Рішення № 86698767, 27.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2019 р. Справа № 480/3904/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - позивачі, Черниш В ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ) в інтересах ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) звернулися до суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (далі – відповідач, Управління ДМС в Сумській області), в якій просили:

1) визнати протиправною відмову відповідача у видачі ОСОБА_3 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

2) зобов`язати відповідача оформити та видати ОСОБА_3 , 2003 року народження, у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Свої вимоги мотивували тим, що відмова відповідача, з посиланням на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», у видачі ОСОБА_3 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки порушує її права як дитини. Вважають, що паспорт-картка, видача якого передбачена вищевказаним Законом України, може видаватися виключно на добровільній основі. Однак, позивачі як законні представники своєї дитини, не надають згоди щодо збору, збирання та обробки персональних даних їх дитини та передачею їх до Єдиного державного демографічного реєстру. Водночас, наголосили, що на даний час чинне Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, на підставі якого відповідач може видати паспорт громадянина України їх дитині у формі книжечки.

Ухвалою суду від 04.11.2019 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позов (а.с.35-43), в якому, з урахуванням поданих доказів, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, виходячи з того, що на час звернення позивача із заявою, видача паспорта громадянина України було регламентовано Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015р. №302 (далі – Порядок КМУ №302).

Вважають, що подана позивачем заява від 20.06.2019 в довільній формі не може вважатися заявою про видачу паспорта, оскільки, для оформлення такого документа, необхідно подати заяву встановленого зразка та інші документи визначені законодавством. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.11.2018 по справі № 820/3327/16.

Стверджують, що подана заява позивача була розглянута в порядку і строки передбачені Законом України «Про звернення громадян».

Позивачі, не погодившись з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, подали до суду відповідь на відзив (а.с.45-46), в якій просили позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 20.06.2019 ОСОБА_3 звернулася через законних представників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Роменського районного відділу Управління ДМС в Сумській області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України, в якій просила видати по досягненню 16-річного віку паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, оскільки вона не надає згоди на збір та обробку персональних даних та забороняє передачу будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру.

Окремо, ОСОБА_3 просила відповідно до Закону України «Про звернення громадян» надіслати письмову відповідь з повідомленням про дату і час оформлення паспорту (а.с.11) та додатково зазначила, що для оформлення паспорта буде надано копію свідоцтва про народження і дві фотокартки.

Листом Управління ДМС в Сумській області «Щодо надання відповіді на звернення» від 04.07.2019 №5901.3.2.-5747/59.1-19 ОСОБА_3 повідомлено, що у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорту громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (а.с.12-13). З посиланням на окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, зазначив, що належність позивача до певної суспільної групи, так само як і його переконання щодо присвоєння унікального номера, незважаючи на усю їх значимість як для нього, так і для багатьох інших громадян України, які поділяють такі ж погляди й переконання, не можуть бути підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та/чи робити з нього винятки».

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-ІІІ (далі Закон України «Про громадянство України») визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено, зокрема, Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення про паспорт громадянина України).

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон «Про ЄДДР») визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 Закону «Про ЄДДР», документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься, зокрема, на паспорт громадянина України, та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону «Про ЄДДР», документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Водночас вказаним Законом не передбачено визначення поняття «документ».

Разом з цим, відповідно до статті 21 Закону «Про ЄДДР» паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. При цьому, згідно ч.2 вказаної статті кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Таким чином, суд визнає, що заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Крім того, варто відмітити, що у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

В свою чергу, відповідно до частини 7 ст. 16 Закону «Про ЄДДР», уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Отже, положенням вказаної статті Закону «Про ЄДДР» передбачено вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Відтак, відповідач у своєму листі на звернення позивача зобов`язаний був вказати одну з вище перерахованих підстав для відмови у оформленні паспорта у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 через своїх законних представників звернулася до Роменського районного відділу Управління ДМС в Сумській області із заявою про видачу паспорта у формі книжечки. При цьому, заявник відмовився від отримання та користування будь-якими біометричними документами, що містять інформацію, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, а також від внесення даних про нього до Єдиного демографічного реєстру та від зняття біометричної інформації (а.с.11).

Згідно наданої управлінням ДМС України в Сумській області відповіді, відповідач, з посиланням на Порядок КМУ №302, фактично відмовив у видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до зазначеного вище Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (а.с.12).

Проте, суд наголошує, що Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, на яку посилається відповідач, як на підставу відмови у видачі паспорта позивачу, також передбачає можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.

Так, відповідно до п.3 вказаної Постанови, в редакції на день надання відповіді, Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Враховуючи викладене, не вбачається відсутності у відповідача можливості видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

При цьому, спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою Управління ДМС України в Сумській області видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Відтак, з огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17). У зв`язку з чим, доводи представника відповідача, з посиланням на ухвалу про відкриття провадження у типовій справі №806/3265/17 від 15.02.2018, стосовно того, що справа не є типовою, не приймається судом до уваги.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно із п. 21 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України типові адміністративні справи адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.

