Рішення № 86699118, 18.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 грудня 2019 р. № 520/10403/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Ділбаряна А.А.,

за участю представників: позивача – Коротенка О.І., відповідача і третьої особи – Чорнодуб М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, буд. 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24, код ЄДРПОУ 37764460), про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 16 (п. п. 16.1-16.2.) Наказу Державної міграційної служби України № 171 від 18.10.2018 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 09.10.2019 відкрито загальне позовне провадження у цій справі.

Ухвалою суду від 25.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у вересні 2019 позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з непридатністю до подальшого використання. Проте, Листом № 2371/6/6301-19/6301.8.1/22703-19 від 25.09.2019 ГУ ДМС України в Харківській області було повідомлено ОСОБА_1 про скасування йому посвідки на постійне проживання пунктом 16 Наказу ДМС України № 171 від 18.10.2018. Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача, ДМС України, не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, оскільки позивач для документування його посвідкою вперше звернувся до відповідача з пропуском строку, встановленого Законом України «Про імміграцію».

Представник позивача не погодився з відзивом на позову, та надав відповідь на відзив в якому зазначив, що на його думку, спірне рішення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Представник позивача, Нгуєн Конг Луан - Коротенко О.І., в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача і третьої особи – Державної міграційної служби України та Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області Чорнодуб М.А. – в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Соціалістичної республіки В`єтнам, що не заперечувалося сторонами по справі.

29.04.2003 ОСОБА_1 до органів міграційної служби України в Харківській області з клопотанням про отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі Закону України "Про імміграцію".

Рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області у формі висновку від 02.07.2003 на підставі Закону України "Про імміграцію" позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну, в результаті чого ОСОБА_1 документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 03.10.2003, строком дії два роки, яка згодом була замінена на нову посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 20.05.2005, безстроково (а.с. 8, 30, 40,63).

Комінтернівським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області зареєстровано місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 .

Головним спеціалістом Управління ДМС України в Харківській області Кушнир Н.В. складено висновок про перевірку матеріалів щодо законності надання дозволу на імміграцію громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , затверджений начальником Управління ДМС України в Харківській області 25.09.2018.

Як вбачається з вказаного висновку, 29.04.2003 гр.СРВ ОСОБА_1 звернувся з заявою до ВГП та ІС УМВС України в Харківській області та 02.07.2003 був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 , терміном дії 02.07.2005. 18.04.2005 гр. ОСОБА_2 звернувся до ВГІРФО УМВС України в Харківській області з клопотанням щодо продовження терміну дії посвідки на постійне проживання, оскільки він прибув в Україну в м. Харків для роботи за Міжурядовою Угодою між урядами СРСР та СРВ від 02.04.1981. Перевіркою фактів щодо документування гр.СРВ ОСОБА_1 установлено, що він з 1989 року працював у м. Харкові на заводі «Свет Шахтера» (довідка від 26.12.2002). Керівництвом ВГІ та РФО УМВС України в Харківській області 20.05.2005 на підставі заяви вказаного іноземця було прийнято рішення щодо продовження безстроково терміну дії посвідки на постійне проживання в Україні для іноземного громадянина відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу V «Прикінцевого положення» Закону України «Про імміграцію» (далі- Закон). Відповідно до вказаної законодавчої норми такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну: іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В`єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Тобто з відповідною заявою необхідно було звернутися до 07.02.2002, оскільки з 08.02.2002, тобто після спливу шестимісячного терміну, абзац четвертий пункту 4 розділу V «Прикінцевого положення» Закону України «Про імміграцію» втратив чинність. Таким чином, на момент звернення, а саме 29.04.2003 положеннями законодавства України не було передбачено оформлення посвідки на постійне проживання без надання дозволу на імміграцію відповідно до абзацу 4 пункту 4 розділу V «Прикінцевого положення» Закону України «Про імміграцію». Із урахуванням наведеного встановлено, що рішення про оформлення та видачу посвідок на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 02.07.2003 та ХР № НОМЕР_3 від 20.05.2005 громадянину СРВ ОСОБА_1 прийняте з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим видана на його підставі посвідка згідно із вимогами п.п. 8 п. 72, абз. 3 п. 73 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321, повинна бути визнана недійсною, та такою, що підлягає вилученню та знищенню наказом ДМС України.

