Рішення № 86698615, 09.12.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2019 року м. РівнеСправа №460/2242/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" доГоловного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" (далі – ТОВ "ВО Волинь-Бетон", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі – ГУ ДФС у Рівненській області, відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі – ДФС України, відповідач 2), за змістом якого просило суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 05.07.2019 №1213708/36016172 про відмову у реєстрації податкової накладної №12610, складеної ТОВ "ВО Волинь-Бетон" 26.10.2018;

зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №12610, складену ТОВ "ВО Волинь-Бетон" 26.10.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ “ВО Волинь-Бетон” та ПрАТ “Хмельницьке ШБУ №56” укладено договір поставки від 01.10.2018 №011018/6. На виконання умов вищевказаного договору ТОВ “ВО Волинь-Бетон” здійснено поставку товару, а ПрАТ “Хмельницьке ШБУ №56” - проплату поставки вказаного товару. За результатами виконання умов договору позивачем сформовано та подано до контролюючого органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 26.10.2018 №12610. Проте, контролюючим органом зупинено реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з посиланням на її відповідність вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем надані фіскальному органу усі необхідні пояснення та документи, обсяг яких був достатній для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, такі документи не взяті до уваги фіскальним органом та прийнято рішення від 05.07.2019 №1213708/36016172 про відмову в реєстрації вищевказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вважає, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Просив стягнути з відповідачів судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою суду від 13.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Представником відповідачів до суду подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, вказав, що в оскаржуваному рішенні чітко зазначено, яких саме документів, визначених Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018, ТОВ “ВО Волинь-Бетон” не надано. Зокрема, ТОВ “ВО Волинь-Бетон” не надано розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Квитанція від 19.11.2018 №9252522573 містять всі необхідні реквізити, які визначені Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, з огляду на вищенаведене, твердження позивача, що контролюючим органом у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 26.10.2018 №12610 не зазначено конкретного переліку документів, не відповідає нормам чинного законодавства. Вважає, що оспорюване рішення від 05.07.2019 №1213708/36016172 винесене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, зазначив, що суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження щодо оцінки повноти надання документів, що належить виключно до компетенції Комісії ГУ ДФС у Рівненській області. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Протокольною ухвалою суду від 07.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У відповіді на відзив позивач підтримав позицію, викладену в позові, вважає, що твердження відповідача є необґрунтованими. Зазначив, що відповідачами не конкретизовано у оскаржуваному рішенні, яких конкретно розрахункових документів не вистачає, документів на придбання товару чи на його реалізацію. Окрім того, графа “додаткова інформація” (вказати конкретні документи), що міститься в рішенні існує саме для того, щоб контролюючий орган конкретизував, яких саме документів не було надано платником податків.

Ухвалою суду від 30.10.2019 розгляд справи відкладено до 09.12.2019.

У судове засідання представники сторін не прибули. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник позивача у поданому суду клопотанні позовні вимоги підтримала повністю та просила розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження.

Представник відповідачів у поданому суду клопотанні просила відмовити у задоволенні позовних вимог та провести розгляд справи в порядку письмового провадження.

З огляду на викладене та за відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд, на виконання вимог ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України, розглянув дану адміністративну справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

01.10.2018 між ТОВ “ВО Волинь-Бетон” (Постачальник) та ПрАТ “Хмельницьке ШБУ №56” (Покупець) укладено договір поставки №011018/6 (а.с.38-39), згідно з яким Постачальник зобов`язується передати, а Покупець отримати та оплатити товар (бетон, камені бетонні бортові, бетонні та залізобетонні вироби), в кількості та асортименті, які вказані в рахунках, оформлених накладних, та/або специфікаціях, які являються невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.1). Ціна за одиницю товару, що поставляється за цим Договором, визначена Сторонами та зазначається у накладних, та/або специфікаціях, які являються невід`ємною частиною цього договору та узгодженими Сторонами відповідно до цього Договору (пункт 2.1). Умови поставки: СРТ (Інкотермс – 2010) склад Покупця, інші умови поставки узгоджуються Сторонами в специфікаціях (пункт 3.2). Покупець здійснює 100% передоплату за кожну партію Товару, що постачатиметься Постачальником на підставі рахунку Постачальника (пункт 5.1). Датою поставки товару вважається дата передачі товару, вказана у видатковій накладній, підписаній Сторонами (пункт 5.2). Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 8.1).