Таким чином, враховуючи предмет спору у цій справі та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд дійшов висновку про те, що вказана справа є типовою справою по відношенню до справи №806/3265/17-а.

Отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №806/3265/17, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону «Про ЄДДР», на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було «встановлене законом»), не є «необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача у видачі паспорту у формі книжечки, з огляду на позицію відповідача про те, що видача паспорту можлива лише у формі ID-картки, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов висновку щодо наявності у ОСОБА_3 , за відсутності підстав для відмови, визначених ч.7 ст. 16 Закону «Про ЄДДР», права на отримання паспорта у формі книжечки.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відмова відповідача, викладена у листі від 04.07.2019 №5901.3.2.-5747/59.1-19, у видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, суд, вважає необхідним визнати таку відмову протиправною.

Щодо доводів відповідача з приводу того, що заява ОСОБА_3 про оформлення паспорта громадянина України раніше встановленого зразка у формі книжечки, складена у довільній формі та без визначеного чинним законодавством обов`язкового пакету документі, а тому розглянута у порядку Закону України «Про звернення громадян» суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулася саме із заявою, в якій вона просила оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України. У вказаній заяві додатково зазначила, що для оформлення паспорта буде подано копію свідоцтва про народження і дві фотокартки. При цьому, у даній заяві вона просила надати в порядку Закону України «Про звернення громадян» лише інформацію про дату і час оформлення паспорта, а не про розгляд поданої заяви по суті, зміст якої, як зазначено вище – оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки.

Згідно змісту листа Управління ДМС України в Сумській області, яким надано відповідь ОСОБА_3 на її заяву, була розглянута саме заява щодо видачі паспорта громадянина України, відтак, відповідач фактично прийняв рішення по суті поданої заяви. Будь-яких посилань щодо того, що відповідь надається відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та у відповідності до його норм, даний лист не містить. Крім того, жодних зауважень щодо поданої заяви ОСОБА_3 , не надання необхідного пакету документів чи інших підстав для відмови Управління ДМС України в Сумській області у відповіді не висловлювало. Єдиною підставою для відмови стало неможливість відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України.

Посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №820/3327/16, не приймаються судом до уваги, оскільки у даній справі Верховним Судом не було прийнято рішення по суті позовних вимог, а справа направлена на новий розгляд, у зв`язку з тим, що Суд не мав можливості перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача оформити та видати позивачу у зв`язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, враховуючи наступне.

Статтею 14 Закону «Про ЄДДР», Положення про паспорт громадянина України, Порядком КМУ №302, передбачено чіткий порядок, суб`єктний склад та перелік документів для оформлення паспорта громадянина України.

Так, зокрема, за приписами п.п.2, 13 Положення про паспорт громадянина України, відповідно до якого позивач просив видати паспорт, для одержання паспорта, особа, після досягнення 16-річного віку, подає заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7, пункту 35 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: особі, на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. При цьому для оформлення паспорта подаються, зокрема, свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів.

Таким чином, обираючи такий спосіб захисту порушеного права, як зобов`язання відповідача оформити та видати паспорт, позивач та його законні представники не врахували того, що ними, під час подачі заяви, в якій була відсутня повна дата народження заявника (а.с.11), не було надано усіх документів, які визначені законодавством, та які необхідні для вирішення питання щодо видачі паспорту громадянина України позивачу, у зв`язку з чим відповідач не мав змоги здійснити перевірку таких документів, в тому числі і на предмет досягнення особою 16-річного віку на момент звернення. З долучених до матеріалів справи документів не вбачається, що до заяви додавались будь-які документи, більш того, в самій заяві зазначено, що необхідні документи будуть надані пізніше (а.с.11).

Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

При таких обставинах, враховуючи, що відповідачем не було здійснено перевірку документів, які необхідно подати для оформлення паспорта, в тому числі свідоцтво про народження, фотокартки, та приймаючи до уваги те, що повноваженнями щодо перевірки таких документів наділений саме відповідач, а не суд, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про видачу паспорта громадянина України, з урахуванням висновків суду.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що під час повторного розгляду заяви позивача про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, він зобов`язаний розглянути вказану заяву, враховуючи правовий висновок суду наведений в даній справі.

Крім іншого, суд вважає необхідним відмітити, що на момент розгляду справи та при повторному розгляді заяви ОСОБА_3 остання вже досягла шістнадцятирічного віку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, які підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 ) в інтересах ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (40000, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.27, код ЄДРПОУ 37846270) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби області у Сумській області у видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, викладену у листі від 04.07.2019 №5901.3.2.-5747/59.1-19.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 20 червня 2019року про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.12.2019.

Суддя І.Г. Шевченко