Рішення № 86698609, 28.11.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2019 року м. Рівне №460/2526/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Давидюк О.Ф., відповідача: представник Форет М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Реал Форест Груп" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Форест Груп» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2019 за №0001731202, відповідно до якого зменшено розмір загального бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 184218 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 92109 грн.; №0001741202, яким встановлено завищення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 51826 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в липні 2019 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування від`ємного значення та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2019 року. На підставі висновку даного акта були прийняті податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із висновками акту перевірки щодо встановлених порушень та прийнятими в зв`язку із вказаними порушеннями податкових повідомлень-рішень. Висновки фіскального органу про відсутність придбаних товарів для здійснення задокументованої реалізації позивач вважає безпідставними та надуманими. При цьому стверджує про відсутність у своїх діях будь-яких правопорушень у сфері податкового законодавства, що підтверджується наявністю усіх первинних бухгалтерських документів, тому просить суд позов задовольнити.

Головне управління ДФС у Рівненській області подало відзив на позов, де зазначило, що дійсно, у позивача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складений акт і на підставі висновків акту прийняті податкові повідомлення-рішення. В ході проведення перевірки були виявлені порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, купівля товару, який був проданий по документах, відбулася пізніше, ніж отримання продукції. Тому, фіскальний орган наголошує, що фактично господарські операції не відбулися. На підставі висновків акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення, які є правомірними, просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 02.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.10.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, замінено неналежного відповідача – Головне управління ДПС у Рівненській області належним – Головним управлінням ДФС у Рівненській області, та оголошено перерву до 07.11.2019.

Ухвалою суду від 07.11.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 28.11.2019.

У судовому засіданні 28.11.2019 на підставі статей 243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

В період з 10.07.2019 по 16.07.2019 посадовими особами фіскального органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Форест Груп» з питань достовірності нарахування від`ємного значення та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2019 року, за результатами якої складений акт №1176/17-00-12-02/41078398 від 19.07.2019 (а.с.17-35).

Згідно із висновками акту перевірки, контролюючим органом встановлені порушення позивачем, а саме: п. 44.1, ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.192.1 ст.192, пп. «а» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 236044грн., та як наслідок - до порушення вимог п.200.1, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України - завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) у розмірі 184218 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 51826 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем12.08.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0001741202, яким встановлено завищення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 51826 грн. (а.с.36);

№0001731202, відповідно до якого зменшено розмір загального бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 184218 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 92109 грн. (а.с.37-38).

З акту перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено реалізацію ТОВ «БарлінекІнвест» товару – дошка та брус хвойні, який був придбаний пізніше, ніж реалізований. Крім того, фіскальний орган зробив висновок про нереальність господарської операції з поставки для позивача ТМЦ ПП «Укрліссервіс». Перевіркою встановлено лише документальне оформлення нереальної господарської операції при складанні первинних документів та їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності.

Такі висновки акту перевірки суд вважає помилковими, зважаючи на наступне.

За приписами пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 (далі – Закон України №996-XIV), визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України №996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» №88 від 24.05.1995 (далі - Положення №88) визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу даних норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1. статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За правилами пункту 201.10. ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Щодо завищення ТОВ «Реал Форест Груп» податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «БарлінесІнвест», то суд зазначає, що таке твердження фіскального органу не підтверджено дослідженими судом доказами.

Зокрема, фіскальний орган зазначив про те, що позивач здійснював поставку дошки та брусу хвойних для ТОВ «БарлінесІнвест» відповідно до податкових накладних, перерахованих в акті перевірки (№2 від 03.04.2019, №4 від 04.04.2019, №6 від 05.04.2019, №7 від 08.04.2019, №9 від 09.04.2019, №11 від 10.04.2019, №13 від 11.04.2019, №14 від 12.04.2019, №15 від 15.04.2019, №17 від 16.04.2019). Поставка товару на загальну суму 157906,30 грн., в тому числі ПДВ – 26317,72 грн., відбулася згідно з наданими для перевірки товарно-транспортними накладними. Факт поставки товару для ТОВ «БарлінекІнвест», належного оформлення відповідних документів не заперечується перевіряючим органом.

Головне управління ДФС у Рівненській області вказує, що придбання реалізованої продукції здійснювалося в ФОП ОСОБА_1 , ПП «Недві», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 .

При цьому, фіскальний орган будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, які підтверджують поставку від контрагентів для ТОВ «Реал Форест Груп» продукції, не має.

Однак, фіскальний орган зазначає, що реалізація товару позивачем для ТОВ «БарлінекІнвест» відбулася раніше ніж закупівля продукції у вказаних контрагентів.

Суд вважає такий висновок необґрунтованим та безпідставним, оскільки діяльність підприємства – ТОВ «Реал Форест Груп» відбувалася не лише в межах одного місяця, який перевіряється. Підприємство працює з 2017 року, і підприємницька діяльність як систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку, не обмежується часовим періодом. Тобто, купівля товару, як і його подальша реалізація не обов`язково відбувається в один місяць.