Поставка товару здійснена позивачем 26.10.2018 на підставі специфікації від 01.10.2018 №1 до договору поставки від 01.10.2018 №011018/6 та підтверджується рахунком на оплату від 26.10.2018 №83 на суму 5980,01 грн (в т.ч. ПДВ в сумі 996,67 грн), та видатковою накладною від 26.10.2018 №12610 на суму 5980,01 грн (в т.ч. ПДВ в сумі 996,67 грн) (а.с.40-42).

Вказана поставка товару була повністю оплачена покупцем, що підтверджується платіжним дорученням від 05.11.2018 №4605 на суму 15980,01 грн (а.с.45).

На виконання вимог податкового законодавства позивачем складено та надіслано до контролюючого органу (в електронному вигляді) податкову накладну від 26.10.2018 №12610 на суму ПДВ 996,67 грн для реєстрації в Єдиному реєстрі іншому реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) (а.с.22).

19.11.2018 відповідачем 1 надіслано позивачу квитанцію №9252522573 про те, що документи прийнято, реєстрація зупинена, де було вказано, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі – ПК України), реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування (далі – ПН/РК) від 26.10.2018 №12610 в ЄРПН зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 “Критеріїв ризиковості платника податку”. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН (а.с.23).

У зв`язку з цим позивачем були надані письмові пояснення та копії документів на підтвердження факту постачання товару для ПрАТ “Хмельницьке ШБУ №56” з проханням відновити реєстрацію вказаної податкової накладної (а.с.25-27).

Подання позивачем вказаних пояснень підтверджується повідомленням контролюючого органу від 03.07.2019 №64 (а.с.77-78).

05.07.2019 комісією ГУ ДФС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №1213708/36016172 (далі - рішення) про відмову в реєстрації вищевказаних податкових накладних, згідно з яким підстави для відмови у реєстрації ПН/РК від 26.10.2018 №12610 в ЄРПН є ненадання платником податку копій документів, а саме: Розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (а.с.20-21).

Вважаючи оспорюване рішення контролюючого органу протиправним, ТОВ “ВО Волинь-Бетон” звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, в силу вимог пункту 187.1 статті 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 ПК України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу (пункт 200-1.2 статті 200-1 ПК України).

За приписами пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою: SНакл = SНаклОтр + SМитн + SПопРах + SОвердрафт - SНаклВид - SВідшкод - SПеревищ, де: SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України, крім сум податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником; SПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах “а” - “в” пункту 200-1.2 цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем складено та надіслано до контролюючого органу (в електронному вигляді) податкову накладну від 26.10.2018 №12610, для реєстрації в ЄРПН.

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п.201.16 ст.201 ПК України).

Так, на виконання вказаної норми, 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Порядок №117).

За правилами пункту 3 Порядку №117, податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак:

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих на реєстрацію у місяці, іншому ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений в них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно виконуються такі умови: загальна сума податку на додану вартість (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/ розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 400 тис. гривень; одночасно значення показників D та P, розрахованих у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,05, P < Pм х 1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування; Рм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування. Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

На момент зупинення реєстрації в ЄРПН податкової накладної позивача від 26.10.2018 №12610, відповідач 1 керувався Критеріями ризиковості платника податку, викладеними в листі ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 (далі - лист №959/99-99-07-18).

Підпунктом 2.1 пункту 2 листа №959/99-99-07-18 було визначено, що податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

За правилами пунктів 5, 10 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 1 листа №959/99-99-07-18 було визначено, що платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо:

1.1. платника податку зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби;

1.2. платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби;

1.3. платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження згідно з інформацією, наданою такими фізичними особами;

1.4. платника податку зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками;

1.5. наявний обвинувальний вирок суду стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податку за статтею 205 Кримінального кодексу України згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби;

1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 ПК України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

При цьому, Головні управління ДФС в областях, м.Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації. У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 22.03.2018 №26010-06-10/7849 Мінфін погодив Критерії ризиковості платника податку і Критерії ризиковості здійснення операцій, надіслані з листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №828/4/99-99-07-05-05-13. При цьому Міністерством фінансів України зазначено, що вказані Критерії погоджені за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Окрім цього, відповідно до листа Міністерства фінансів України від 31.10.2018 №26010-06-5/28170, адресованого ДФС України, Міністерство фінансів України погоджує критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, надіслані листом Державної фіскальної служби України від 29.10.2018 №3104/4/99-99-07-05-04-13, за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Суд вважає, що погодження Міністерства фінансів України Критеріїв з умовою їх перегляду протягом місяця свідчить про те, що вказані Критерії містили недоліки, які мали б бути у встановлений Міністерством фінансів України строк усунуті і повторно погоджені у встановленому порядку.