Відповідно до підпунктів 18, 25 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, підпункту 8 пункту 72, абзацу третього пункту 73 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання. вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, та на підставі висновку ГУДМС у Харківській області від 25.09.2018 ДМС України, винесено спірний наказ №171 від 18.10.2018, пунктом 16 якого: 16.1. визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 02.07.2003 та серії НОМЕР_4 1:3304 від 20.05.2005. 16.2. Т.в.о. начальника ГУДМС у Харківській області Тімонову О.В. наказано забезпечити вилучення зазначених у підпункті 16.1 пункту 16 наказу посвідок на постійне проживання, а також здійснити заходи, передбачені законодавством України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Надаючи оцінку правомірності прийняття вказаного рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди зобов`язані перевірити оскаржені рішення, дії на предмет того, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на які спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

За змістом ч. 15 ст. 4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України. При цьому, документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання.

Стаття 12 Закону України “Про імміграцію” передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

При прийнятті відповідачем спірного рішення у формі наказу № 171 від 18.10.2018 в ході судового розгляду справи не було встановлено жодної з вказаних обставин, а закони України не містять інших випадків, у яких можливе скасування дозволу на імміграцію органом, який його видав, відповідно до пункту 6.

Отже, законодавчо визначені підстави для скасування дозволу на імміграцію позивачу відсутні.

Також судовим розглядом встановлено, що відповідач при наданні позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні у 2003 році проводив перевірку законності залишення його на постійне проживання на території України, підстав для відмови у видачі не виявив та надав посвідку на постійне місце проживання в Україні на підставі п.4 Прикінцевих положень Закону України “Про імміграцію”. За результатами аналізу цієї ж норми Закону відповідач прийняв протилежне рішення, що міститься у висновку ГУДМС в Харківській області від 25.09.2018.

Так, суд вказує на те, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні позивачу, відповідач керувався п. 4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію".

Таким чином, висновок міграційного органу про скасування посвідки на постійне проживання в Україні на ім`я позивача, суд вважає таким, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення - позивач проживає на території України з 1989 року; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії та інтересами позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено положення "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що перелік підстав для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію визначений статтею 12 Закону № 2491-III. Скасування дозволу на імміграцію з інших підстав, зокрема, з підстав пропуску шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, чинним законодавством не передбачено.

При цьому, до суду відповідачем не було надано належних доказів наявності обставин, які б стали підставою для скасування позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні.

Крім того, Порядок формування квоти імміграції, Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання було затверджено постановою Кабінету Міністрів України лише 26 грудня 2002 року, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного абзацом четвертим пункту 4 розділу V “Прикінцеві положення” Закону України “Про імміграцію”.

Судом встановлено, що позивач звернувся з заявою про видачу посвідки на постійне проживання 29.04.2003, тобто в межах 6-місячного строку після прийняття вказаної постанови Кабінету Міністрів України лише 26 грудня 2002 року.

Таким чином, доводи відповідача про те, що рішення про видачу позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні прийнято з порушенням вимог законодавства суд вважає необґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, суд вказує на неправомірність висновку головного спеціаліста Головного Управління ДМС України в Харківській області Кушнир Н.В. про перевірку матеріалів щодо законності надання дозволу на імміграцію громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , затвердженого начальником Управління ДМС України в Харківській області 25.09.2018, та, як наслідок, неправомірності пункту 16 (п. п. 16.1-16.2.) Наказу Державної міграційної служби України № 171 від 18.10.2018 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, в постановах від 27 березня 2019 року по справі №820/1863/17 (провадження №К/9901/22479/18), від 17 квітня 2019 року по справі №820/6675/16 (адміністративне провадження №К/9901/15864/18), від 03 квітня 2019 року по справі №815/2473/17 (провадження №К/9901/22666/18), від 20 березня 2019 року по справі №820/391/17 (провадження №К/9901/22456/18), від 16 січня 2019 року по справі №815/1010/16 (адміністративне провадження №К/9901/11648/18).

Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття спірного наказу.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 16 (п.п. 16.1-16.2) Наказу Державної міграційної служби України № 171 від 18.10.2018.

Стягнути з Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, буд. 9, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 грудня 2019 року.

Суддя Білова О.В.