року.

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 15.09.2018 року Серія НОМЕР_2 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрований шлюб, про що складений актовий запис № 1068. Зазначено, що після державної реєстрації шлюбу, прізвище дружини – ОСОБА_6 .

01.10.2019 року ОСОБА_4 подала до РВ УДМС в Херсонській області заяву про видачу паспорту у вигляді книжечки зразка 1994 року після укладення шлюбу та зміни прізвища, у зв`язку з небажанням отримувати паспорт у вигляді ID-картки з причини віросповідання.

08.10.2019 року відповідач-1 направив позивачу лист-відмову у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки без відповідного рішення суду. Водночас повідомлено про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року № 398 внесені зміни до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду з відповідним формулюванням, і набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Вказана процедура передбачена Тимчасовим Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 року № 456.

Вважаючи протиправною відмову у видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки, позивач звернулася до суду за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та приписи законодавства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19.04.1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".

Згідно зі ст.ст. 22, 32 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами: Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 8 Конвенції передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "C. проти Бельгії" від 07.08.1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини” (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п.45, ECHR 2000-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, у т.ч. паспорт громадянина України.

За змістом ч. 1-5 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч.1 ст.21 Закону № 5492-VI).

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI, зокрема, паспорт громадянина України, містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п.п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII (далі - Положення № 2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Разом з тим, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 01.01.2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII; з 01.11.2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Установлюється, що: прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (п.3 Постанови № 302).

Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, інформація про біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Позивач у позові посилаються на порушення принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки не надає згоди на таку обробку.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст.2 Закону № 2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.ч.5, 6 ст.6 Закону № 2297-VI).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Суд відмічає, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Суд зауважує, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 року № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".

За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Таким чином, суд приходить до висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання паспорту у формі книжечки.

Аналогічну правові позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року по справі № 806/3265/17.

Разом з тим, розглядаючи дану справу, суд відмічає, що обов`язковими ознаками даної справи, задля застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року по справі № 806/3265/17 повинні бути наступні:

1) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;

2) відповідач - територіальні органи ДМС України;

3) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Тобто, за пунктом 3 позивач не відповідає вказаним ознакам, з огляду на наступне.

Для внесення інформації до Реєстру формується заява, зразок якої затверджується МВС (п. 17 Положення № 2503-ХІІ).

Згідно із п. 69 Порядку № 302 заявник подає для обміну паспорта, зокрема, такі документи: паспорт, що підлягає обміну; документи, що підтверджують обставини, у зв`язку з якими паспорт підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 4 і 6 пункту 6 цього Порядку); документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати; документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів): свідоцтво про шлюб, довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття.

Відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України № 2503-XII паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини (п. 17 Положення № 2503-XII).

Позивач не заперечує того, що нею подана заява невстановленого зразка, що підтверджується наданою до суду копією заяви позивача. До заяви від 01.11.2019 року позивачем не додано жодних додатків, тобто заява подана без наданняя всіх необхідних документів. Отже, позивачем не дотримані вимоги п. 17 Положення № 2503-ХІІ щодо надання необхідного пакету документів з метою обміну паспорта громадянина України.

Відтак, застосування правової позиції, яку викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року по справі № 806/3265/17 та, як наслідок, задоволення позову зобов`язального характеру можливе тільки у випадку, якщо б ОСОБА_1 звернулася до відповідного територіального підрозділу ДМС із заявою про надання паспорту у формі книжечки у зв`язку з відмовою в обробці персональних даних та надала документи, передбачені п. 17 Положення № 2503-ХІІ, а саме: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини, пов`язані зі зміною прізвища – копія свідоцтва про шлюб.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги про зобов`язання відповідача оформити та видати ОСОБА_1 паспорту громадянина України у формі книжечки є передчасними.

Суд зазначає, що підстави для відмові, викладені у листі-відповіді від 08.10.2019 року за результатами розгляду заяви позивача від 01.10.2019 року, суперечать вищезазначеним нормам законодавства та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.09.2018 року у справі № 806/3265/17, а тому є протиправними.

Таким чином, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправною відмови Білозерського РВ УДМС України в Херсонській області у видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у формі книжечки з підстав, викладених у листі від 08.10.2019 року, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки з урахуванням висновків, викладених судом у справі.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478, 75000, Херсонська область, смт. Білозерка, пров. Торговий, 11) у обміні паспорту ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , паспорт Серії НОМЕР_1 ) на паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку зі зміною прізвища.

Зобов`язати Білозерський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478, 75000, Херсонська область, смт. Білозерка, пров. Торговий, 11) повторно розглянути заяву ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , паспорт Серії НОМЕР_1 ) про обмін паспорту у зв`язку зі зміною прізвища на паспорт громадянина України у вигляді книжечки з урахуванням висновків, наданих судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , паспорт Серії НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 512 (п`ятсот дванадцять) грн. 20 за рахунок бюджетних асигнувань Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478, 75000, Херсонська область, смт. Білозерка, пров. Торговий, 11).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 102070000