Таке умовне погодження Критеріїв свідчить, що вони не могли бути застосовані до платників податків до їх повторного погодження і оприлюднення у встановленому порядку.

За правилами пунктів 12, 13 Порядку №117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пунктів 18-20 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

В силу вимог пункту 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Зі змісту квитанції від 19.11.2018 №9252522573 слідує, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН.

Доказів усунення недоліків встановлених Критеріїв та повторного погодження на час зупинення реєстрації в ЄРПН податкової накладної позивача від 26.10.2018 №12610 відповідачем 1 суду не надано, а судом не встановлено.

Крім того, суд звертає увагу на те, що документ ДФС, яким затверджено критерії, не має визначення виду документу, призначеного для документування управлінської інформації ДФС відповідно до Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України. Проекти актів, які затверджують критерії ризиковості платника податків, ризиковості здійснення операцій; переліку показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податків, мають на меті встановити норми права, які здійснюють безпосередній вплив на господарську діяльність суб`єктів господарювання, а відтак є такими, що мають ознаки регуляторного характеру, підпадають під сферу дії Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” в цілому, та потребують обов`язкової установленої цим законом процедури погодження.

Суд також звертає увагу на те, що наведені критерії ризиковості є основою для роботи системи зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки саме вони і є підставами, з яких реєстрацію податкової накладної може бути зупинено.

На це прямо вказує зміст підпункту 3 пункту 13 Порядку №117, відповідно до якого у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються, зокрема, критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

За відсутності належним чином встановлених критеріїв ризиковості, процедура зупинення реєстрації податкових накладних не може бути реалізована, адже підставами для такого зупинення є відповідність податкової накладної критеріям ризиковості здійснення операції (п.7 Порядку №117).

Критерії ризиковості платника податку та/або критерії ризиковості господарської операції є важливим елементом порядку визначення об`єкту оподаткування ПДВ, оскільки безпосередньо впливають на суму податкових зобов`язань платника податків-покупця. Відповідно, такі критерії повинні затверджуватися у порядку, визначеному чинним законодавством.

Суд зауважує, що ДФС України - це центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.117 Конституції України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” встановлено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

На реалізацію норми Конституції України та положень зазначеного Указу Президента України, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2 цього Положення, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. При цьому, як встановлено пунктом 3 цього ж нормативного правового акту, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають не персоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами “Для службового користування”, “Особливої важливості”, “Цілком таємно”, “Таємно” та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Отже, якщо певний документ, виданий центральним органом виконавчої влади, містить норми права, він підлягає обов`язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Суд зазначає, що критерії ризиковості, які використовуються як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, розраховані на неодноразове використання, визначають зміст прав та обов`язків суб`єктів господарювання. Отже, документ, який визначає подібні критерії, містить норми права, а тому підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до пункту 15 зазначеного Положення, Міністерства, центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог, нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

В свою чергу, згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”, нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

За відсутності належним чином затвердженого компетентним органом і зареєстрованого в Мінюсті нормативно-правового акту, жодні приписи щодо критеріїв зупинення реєстрації податкових накладних не можуть бути визнані обов`язковими для виконання будь-яким із платників податку, оскільки відповідні норми не можуть вважатися такими, що набрали чинності.

З урахуванням викладеного, лист ДФС №959/99-99-07-18 щодо критеріїв ризикованості, який по суті містить норми права, не може вважатися чинним нормативно-правовим актом, оскільки не погоджений Міністерством фінансів України та не зареєстрований у Міністерстві юстиції України.

Відтак, оскільки в розумінні статті 117 Конституції України листи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, то відповідно лист ДФС №959/99-99-07-18 не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.04.2019 у справі №822/1878/18 (№К/9901/4668/19), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Жодного іншого нормативно-правового акту, який би визначав критерії ризиковості як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, законотворцем на момент формування та надіслання позивачем ПН від 26.10.2018 №12610 для реєстрації в ЄРПН не було прийнято.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (в редакції, чинній на момент формування та надіслання ПН від 26.10.2018 №12610 для реєстрації в ЄРПН), критеріїв ризиковості також не встановлені.

Окремо слід наголосити на тому, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної в обов`язковому порядку зазначається не лише сам критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, а й вказується розрахований показник за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

У квитанції від 19.11.2018 №9252522573 про зупинення реєстрації ПН даних про розрахунковий показник критерію (їв) ризиковості платника податку не наведений, як не зазначено і конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію таких податкових накладних.

