Ухвала суду № 86698548, 28.12.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

28 грудня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/5105/19

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., перевіривши матеріали адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2019 року позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про накладення штрафу ВП № 59533313 від 03 грудня 2019 року.

Пунктами 3, 5, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Дослідивши матеріали позовної заяви на предмет відповідності останньої вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 цього ж Кодексу в позовній заяві зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб-громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

З позовної заяви встановлено, що остання не містить відомостей щодо ідентифікаційного номеру відповідача.

За правилами пункту 8 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Всупереч викладеному, позовна заява не містить відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких приєднано до позову.

За приписами частин першої та другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

У правовідносинах, які складають предмет цього спору, позивач не здійснює публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, а тому не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України. За викладених обставин, під час звернення до суду з цим позовом Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області мало приєднати до позовної заяви її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Разом із тим, позовна заява містить докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Приписами частин четвертої та п`ятої цієї ж норми встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Всупереч наведеним положенням позивачем до адміністративного позову на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, додано копії документів, які не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством.

Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1921,00 грн.

Позовна заява містить позовну вимогу майнового характеру про скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Таким чином, при зверненні до адміністративного суду з цим позовом позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

До позовної заяви документ про сплату судового збору не приєднано, натомість позивач просить відстрочити сплату судового збору з мотивів відсутності коштів, призначених для сплати судового збору.

Оцінюючи заявлене клопотання, суд дійшов таких висновків.

За приписами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З викладеного вбачається, що скаржник не є суб`єктом, на якого поширюється дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом в ухвалах від 11 січня 2018 року у справі № 809/1045/16 (суддя-доповідач Смокович М.І.), від 10 січня 2018 року у справі № 242/3169/17 (суддя-доповідач Мороз Л.Л.) та ін.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Слід також зауважити, що згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини першої та пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що спірну постанову про накладення штрафу позивач отримав 10 грудня 2019 року, однак до адміністративного суду з цим позовом звернувся лише 23 грудня 2019 року.

Таким чином, позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду з цим позовом, встановлений пунктом 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Всупереч викладеному заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду до позовної заяви разом із доказами на підтвердження поважності причин пропуску такого строку або доказів, які б підтверджували вчасне звернення до суду, позивачем не подано.

Таким чином, поданий до суду адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За викладених обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, а також її копій відповідно до кількості учасників справи, належним чином звірених копій письмових доказів, доданих до позовної заяви, а також їх копій відповідно до кількості учасників справи; оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн. за реквізитами: Отримувач: УК у м. Полтаві/м. Полтава/22030101, код ЄДРПОУ 38019510, Банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA608999980000034319206084011, призначення платежу: Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду разом із доказами на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 30, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про накладення штрафу залишити без руху.

Для усунення визначених в цій ухвалі недоліків позивачу надати десятиденний строк, який розпочинає перебіг з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що в разі неусунення недоліків залишеної без руху позовної заяви у встановлений судом строк, остання буде повернута.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.О. Чеснокова