В свою чергу, відповідач перевіряв придбання товару відповідно до документів первинного бухгалтерського обліку за квітень 2019 року, і не врахував при формуванні висновків, хоча і зазначив в Акті перевірки (п.2.4), що станом на 01.04.2019 залишки по рахунку 20 «Виробничі запаси» становили 2336192 грн. 71 коп., по рахунку 28 «Товари» - 5113377 грн. 16 коп.

Таким чином, суд вважає такий аналіз господарської діяльності підприємства на підтвердження закупівлі реалізованої продукції, проведений фіскальним органом, нелогічним та безпідставним. Крім того, такий аналіз не може бути підставою для правового висновку Головного управління ДФС у Рівненській області про неправомірність віднесення ТОВ «Реал Форест Груп» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських операціях з ФОП ОСОБА_1 , ПП «Недві», ФОП ОСОБА_2 .

Будь-якого іншого обґрунтування на підтвердження відсутності права позивача формувати податковий кредит по вказаних операціях контролюючий орган ні в Акті перевірки, ні у відзиві на позовну заяву, ні в судових засіданнях не навів.

Щодо висновку відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ПП «Укрліссервіс», що спричинило завищення податкового кредиту в розмірі 187540,93 грн., то суд зазначає наступне.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При дослідженні реальності господарських операцій, судом підлягають встановленню обставини: фактичне вчинення операцій з придбання товарів, що пов`язані з рухом та зміною зобов`язань чи власного капіталу; належне оформлення платником податків відповідних первинних бухгалтерських документів; наявність у сторін правочинів матеріальних, трудових, технічних та технологічних ресурсів; фактична можливість виконання умов правочинів їх сторонами; оцінка наданих позивачем до перевірки та суду первинних документів, зокрема щодо належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів) (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 №К/9901/3191/18).

Судом встановлено, що між ТОВ «Реал Форест Груп» та ПП «Укрліссервіс» укладено Договір поставки від 29.09.2017 №29/09/17, відповідно до якого в період з 01.04.2019 по 30.04.2019 відбулася поставка пиломатеріалів обрізних соснових на суму 1125245 грн. 60 коп. (в тому числі ПДВ – 187540 грн. 93 коп.).

Факт поставки продукції підтверджений видатковими накладними №16 від 01.04.2019, №17 від 05.04.2019, №18 від 08.04.2019, №20 від 09.04.2019, №15 від 01.04.2019, №19 від 08.04.2019, №20/1 від 17.04.2019, №24 від 23.04.2019; товарно-транспортними накладними. Відповідно, оформлені податкові накладні: №1 від 01.04.2019, №2 від 01.04.2019, №4 від 05.04.2019, №6 від 08.04.2019, №5 від 08.04.2019, №7 від 09.04.2019, №8 від 17.04.2019, №14 від 23.04.2019, №16 від 30.04.2019, №17 від 30.04.2019.

Зауважень до вказаних документів первинного бухгалтерського та податкового обліку контролюючий орган не має.

Суд зазначає, що первинні документи (стаття 1, 9 Закону України №996-XIV; пункт 2.1 Положення №88), визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій (стаття 1 Закону України №996-XIV; абзац 2 пункту 2.1 Положення №88) між позивачем та його контрагентом – ПП «Укрліссервіс» в межах господарської діяльності позивача (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, абзац 2 пункту 2.1 Положення №88).

Фіскальний орган зазначає, що фактично ПП «Укрліссервіс» не поставляло товару у зв`язку з неможливістю реального здійснення даним підприємством зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів.

Так, в Акті перевірки відповідач вказав, що відповідно до товарно-транспортних накладних, наданих ПП «Укрліссервіс» для представлення та виготовлення сертифікату про походження лісоматеріалів, встановлено невідповідність, а саме місце, на яке завезено пиловник при придбанні ПП «Укрліссервіс» та місце відвантаження продукції не збігається; відсутність оерндованих приміщень ПП «Укрліссервіс» та персоналу.

Такий висновок відповідача суд вважає безпідставним та необґрунтованим.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність за твердженням відповідача у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій (висновки Постанови Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №826/1398/14).

Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам (висновки Постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №810/4391/16).

Верховний Суд неодноразово висловлював таку позицію, зокрема у постанові від 11 вересня 2018 року (справа №804/4787/16, адміністративне провадження №К/9901/3335/17) зазначено: «відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу».

Крім того, суд наголошує, що відомості з баз даних ДФС, на підставі яких зроблений висновок про відсутність реального походження та подальшого продажу, можуть слугувати лише підставою для проведення перевірки податків у встановленому законодавством порядку. Наявність відповідної інформації у вказаному програмному забезпеченні фіскального органу безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов`язків платників податків, тобто не породжує правових наслідків.

Будь-яке автоматизоване співставлення, отримання даних з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального законодавства, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватися належними. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі №811/2154/13-а.

Жодних належних та допустимих доказів щодо повної та всебічної перевірки контрагента позивача, фіскальним органом не надано, а посилання в Акті перевірки виключно на дані інформаційних систем не може бути підставою для таких висновків. Фіскальним органом не надано суду доказів проведення зустрічних звірок контрагента позивача чи актів перевірок (планових, позапланових).

Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Укрліссервіс» було зареєстроване платником ПДВ.

Право органу державної податкової служби самостійно визнавати нікчемними правочини законом не передбачено.

Отже, підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства. Не вимагається визнання такого договору і в суді. За наявності відповідних обставин предметом розгляду та дослідження є податкові наслідки вчинення відповідних дій без урахування наявності цивільно-правового договору та реальність господарських операцій, як підстава виникнення права на формування платником податку своїх даних податкового обліку (постанова Верховного Суду від 02.04.2019 справа №2а-3925/12/2170, адміністративне провадження №К/9901/3257/18).

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 7, 17 КПК України в Україні діє презумпція невинуватості.

Згідно частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, навіть за умови визнання винуватою певної фізичної чи юридичної особи у вчинені злочину, з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності не призводить автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини:

рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі «Інтерсплав проти України» «п. 38 у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку»;

рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) «… компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності»;

рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» «п. 23 у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника».

Відтак, суд відхиляє доводи фіскального органу щодо наявності ознак фіктивності господарських операцій між позивачем та ПП «Укрліссервіс».

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентами за умови, якщо платник податків не був обізнаний щодо такої поведінки контрагента.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 30.03.2018 у справі №821/2106/13-а, від 21.03.2018 у справі №813/59/13-а, від 07.03.2018 у справі №804/3420/16, від 24.05.2018 у справі №П/811/1538/17.

Крім того, суд зазначає, що вказаний товар був реалізований позивачем в межах своєї господарської діяльності за межі митної території України для EuroLogisticsGroupSp.zo.o, Польща, відповідно до контракту №10/01/2018 від 10.01.2018; для DrewstarPawelPatyk, Австрія – відповідно до контракту №01/02/19 від 01.02.2019; для Legrand ОСОБА_6 .J– відповідно до контракту 01/10/2017 від 01.10.2017. В матеріалах справи містяться відповідні митні декларації, сертифікати походження товару, акти завантаження (а.с.69-90).

Крім того, всупереч твердженням фіскального органу про відсутність руху товару по «ланцюгу» постачання від виробника до ТОВ «Реал Форест груп», судом досліджені товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення пиловника для ПП «Укрліссервіс» від лісництв.

Таким чином, фіскальним органом не надано доказів дослідження походження реалізованого позивачем товару, а висновки, вказані в акті перевірки, не підтверджені конкретними фактами та доказами.

Посилання відповідача на невідповідність місця завантаження не спростовує ніяким чином факту поставки пиловника сосни від ПП «Укрліссервіс» для ТОВ «Реал Форест Груп», оскільки поставки здійснювалися з різних місць заготівлі та обробки деревини.

При чому, фіскальний орган не заперечує факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Форест Груп» (46.73-оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням).

Крім того, суд зазначає, що в акті перевірки від 19.07.2019 Головне управління ДФС у Рівненській області на противагу своїм висновкам зазначає, що «за результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин ТОВ «Реал Форест Груп» з платниками, установчі документи, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними» (п.3.14.1 Акту); «в ході перевірки не виявлено серед постачальників суб`єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов`язання та здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами» (п.3.14.3); «за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від`ємного значення, згідно співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ГУ ДФС України по додатку 5 по податкових зобов`язаннях та по податковому кредиту ТОРВ «Реал Форест Груп» за квітень 2019 року відхилення не встановлено» (п.3.14.4).

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності. Суд дійшов висновку, що формування платником податкового кредиту за спірний період здійснено на підставі даних про реальні господарські операції, які підтверджені усіма необхідними первинними і обліковими документами, та є правомірним.

За наведених обставин, висновки контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту, як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 184218грн. (ППР №0001731202 від 12.08.2019) та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 51826грн. (ППР №0001741202 від 12.08.2019) є безпідставними, необґрунтованими, помилковими та спростовуються матеріалами справи, отже спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи, що штрафні санкції в сумі 92109 грн. 00 коп., нараховані відповідно до податкового повідомлення-рішення №0001731202 від 12.08.2019, є похідними від висновку відповідача про порушення позивачем законодавства щодо завищення суми бюджетного відшкодування, яке за висновком суду є протиправним, то штрафні санкції теж підлягають скасуванню.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами статті 77 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, не доведено неможливості проведення господарських операцій; не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов`язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов`язань за спірним правочином, вчинений правочин об`єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4922 грн. 31 коп., сплачена відповідно до платіжного доручення від 30.09.2019 №1623, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Форест Груп" (код ЄДРПОУ 41078398, вул. Гетьмана Мазепи, 4а/6а, офіс 411, м.Рівне, 33028) до Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0001731202 від 12.08.2019, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ "Реал Форест Груп" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 184218 грн. за квітень 2019 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 92109 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0001741202 від 12.08.2019, згідно якого констатовано завищення Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Реал Форест Груп" суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 51826 грн. за квітень 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Форест Груп" судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4922,31 гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 09 грудня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.