При цьому, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій (її) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку.

Нечітке формулювання органом ДФС у вказаній квитанції підстав для зупинення реєстрації податкової накладної з вказівкою про те, що така податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пунктом 1 Критеріїв ризиковості платника податку, зумовило необхідність подання позивачем для відповідача тих документів, якими була оформлена відповідна господарська операція.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 14 Порядку №117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, не означає, що платник податку повинен подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи. Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій. Даний перелік є загальним і повинен дифенціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 ПК України.

Пунктами 18-21 Порядку №117, передбачено наступне: письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Як встановлено судом, податкова накладна від 26.10.2018 №12610 на суму ПДВ 996,67 грн, сформована ТОВ “ВО Волинь-Бетон” на дату поставки товару згідно з рахунком на оплату від 26.10.2018 №83 та видатковою накладною від 26.10.2018 №12610 (а.с.41-42), що повністю узгоджується з умовами договору поставки товару від 01.10.2018 №011018/6.

Оплата поставки товару підтверджена платіжним дорученням від 05.11.2018 №4605 на суму 5980,01 грн та випискою з банку по рахунку позивача за 05.11.2019 (а.с.45-46).

Доставка товару, навантаження та розвантаження здійснювалися позивачем, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 26.10.2018 №Р12610 та відомостями про вантаж (а.с.43-44).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сировина для виготовлення товару була придбана ТОВ “ВО Волинь-Бетон” у ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується договором від 01.09.2018 №14/1; рахунком-фактурою від 26.10.2018 №25; накладною від 26.10.2018 №28; довіреністю від 26.10.2018 №21; паспортом від 26.10.2018 (документ якості на виготовлену суміш); видатковим касовим ордером від 26.10.2018; звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 26.10.2018 №28 (а.с.28-31, 34-36).

Доставка сирови здійснювалася позивачем транспортним засобом, орендованим у ПП ОСОБА_2 , що підтверджується товарно-транспортною накладною від 26.10.2018 №261018 та відомостями про вантаж; договором поставки нафтопродуктів від 04.06.2014 №22/06-14; договором оренди транспортного засобу від 01.01.2018 №6; актом прийому-передачі вантажного автомобіля від 01.01.2018 №3; актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №5; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.32-33, 47-56).

Вищевказані документи були також долучені позивачем до пояснень щодо податкової накладної від 26.10.2018 №12610, реєстрацію якої зупинено.

Суд звертає увагу, що для виникнення податкового зобов`язання з ПДВ достатньо настання однієї з подій, то обов`язок продавця виписати і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на відповідну суму ПДВ, кореспондує з правом контролюючого органу вимагати у платника ПДВ ту документацію, яка підтверджує настання саме такої події, а не обох подій одночасно. Якщо мова йде про зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку в якості оплати товарів/послуг, що підлягають постачанню, то документами, достатніми для підтвердження такої операції, будуть розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків, а також відповідні договори та рахунки на оплату, що підтверджують наявність правових підстав для зарахування відповідної суми коштів. Відповідно, саме такі документи можуть вважатися необхідною передумовою для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Якщо ж мова йде про відвантаження товару, - то документами, достатніми для підтвердження такої операції будуть видаткові накладні.

Судом встановлено, що позивачем було подано на розгляд комісії контролюючого органу – ГУ ДФС у Рівненській області, всі необхідні документи, у тому числі й платіжні, щодо господарської операції з ПрАТ “Хмельницьке ШБУ №56”, на підставі якої позивачем сформовано податкову накладну від 26.10.2018 №12610, реєстрацію якої зупинено.

Вказані документи складені у повній відповідності до вимог законодавства і саме такими документами супроводжувалось оформлення господарських операцій, в рамках яких виписано податкову накладну, яка оформлена позивачем до реєстрації в ЄРПН.

Проте, комісією ГУ ДФС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення від 05.07.2019 №1213708/36016172 про відмову у реєстрації вищевказаної податкової накладної.

Зі змісту вказаного оспорюваного рішення слідує, що підставою для відмови у реєстрації ПН стало те, що позивачем не надано копій документів, а саме: “ТОВ “ВО Волинь-Бетон” не надано розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Однак матеріали справи містять: розрахункові документи (платіжне доручення, видатковий касовий ордер) як покупця товару (а.с.45), так і продавця сировини для його виготовлення (а.с.35), що в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є первинними документами та підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а тому в повній мірі підтверджують розрахунки між контрагентами позивача щодо постачання товару та купівлі сировини для його виготовлення.

Крім того, оплата покупцем поставки товару підтверджується випискою з банку по рахунку ТОВ “ВО Волинь-Бетон” за 05.11.2018 (а.с.46).

Вищевказані розрахункові документи та виписка банку були долучені позивачем в якості додатків до пояснень до ПН, а тому посилання відповідача 1 про ненадання позивачем розрахункових документів та банківських виписок з особових рахунків на підтвердження господарської операції з ПрАТ “Хмельницьке ШБУ №56” є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, надані позивачем документи та пояснення були цілком достатніми для прийняття Комісією ГУ ДФС у Рівненській області рішення про реєстрацію податкової накладної від 26.10.2018 №12610 в ЄРПН.

Відтак, оскаржуване рішення від 05.07.2019 №1213708/36016172 про відмову у реєстрації вищевказаної ПН в ЄРПН, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДФС України зареєструвати вказану податкову накладну в ЄРПН, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 10 часини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з пунктом 28 Порядку №117, податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; протягом п`яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень; протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Тобто, Порядком №117 передбачено, що податкові накладні реєструється у день настання події – набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Тобто, навіть за умови визнання судом протиправним рішення фіскального органу про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН, такі податкові накладні підлягатимуть реєстрації у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію ПН / РК в Реєстрі. Тобто, у даному випадку матиме місце значний проміжок часу між датою, коли податкові накладні повинні були б бути зареєстровані (оскільки судом визнано протиправною відмову в реєстрації), та датою коли рішення суду набуде законної сили.

Відповідно до пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі – Порядок №1246), у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до абзацу 22 пункту 201.10 статті 201 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача 2 зареєструвати податкову накладну від 26.10.2018 №12610 в ЄРПН.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Олссон проти Швеції” від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази “передбачено законом”, є наступні: будь-яка норма не може вважатися “законом”, якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза “передбачено законом” не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно пунктом 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання “необхідним у демократичному суспільстві”, Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

Європейський суд з прав людини у пунктом 50 рішення від 13 січня 2011 у справі “Чуйкіна проти України” (заява №28924/04) констатував: “що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. the United Kingdom), пп.28– 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пунктом 45, від 10 липня 2003 року, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пунктом 25, ECHR 2002-II)”.

Суд зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів, а тому вважає, що покладання на відповідача, як на єдину уповноважену на такі дії особу, обов`язку зареєструвати вказану податкову накладну в ЄРПН, не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом виконавчої влади певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із “повною юрисдикцією”, тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі “Обермейєр проти Австрії”; пунктом155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі “Гранд Стівенс проти Італії”).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем за подання даного позову сплачено судового збору в сумі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.08.2019 №12635 (а.с.3).

Відтак, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в зазначеній сумі підлягають відшкодуванню.

Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає таке.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1).

При цьому, статтею 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).

Частиною третьою статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Матеріалами справи стверджено, що при пред`явленні позовної заяви позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати, що складають, зокрема, витрати на правничу допомогу адвоката (а.с.18).

Суд встановив, що відповідно до договору про надання правничої допомоги від 15.01.2019 №15/01/19 (а.с.57-62), укладеного між ТОВ “ВО Волинь-Бетон” (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням “Прищепа і партнери” (Адвокатське об`єднання), Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1).

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що Адвокатське об`єднання па підставі звернення Клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правничої допомоги: здійснює підготовку заяв, позовних заяв, скарг, апеляційних скарг, касаційних скарг до судів загальної юрисдикції всіх інстанцій (пп.2.1.1); здійснює представництво інтересів Клієнта в судах загальної юрисдикції з приводу правових спорів Клієнта, а також інших органах державної влади та місцевого самоврядування (пп.2.1.2); приймає участь в розгляді питань щодо дебіторської та кредиторської заборгованості, що обліковується на балансі Клієнта, здійснює спільно з іншими підрозділами Клієнта заходи по ліквідації заборгованості (пп.2.1.5); представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів, здійснює підготовку позовних заяв, скарг тощо (пп.2.1.6).

Згідно з розділом 4 “Порядок здійснення розрахунків” вищевказаного договору, вартість послуг, що надається Адвокатським об`єднанням становить 1000 грн. за І годину роботи адвоката, які Клієнт оплачує в гривнях шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання, що фіксується в підписаних актах про надання правничої допомоги та рахунку-фактурі, без ПДВ. Кількість витрачених Адвокатським об`єднанням годин та детальних перелік виконаних робіт фіксується Сторонами в актах про надання правничої допомоги (п.4.1). Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів після підписання сторонами акта надання правничих послуг (п.4.3). За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін (п.4.5).

Даний договір укладений на строк до 31.12.2019 та набирає чинності з моменту його підписання (п.7.1).

Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:

свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.07.2018 №273 на ім`я ОСОБА_3 Н.В. (а.с.64);

ордером від 11.09.2019 серії ВК №1001117 на ім`я адвоката Гуль Н.В. (а.с.63);

актом здачі-приймання наданих правничих послуг з детальним описом від 27.11.2019 №14 (а.с.107), згідно з яким Адвокатським об`єднанням відповідно до умов Договору від 15.01.2019 №15/01/19 надано наступну професійну правничу допомогу при підготовці до розгляду адміністративної справи № 460/2242/19 за позовом Клієнта до Головного управління ДФС у Рівненській області, ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення №1213708/36016172 від 05.07.2019 та зобов`язання вчинення певних дій, а саме: проведено зустріч із Клієнтом та обговорено суть спору, обговорено правову позицію по справі та способів вирішення спору - 0,5 години; опрацьовано пакет наданих Клієнтом документів, що стосуються оскаржуваного рішення ГУ ДФС у Рівненській області №1213708/36016172 від 05.07.2019 про відмову у реєстрації ПН №12610 від 26.10.2018 року, поданих Клієнтом письмових пояснень а копій первинних документів - 0,5 години; опрацьовано законодавство, що регулює спірні правовідносини та суть спору, а саме: Податковий кодекс України, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117; Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних” №1246 від 29.12.2010; Критерії ризиковості платника податку від 21.03.2018 №959/99-99-0718, та інші нормативно-правові акти; опрацьовано судову практику справ - 0,5 години; заяву до Рівненського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Рівненській області №1213708/36016172 від 05.07.2019 та зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну №12610 від 26.10.2018 – 3 години; підготовлено копії документів до позовної заяви, копії примірників для відповідача, завірення додатків до позовної заяви, подача позовної заяви Адвокатським об`єднанням безпосередньо до суду - 0,5 години (п.1). Вартість виконаних Адвокатським об`єднанням робіт становить 5 000 грн без ПДВ (п.4);

рахунком на оплату послуг від 27.11.2019 №27/11/19-3 на суму 5 000 грн без ПДВ (а.с.108);

випискою з банківського рахунку Адвокатського об`єднання від 02.12.2019, згідно з якою 02.12.2019 ТОВ “ВО Волинь-Бетон” здійснено перерахунок коштів на розрахунковий рахунок в ПАТ “КБ “ПриватБанк”, відкритий на ім`я Адвокатського об`єднання “Прищепа і партнери”, в сумі 5000,00 грн з призначенням платежу “Оплата за надану професійну правничу допомогу згідно договору №15/01/19 від 15.01.2019 та акту № 14 від 27.11.2019 у справі і №460/2242/19. Без ПДВ” (а.с.109).

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як зазначено в абз.268 Рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України”: “Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" [ВП], заява N 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V)”.

Суд встановив, що в межах даної справи до суду подано адміністративний позов, який складено на 16 аркушах; додатки до позову на 45 аркушах; відповідь на відзив на двох аркушах; клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат на чотирьох аркушах; додатки до клопотання на чотирьох аркушах. Розгляд даної справи було проведено в порядку загального позовного провадження. Згідно з протоколом судового засідання, адвокат брав участь у судовому засіданні 07.10.2019.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 15.01.2019 №15/01/19.

За таких обставин, на користь позивача суд присуджує документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об`єднання Волинь-Бетон” (вул.8 Березня, 35, м.Здолбунів, 35705; код ЄДРПОУ 36016172) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 39394217), Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 5 липня 2019 року №1213708/36016172 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об`єднання Волинь-Бетон” від 26 жовтня 2018 року №12610 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об`єднання Волинь-Бетон” від 26 жовтня 2018 року №12610 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об`єднання Волинь-Бетон” (вул.8 Березня, 35, м.Здолбунів, 35705; код ЄДРПОУ 36016172) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 39394217) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 960,50 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн, всього на загальну суму 3460,50 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об`єднання Волинь-Бетон” (вул.8 Березня, 35, м.Здолбунів, 35705; код ЄДРПОУ 36016172) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39292197) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 960,50 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн, всього на загальну суму 3460,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 грудня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.